Крижо́піль — селище в Україні, адміністративний центр Крижопільської селищної громади Тульчинського району Вінницької області. До адміністративної реформи 2020 року селище було центром Крижопільського району. За даними на 2024 рік, населення селища становило 8258 жителівhttps://rada.info/upload/users_files/04325940/728c87b366c2c2db6ff0237e84dc4b7f.docx. Крижопіль знаходиться на півдні Вінницької області, на відстані 135 км від обласного центру, міста Вінниця, посередині залізничного сполучення між Києвом та Одесою. В Крижополі розташована однойменна залізнична станція. Відстань до найближчих залізничних станцій: Вапнярка (на півночі) — 22 км, Рудниця (на півдні) — 17 км.
Виникнення Крижополя пов'язане з будівництвом залізниці Київ — Одеса, яке розпочалось улітку 1866 року. На початку XX століття селище Крижопіль у складі Ольгопільського повіту Подільської губернії стало фактично містечком, в якому проживала значна кількість єврейського населення. У 1919—1920 роках на території залізничної станції Крижопіль та навколишніх земель відбувалися бойові дії між союзницькими військами УНР і Галицької армії та військами РСЧА й ЗСПР. Під час Другої світової війни, з 1941 по 1944 рік, Крижопіль перебував під румунською окупацією в складі губернаторства Трансністрія, влітку 1942 року тут було створено гетто.
Назва
Свою назву населений пункт та залізнична станція започаткували від села Крижопіль (нині село Високе), розташованого за 17 км від селища. Щодо походження назви Крижопіль є декілька версій:
За першою версією, назва походить від великого хреста, що стояв біля великої чумацької дороги поруч із селом Крижопіль. Відповідно до цієї версії, ойконім Крижопіль виник складанням основ апелятива «криж» (хрест) і географічного терміну «поле» за ознакою «поселення в полі на перехресті доріг або де стояв хрест». За другою версією, назва походить від географічного положення села: у цій місцевості пролягає кряж, що служить вододілом між річковими басейнами Південного Бугу і Дністра. Відповідно до цієї версії, слова «кряж» і «поле» утворили назву «кряжопіль», що згодом видозмінилась у Крижопіль. За третьою версією, назва походить від птаха крижень. За цією версією, до кореня слова «криж» додано сполучний звук «о» й закінчення «поль», похідне від грецького «поліс».
Частина «-піль» зустрічається в назвах таких населених пунктів Побережжя як Ольгопіль, Томашпіль та Ямпіль. Назва Крижопіль відома також як конотонім у значенні «віддалене місце, периферія».
Географія
Місце розташування
Крижопіль розташований у лісостеповій зоні Подільського Побужжя, на полого-хвилястій Дністровсько-Бузькій водороздільній гряді, що є частиною Українського кристалічного щита. Селище займає площу 671,49 га (6,71 км²). Територія, на якій розташоване селище, належить до басейну річки Південний Буг, нею протікають малі річки — притоки річки Дохна. У межах населеного пункту природні водойми відсутні. Рельєф території та кліматичні умови сприятливі для розвитку сільського господарства та інших галузей господарського комплексу.
Клімат і рельєф
Клімат району, до якого належить територія селища Крижопіль — помірно континентальний, що характеризується вологою нестійкою зимою і теплим літом. Середньорічна температура — +7,3 °C. Абсолютний максимум становить +37 °C, абсолютний мінімум — −33 °C. Річна кількість опадів — 367 мм. Середня швидкість вітру становить 17 м/сек. Панівні напрямки вітрів — північно-західний (ПнЗ — Пн) у холодний період та південно-східний (ПдС — Пд) у теплий період. Середня протяжність безморозного періоду становить 165—175 днів.
Територія селища Крижопіль характеризується спокійно-хвилястим рельєфом, що слабко пересічений та середньо порізаний із середньо пологими та покатими схилами. На сході та заході примикають схили балок. Абсолютні відмітки території коливаються від 245 до 300 метрів над рівнем Балтійського моря, тоді як у межах населеного пункту вони змінюються від 236 до 276 метрів, із загальним нахилом на південь. Перепад висот складає 40 метрів.
Геологія та гідрогеологія
У геологічній будові території беруть участь кристалічні породи докембрію та кора вивітрювання мезозойсько-кайнозойського часу. Кристалічні породи залягають на глибині понад 100 метрів. Зверху вони перекриваються шаром порушених порід, представлених жорствою та каоліном. Верхню частину кори вивітрювання представляє потужний посадочний шар. Найближче до поверхні, на глибині близько 10 метрів, залягають посадочні відкладення сарматських та бучакських суглинків та глин.
