Петро Максимович Копко (*, Перемишль — †, Перемишль) — філолог, син композитора Максима Копка.
Життєпис
Народився у Перемишлі, вищу освіту здобув на історико-філологічному факультеті Віденського університету. Отримав ступінь доктора філології під приводом відомого славіста Ватрослава Ягича. Продовжував навчання та почав власні дослідження у Берлині, а потім — Москві був особисто знайомий з Шахматовим. У 1917 році був обраний доцентом Харківського університету. Революція, громадянська війна та особиста трагедія (смерть батька) не дозволили йому у повній мірі здійснити всі наукові плани.
У 1922 році він повернувся до рідного Перемишля, де наступного року помер.
Твори Исследование о языке «Бесед на Евангелие Григория Великого» — Львів, 1909 Исследоване о языке Пандектов Антиоха XI в. — Санкт-Петербург, 1915 Ударение в русском языке (рукопис) Krytyczny rozbiór gramatyki narodowej O. Kopczynskiego (1778–1780) — Kraków,1909 Apostolus Bibliensis saec. XIV (критико-грамматический разбор с воспроизведением полного текста найденного автором в с. Библе, Перемышльского уезда, пергаментного отрывка апостольских чтений местного происхождения). — Відень,1912
Література А. А. Шахматов Письма к Копко П. М. Ваврик В. Р. Краткий очерк галицко-русской письменности — Лувен, 1973