Макси́м Кривоні́с (Кривонос, або Перебійніс чи Перебийніс; близько 1600 — листопад 1648, Замостя, Річ Посполита) — український військовий діяч періоду Хмельниччини, лисянський полковник, один з керівників козацько-селянських повстань в Україні під час Хмельниччини. Учасник Корсунської битви, літньої подільської та осінньої волинсько-галицької кампаній 1648 року. Уперше в історії Львова взяв штурмом Високий замок. Змалковий Характерник.
Життєпис
Походження Біографічні дані про Максима Кривоноса незначні. Про його життя до початку повстання звісток немає. Справжнє його прізвище невідоме. Згідно з однією з версій, він із селянської (інша версія, що з попівської) родини з села Вільшанка (підписувався «Максим Вільшанський»), або ОстрогаГрушевський М. Історія України-Руси. — Т. VIII. — Розділ XI. Автор анонімного німецького памфлету називає його вихідцем з ШотландіїДмитро Наливайко. «Очима заходу: Рецепція України в Західній Європі XI—XVIII ст.» — К. : Основи, 1998. . Автор того ж памфлету називає його «ein gebohrenen Schott». У цьому разі прізвище Кривоноса може бути перекладом шотландського прізвища «Камерон», що означає «кривий ніс», а не прізвиськом, що посилається на зовнішність Кривоноса. Інші звістки непрямо свідчать про його місцеве походженняІз польського памфлету проти Кривоноса: «Nie gniewajac na siebie wlasnego dziedzica… cnego Niemierzyca» (Документы об освободительной войне украинского народа 1648—1654 г.г. — К. : Наукова Думка, 1965. — p.70): «Не накликай на себе гнів свого дідича, шляхетного Немирича»; часто вважається, що це свідчить про те, що Кривоніс був підданим Немиричів..
Мав брата, який загинув у Пилявецькій битві, дорослого сина Олександра Кривоносенка.
Український історик Володимир Кривошея зазначав:
Його точна зовнішність не відома — образ, у тому числі М. Самокишем, переважно відтворювався за карикатурою з німецького памфлету XVII ст., в котрому попри згадки про «задиристий характер», і відповідно набік вивихнутий ніс, алюзію зображено дослівноКорнєв А. Ю. Постаті Богдана Хмельницького та Максима Кривоноса у живописі та графіці козацької доби // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв. Мистецтвознавство. Архітектура. — 2013. — № 3. — С. 135—138..
Хмельниччина
27 жовтня 1647 року брав участь у козацькій «раді в діброві»Єшкілєв, с. 554.
Вся відома діяльність Максима Кривоноса тривала кілька місяців протягом 1648 року. Вперше відзначився в Корсунський битві, де керував передовим полком козацької армії. Зі сформуванням Лисянського полку став його першим полковником. З червня 1648 року на Поділлі очолив повсталі козацькі та селянські загони, з яких сформував цілу армію (за свідченнями тогочасних джерел): .
Здобув міста Ладижин, Бершадь, Тульчин, Вінницю та багато інших. Того часу він титулував себе «полковник його королівської милості Війська Запорізького», без зазначення свого територіального полкового округу, бо сам мав під своєю владою полковників. Також, у 1648 році — наказний гетьман над чотирма полками: Черкаським, Корсунським, Білоцерківським і Уманським.
Битва під Корсунем
Максим Кривоніс, як козацький полковник, командував великим повстанським загоном, який його вмілим проводом відіграв важливу роль у розгромі королівського війська в Корсунській битві 1648 року, що стала однією з вирішальних у визвольній війні. Битва відбулася 15–16 травня біля міста Корсунь. Союзником Богдана Хмельницького в ній став кримський хан, який надіслав сильний загін кінноти. Після поразки авангарду польської армії під Жовтими Водами її головні сили під командуванням коронного гетьмана Миколая Потоцького (25 000 осіб) розташувалися укріпленим табором біля Корсуня. Особливе завдання Богдан Хмельницький поклав на полковника (отамана) Максима Кривоноса. Той був відправлений зі своїм загоном у ближній тил до королівської армії. Вранці 16 травня Кривоніс почав переслідування по дорозі ар’єргардних військ коронного гетьмана Потоцького, який не без вагань вирішив залишити укріплений похідний табір під Корсунем. Вузькість дороги, густий ліс і штучні перешкоди завадили полякам розвернутися в бойовий стрій. В іншому випадку битва могла мати зовсім інший характер. Польська артилерія застрягла в ровах і не змогла відкрити вогонь по повстанцям. До того ж загін Максима Кривоноса посилив тиск на ворога з тилу.
