«Карме́н» () — опера на 4 дії французького композитора Жоржа Бізе, лібрето Анрі Мельяка та Людовіка Галеві за однойменною новелою Проспера Меріме. Вперше поставлена в Парижі у театрі Опера-Комік 3 березня 1875 року.
Дійові особи та перші виконавці
ПартіяГолосВиконавець на прем'єрі 3 березня 1875Диригент: Адольф ДелофрКармен, циганкамеццо-сопраноСелестина Галлі-Мар'єДон Хозе, сержанттенорПоль ЛеріЕскамільйо, тореадорбаритонЖак БуїМікаела, наречена дона ХозесопраноМаргарита ШапюїЦуніга, лейтенантбасЕжен ДюфрішМоралес, сержантбаритонЕдмон ДювернуаФраскіта, циганка, подруга КарменсопраноАліса ДюкассМерседес, циганка, подруга Карменмецо-сопраноЕстер ШевальєДанкайро, контрабандистбаритонПьєр-Арман ПотельРемендадо, контрабандисттенорБарноЛільяс Пастья, шинкарбез співуM. НатанПровідникбез співуМ. ТестОфіцери, солдати, вуличні хлопчаки, робітниці сигарної фабрики, молодики, цигани та циганки, контрабандисти, тореадори, пікадори, народ
Короткий зміст
Дія перша
Дія відбувається в Іспанії близько 1820 року. Перед нами площа у Севільї. Спекотний полудень. З одного боку сцени — казарма. Навпроти казарми — сигарна фабрика.
Біля казарми стоїть група солдатів, що очікують зміни варти. Вони розглядають перехожих і обговорюють їх.
З'являється дівчина Мікаела. Вона не місцева і шукає тут свого друга сержанта дона Хозе. Сержант Моралес повідомляє їй, що Хозе буде у складі нової варти і пропонує зачекати його тут. Збентежена цією пропозицією, Мікаела відходить.
Відбувається зміна варти, під час якої група вуличних хлопчаків грається в солдатів. У складі нової варти дон Хозе і його командир лейтенант Цуніга. Біля воріт фабрики зібралася група молодиків, які чекають, коли робітниці вийдуть на обідню перерву. Дзвін на фабриці сповіщає про початок перерви, і з воріт висипають юрбою меткі веселі робітниці. Всі вони курять сигари. Присутні чоловіки вітають дівчат, захоплюючись їхньою красою. Вони чекають на появу найгарнішої робітниці — циганки Кармен.
Нарешті з'являється Кармен. Вона фліртує з юнаками і співає. В руці у неї квітка. Звучить знаменита арія Кармен (хабанера) «Кохання — справжня дика пташка» (L'amour est un oiseau rebelle). Це відверте попередження про те, що любов Кармен — справа небезпечна. У кінці своєї пісні Кармен кидає квітку в дона Хозе. Розгублений, він підіймає квітку і ховає до кишені. Це зачарована квітка, яка викликає у дона Хозе нездоланну пристрасть до Кармен. Після цього дівчата повертаються на фабрику, сміючись над збентеженням дона Хозе.
Приходить Мікаела. Вона вручає дону Хозе листа від його матері, а також передає йому материнський поцілунок. Звучить дует «Розкажи мені про матір» (Parle moi ma mere). Мікаела йде. Дон Хозе читає листа. Виявляється, мати радить йому одружитися з Мікаелою. Він висловлює впевненість, що вони будуть гарною парою.
Раптом з фабрики лунає жахливий шум. Робітниці вибігають на вулицю. Лейтенант Цуніга, намагаючись навести порядок, з'ясовує, що причина рейваху — Кармен: вона накинулася на одну з дівчат і поранила її ножем. Цуніга наказує дону Хозе заарештувати циганку та відвести її до карцеру. Солдати відтісняють жінок і дон Хозе залишається наодинці з Кармен.
Переконана у своїй владі над доном Хозе, Кармен намовляє його звільнити її. Вона остаточно завойовує серце молодого солдата п'янкою сегідільєю «Біля севільської брами» (Pres de la porte de Seville). Вона обіцяє співати і танцювати тільки для нього. Для цього він повинен навідатись до шинку, що знаходиться поблизу міської брами, і належить її приятелеві Лільясові Пастья.
Повертається Цуніга. Він віддає дону Хозе наказ відвести Кармен до в'язниці. По дорозі Кармен, як вони перед тим домовились, штовхає Хозе і втікає. За недбалість, що призвела до втечі злочинниці, сержанта заарештовують.
Дія друга
Шинок Лільяса Пастьї через два місяці. Циганський танець, сповнений запальних веселощів. Серед відвідувачів лейтенант Цуніга. Він намагається залицятися до Кармен, проте вона не відповідає йому взаємністю. Однак їй приємно почути, що сьогодні спливає термін ув'язнення дона Хозе.
Несподівано у шинку з'являється тореадор Ескамільйо у супроводі натовпу своїх шанувальників. Він співає свої знамениті куплети «Я ваш тост приймаю залюбки» (Votre toast, je peux le rendre). Ескамільо бачить Кармен і вражений її красою. Проте вона байдужа до нього.
Але час вже пізній і пора закривати шинок. Незабаром відвідувачі йдуть, і у шинку залишаються лише Кармен і четверо контрабандистів: двоє дівчат — Фраскіта і Мерседес, і двоє чоловіків — Данкайро і Ремендадо. Вони разом співають легкий, жвавий квінтет «Хочемо запропонувати вам роботу» (Nous avons en tete une affaire). Планується перевезення через гори партії контрабандного товару. Говориться, що у такій справі необхідні жінки, бо вони можуть чудово відволікати увагу солдатів та митників.
У цей момент за сценою звучить голос дона Хозе, що співає свою солдатську пісню. Кармен випроваджує всіх з шинку і тепло вітає дона Хозе, що прийшов сюди після звільнення з-під арешту. Як вона і обіцяла, вона співає і танцює для нього. Під час її танцю лунає звук труби, який закликає солдатів з'явитися до казарми. Дон Хозе хоче йти, але Кармен не хоче його відпускати. Вона обурена тим, що він ставить обов'язок солдата вище за кохання. Кричить, що не буде кохати чоловіка, для якого кохання не понад усе.
Виправдовуючись, дон Хозе дістає квітку, яку вона кинула йому колись, і в пристрасній арії «Квітка, що ти мені кинула» (La fleur que tu m ' avais jete) розповідає про те, як вона надихала його всі ті дні, що він провів у в'язниці. У відповідь Кармен закликає його покинути армію та втекти з нею в гори, де вони зможуть повністю віддатися коханню. Проте Хозе стоїть на своєму: він мусить іти до казарми. Кармен заявляє, що тоді між ними все скінчено і він може більше не повертатися.
У розпал суперечки лунає стук у двері. Це повернувся лейтенант Цуніга. Він глузує з Кармен через її прихильність до Хозе: «Навіщо тобі сержант, якщо є офіцер?» Після цього він наказує дону Хозе іти до казарми, щоб залишитись з циганкою наодинці. Хозе відмовляється, лейтенант штовхає його до дверей. У запалі суперники вихоплюють шаблі. На крик Кармен збігаються контрабандисти. Вони роззброюють Цунігу і виводять з приміщення.
Тепер дон Хозе вже не може повернутися на службу: за напад на офіцера йому загрожує страта. Підкоряючись неминучому, він приєднується до банди контрабандистів.
Друга дія завершується хором, у якому контрабандисти прославляють вільне життя. Його з ентузіазмом співають усі, крім Цуніги.
Дія третя
Галявина серед гір. На сцену виходить ватага контрабандистів, що несуть мішки з контрабандними товарами. Серед них дон Хозе та Кармен.
Контрабандисти розташовуються на привал. Данкайро і Ремендадо йдуть на розвідку: перевірити, чи нема на стежці засідки. Група циган розпалює вогнище. Дон Хозе сумує за матір'ю. Кармен глузує з нього. Вона більше не кохає солдата і пропонує йому йти до своєї матінки. Хозе попереджає, що такі жарти небезпечні.
Фраскіта і Мерседес ворожать на картах. Фраскіті вони пророкують велике кохання. Молодий вродливий, проте збіднілий аристократ поведе її під вінець. Мерседес судилося багатство. З нею одружиться старий багатій, який невдовзі помре, залишивши їй великий спадок.
Кармен приєднується до товаришок і теж розкладає карти. Бубни, піки… Карти пророкують їй смерть. Даремно розкидати карти знову й знову — вирок завжди один.
Повертаються Данкайро і Ремендадо. Вони знайшли прохід в горах, але його стережуть солдати, тому жінки повинні піти й відвернути їхню увагу. Контрабандисти відходять, залишивши Хозе одного стерегти товар.
На галявині з'являється Мікаела. Вона розшукує дона Хозе. Дівчина боїться за долю дона Хозе, якого причарувала чаклунка Кармен і благає Бога врятувати його.