Польське військо виявилося розгромленим. Тільки в полон було взято 8500 чоловік, а трофеями переможців стали прапори королівської армії і 41 гармата, вся її артилерія. Полковник Кривоніс виявився одним з головних героїв Корсунської битви.
Війна на Волині та Поділлі Наприкінці червня, у розпалі повстанського руху, на Поділлі з'явився з власним полком князь Ярема Вишневецький, який відступав від задніпровських повстанців зі своїх Лубенських володінь до родових волинських маєтків. Ярема Вишневецький розпочав каральні дії проти повсталого населення Поділля та козаків. Проте, після деяких успіхів Яреми Вишневецького під Немировом та Махнівкою (Махновичами), повстанці здобули ці міста. Після відступу Яреми до Волині козацько-селянське військо під керівництвом Кривоноса штурмом взяло (12 липня) Полонне — один з найбільш укріплених замків тогочасної України. У Полонській фортеці козаки захопили 80 гармат.
16 липня—18 липня під Костянтиновом (Константиновом) тривали бої між повстанцями (яких рахували на 50 000), на чолі з Максимом Кривоносом, та військами Речі Посполитої — полками Осінського, Корицького, Суходольського, Тишкевича та князя Вишневецького, під головним командуванням останнього (близько 10 000 регулярного, відбірного військоа). Повстанці зазнали значних втрат, але поле битви лишилося за ними. «Вишневчани» відступили до Збаража, а Кривоніс із військом рушив від Костянтинова на південь і, проминувши Межибож, 25 липня взяв приступом Бар — місто, яке було укріплене не гірше за Полонне, і до того ж займало важливе стратегічне положення. У Барі повстанці також захопили велику кількість зброї та інших військових припасів (місцеву фортецю тодішня воєнна наука вважала майже неприступною; також тут зберігали ресурси для контрнаступу коронного військаЄшкілєв, с. 555.).
Падіння Полонного і Бару зробило в суспільстві Речі Посполитої сенсацію не меншу, ніж жовтоводська та корсунська поразки коронних військ. Значна частина Волині і все Поділля перейшло під контроль Кривоноса.
Армія Кривоноса здійснила безпрецедентні навіть для того часу масові страти уніатів, римо-католиків і юдеїв у Барі і НемировіЄшкілєв, с. 555..
Ярема Вишневецький намагався придушити повстання жорстоким терором проти селян та міщан краю.
Війна на Поділлі перешкоджала встановленню перемир'я між Богданом Хмельницьким i Річчю Посполитою. У зриві мирної угоди звинувачені і Максим Кривоніс, і Ярема Вишневецький. Вони покладали всю вину один на одного.
Свою програму Максим Кривоніс висловив у листі до князя Владислава Заславського, закликаючи того до мирних переговорів:
У даному повідомленні йшлося про козацьких послів, затриманих поляками; Максим Кривоніс не мав звісток про їхню долю.
Ярема Вишневецький відписував Адамові Киселю, який був посередником у мирних переговорах:
Кривоноса важко поранили 17 вересня 1648 року в зіткненні з польськими підрозділамиСтепанков В. Кривоніс Максим… — С. 326.В. Єшкілєв стверджує, що поранений 15 жовтня під час штурму Високого замку (С. 555)..
Хмельницький і Кривоніс Богдан Хмельницький у той час офіційно відмежувався від дій Кривоноса. Він писав комісарам Речі Посполитої, призначеним для укладення перемир'я, що не дозволяв Максимові ані зав'язувати бої, ані займати міста. Історики ставлять під сумнів щирість таких заяв гетьмана. У серпні армія Кривоноса з'єдналася з головними силами Хмельницького, який ще в липні виступив із Чигирина. Максим взяв активну участь у поході Хмельницького під Львів та Замостя у серпні — листопаді 1648 року. У деяких документах трапляються згадки про суперечки та навіть гострі конфлікти між Богданом Хмельницьким і Максимом Кривоносом. Одна з таких суперечок привела до арешту Кривоноса; його прикуто, але через день звільнено. Здійснено дане покарання:
Поділяючи радикальні настрої більшості селян і міщан, допустив розправи над католиками та євреями, за що Б. Хмельницький його покаравСтепанков В. Кривоніс Максим… — С. 326..