Раптом Хозе стріляє в темряву. Налякана дівчина ховається. На сцені з'являється тореадор Ескамільйо, розглядаючи свого простреленого капелюха. Чоловіки впізнають один одного і вступають у розмову. Ескамільйо розповідає, що прийшов у гори в пошуках коханої жінки. З'ясовується, що ця жінка — Кармен. Дон Хозе вражений. Він вихоплює ножа. Тореадор теж береться за ніж. Відбувається бійка. Ніж Ескамільйо ламається. Дон Хозе хоче його зарізати, але в цю мить повертаються контрабандисти і Кармен зупиняє розправу. Тореадор вишукано дякує Кармен. Він запрошує усіх присутніх на бій биків у Севілью і відходить.
Контрабандисти знаходять Мікаелу. Вона розповідає дону Хозе про страждання його матері, закликає його повернутися з нею додому. Кармен також глузливо радить Хозе йти до матері. Але він, засліплений ревнощами, відмовляється бо хоче завадити Кармен з'єднатися з новим коханцем. Але Мікаела говорить Хозе, що його матір помирає і він має поспішати до неї. Дон Хозе відходить. В кінці дії за сценою лунає переможна пісня тореадора.
Дія четверта
Святково вбрана площа у Севільї перед ареною для кориди. Великий натовп чекає початку розваги. Нарешті з'являється Ескамільйо в супроводі пікадорів, бандерильєро та інших учасників кориди. Він веде під руку Кармен.
Фраскіта і Мерседес попереждають Кармен, що у натовпі присутній дон Хозе. Але вона не боїться і готова зустрітися з колишнім коханцем. Натовп заходить у ворота арени, а Кармен залишається на площі.
До неї підходить Хозе. Він благає її повернутися до нього, але вона рішуче відмовляється і хоче йти на арену, звідки лунають вигуки на честь переможця Ескамільйо. Хозе заявляє, що не допустить більше її зустрічей з тореадором. У відповідь Кармен жбурляє на землю подарований ним перстень і біжить. Хозе наздоганяє її біля входу на арену і вдаряє ножем. Вона падає мертва.
Натовп висипає з арени. Дон Хозе зізнається в тому, що вбив жінку, яку кохав.
Історія створення
У 1860-х роках Жорж Бізе у Парижі намагався добитися постановки своїх опер. Головні паризькі державні театри — Опера та Опера Комік — віддавали перевагу класичному репертуару та з підозрою ставилися до молодих композиторів. Проте Бізе вдалося встановити добрі робочі стосунки з директором незалежного Ліричного театру Леоном Карвальо. Завдяки цьому співробітництву вдалося здійснити постановку двох опер Бізе — «Ловці перлів» () у 1863 році та «Пертська красуня» () у 1867 році. Проте вони не мали великого успіху.
У травні 1872 році, коли театральне життя Парижа відновлювалось після Франко-Пруської війни 1870–1871 років, Бізе вдалося здійснити в Опера-Комік постановку одноактної опери «Джаміле» (). Цей твір також не мав великого успіху — відбулося всього 11 вистав. Проте авторитет Бізе на той час підвищився настільки, що він отримав від Опера Комік замовлення на нову повнорозмірну оперу. Для створення лібрето були запрошені авторитетні письменники Анрі Мельяк та Людовік Галеві, які мали солідну репутацію, як автори текстів до багатьох оперет Жака Оффенбаха. У цьому творчому дуеті існував чіткий розподіл обов'язків: Мельяк, писав прозові діалоги, а Галеві — вірші. Із Галеві, двоюрідним братом своєї дружини Женев'єви, Бізе вже раніше працював. Той написав лібрето до його ранньої оперети «Доктор Міракль» () написаної у 1857 році.
Сюжет майбутньої опери був предметом обговорення між композитором, лібретистами та керівництвом Опера-Комік. Один зі співдиректорів театру Адольф де Левен запропонував кілька сюжетів, проте автори ввічливо їх відхилили.
Врешті за основу був узятий сюжет новели Проспера Меріме «Кармен», опублікованого у 1845 році. Історією та звичаями циган письменник зацікавився під час своєї подорожі по Іспанії у 1830 році. Щоб досконало передати характер героїні, Меріме вивчив наукові праці про циган та їхню мову. Також можливо на його роботу вплинула поема Олександра Пушкіна «Цигани», яку Меріме пізніше переклав на французьку мову.
Ідея використати сюжет «Кармен» для опери належала Жоржу Бізе, який познайомився з творчістю Проспера Меріме ще під час свого навчання у Римі протягом 1857–1860 років. Мельяк та Галеві підтримали ідею Бізе та заходилися писати лібрето. Ймовірно, ця робота розпочалася у 1873 році.