Войцех Мясковський, учасник комісії під орудою Адама Киселя у своїх мемуарах стверджував, що в лютому 1649 року Хмельницькийу Переяславі наказав прикувати до гармати вусатого козака і розповідав комісарам, що це сам Максим Кривоніс і жартував, що на їхніх очах звільнить його і нацькує на поляківЄшкілєв, с. 572..
Облога Високого замку
При облозі Львова козаки Кривоноса уперше в історії захопили Високий Замок — позицію, яка домінувала над усією місцевістю, що мало важливе стратегічне значення, адже звідти, як свідчив сучасник:
Останній похід У Пилявецькій битві Максим Кривоніс командував лівим крилом козацької армії; причому його військо отаборилося окремо від війська Хмельницького. Сама чутка про появу Кривоноса під Замостям викликала в місті паніку.
Смерть Помер під час або відразу після облоги Замостя в листопаді 1648 рокуЄшкілєв, с. 555.Одна з персонажів роману «Унія» під час допиту з тортурами ствердила, що Кривоніс помер у Рибному під Замостям (С. 224).. Причина і місце смерті достеменно невідомі. Найпоширенішою є версія, що він помер від чуми. Польський історик Тадеуш Кшонстек пропонує іншу версію: нібито Максим Кривоніс убитий за таємним наказом Богдана Хмельницького, який прагнув позбутися небезпечного конкурента. Також існує припущення, що Максим Кривоніс помер від рани, яку отримав у бою ще до початку облоги Львова, розташована вище серця рана тривало не гоїлась, через що почалося її гнійне ускладнення і зараження крові.
Вшанування пам'яті
Монументи У місті Полонному Хмельницької області на площі Тисячоліття серед бюстів історичних осіб у 2012 році встановлений бюст Максима Кривоноса. У місті Львові на Високому замку присутній постамент пам'ятника, як згадка про його взяття Максимом Кривоносом. Погруддя Максимові Кривоносові у селищі Вільшана Черкаської області.
Топоніми Вулиці Максима Кривоноса є в містах Дрогобичі, Львові, Вінниці, Києві, Тернополі, Запоріжжі, Іллінцях (одна з центральних), Кременчуці, Немирові, Первомайську, Ходорові, Черкасах, Чернівцях, Рівному, Хмельницькому, Дніпрі та інших.
Провулок Максима Кривоноса є в містах Київ, Полтава, Харків.
Культура Є одним з персонажів: історичних романів: Івана Нечуй-Левицького — «Князь Єремія Вишневецький», Володимира Єшкілєва — «Унія»; опери Костянтина Данькевича «Богдан Хмельницький»; польського історичного художнього фільму Єжи Гоффмана на основі роману Генрика Сенкевича «Вогнем і мечем».
Михайло Старицький створив літературну легенду про М. Кривоноса, пояснюючи його жорстокість трагічною загибеллю малолітнього сина від рук князя ВишневецькогоЄшкілєв, с. 555..
Військові підрозділи 156-й зенітний ракетний полк імені Максима Кривоноса Повітряних сил Збройних сил України.
Інше
На його честь названий пластовий курінь ч. 97 імені Максима Кривоноса.
Галерея
Зауваження
Примітки
Джерела та література Винар Л. Питання походження полковника Максима Кривоноса // Український історик. — 1971. — № 03—04. — С. 31-32. Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. VIII. — Розд. XI. Єшкілєв В. Унія. — Харків : Фоліо, 2019. — 620 с.: іл. — (Прокляті гетьмани). — ISBN 978-96603-8670-9 (Прокляті гетьмани), ISBN 978-966-03-8671-6. Коваленко С. Кривоніс Максим//Україна під булавою Богдана Хмельницького. Енциклопедія у 3-х томах. Т. 2. — К. : Стікс, 2008. Кривошея В. Козацька еліта Гетьманщини. — К. : ІПіЕНД імені І. Ф. Кураса НАН України, 2008. — 452 с. — ISBN 978966024850.
Рудницький Ю. За що ж боролись ми з ляхами?" «Московський фактор» на Задніпров'ї в 30-х роках XVII століття // Дзеркало Тижня. — 2005. — № 42 (570) (29 жовтня — 4 листопада). Степанков В. Кривоніс Максим //
Посилання Звитяга Максима Кривоноса .