Район Крижополя характеризується порівняно сприятливими умовами живлення і накопичення підземних вод. Водоносний горизонт антропогенних відкладень знаходиться у вапняках сарматського ярусу на глибині від 90 до 95 метрів і має потужність 12-20 метрів. Дебіт шахтних колодязів складає 6 м³/добу, артезіанських свердловин — 40-60 м³/годину. Затверджені запаси водозабору села Голубече Крижопільської селищної громади складають 6,2 тисячі м³/добу. Глибина артезіанських свердловин складає від 80 до 120 метрів.
Екологія
Основну частку в забруднення атмосферного повітря вносить транспорт. Найбільші концентрації викидів у Крижополі спостерігаються вздовж центральної вулиці та вулиць для руху вантажного транспорту. Викиди мають лінійно-векторне поширення. Ареали забруднення поширюються і на житлову забудову. За даними на 2017 рік, викиди від автотранспорту в Крижопільському районі становили 65 % від загального обсягу викидів. Щільність викидів становила 3 тонни на км² та 49,9 кг на особу (на рівні середніх показників у Вінницькій області). Щільність викидів від стаціонарних джерел становила 2 тонни на км² та 52 кг на особу (нижче середньо обласних показників).
Основним джерелом забруднення ґрунтів були численні дрібні несанкціоновані сміттєзвалища. Крім цього, станом на 2016 рік на південних околицях Крижополя знаходились два хімічні склади з непридатними до використання хімічними засобами захисту рослин: 1,5 тонни на складі біля села Голубече і 0,4 тонни на складі поблизу села Зеленянка. У 2015 році в обох складах було проведено перезатарення цих відходів. Також, на схід від Крижополя, на відстані 1,9 км від річки Бережанки, знаходиться забруднена ділянка, де з 1959 по 1998 рік функціонував хімічний склад, зруйнований у період до 2004 року, з відсутніми даними про рекультивацію території.
Статус
Статус населеного пункту
Крижопіль виник як селище біля залізничної станції. У 1903 році Крижопіль був включений до списку поселень Російської імперії, де дозволялося вільне проживання євреїв, що фактично прирівняло його статус до містечка. У 1923 році Крижопіль став районним центром. У 1938 році Крижопіль отримав статус селища міського типу. У 2020 році Крижопіль втратив статус районного центру, натомість ставши центром селищної громади. У 2024 році набули чинності зміни до українського законодавства, за якими статус «селище міського типу» було ліквідовано, а відповідні населені пункти отримали статус «селище».
Адміністративна належність
У російськоімперський період станом на 1885 рік селище Крижопіль належало до Тернавської волості Ольгопільського повіту Подільської губернії, а згодом включене до Чоботарської волості, теж Ольгопільського повіту.
7 (20) листопада 1917 року, відповідно до Третього Універсалу Української Центральної Ради, увійшло до складу Української Народної Республіки.
В Українській СРР у результаті встановлення нового адміністративно-територіального поділу Поділля в 1923 році Крижопіль став центром Крижопільського району, до складу якого входили 13 сільрад. Крижопільський район з 1923 по 1930 рік входив до Тульчинської округи, у червні 1930 року був приєднаний до Вінницької округи, а у вересні переведений у пряме підпорядкування Української СРР.
У 1932 році Крижопільський район увійшов до складу новоствореної Вінницької області. Під час румунської окупації (1941—1944) Крижопіль та Крижопільський район були віднесені до Жугастрівського повіту губернаторства Трансністрія, що знаходилося під тимчасовою румунською цивільною управою. У подальший радянський період та після здобуття Україною незалежності й до 2020 року Крижопіль залишався районним центром Крижопільського району Вінницької області. У результаті адміністративно-територіальної реформи в Україні у 2020 році Крижопільський район було ліквідовано, а Крижопіль як центр Крижопільської селищної громади увійшов до складу укрупненого Тульчинського району Вінницької області.
Історія
У складі Російської імперії
Виникнення населеного пункту та залізничної станції пов'язано з будівництвом залізниці Київ — Одеса, яке розпочалося влітку 1866 року. У серпні 1870 року через станцію Крижопіль почався регулярний хід поїздів. Станцію спорудили на землі поміщика Рубчинського. Поблизу неї виникло невелике селище, першими забудовниками якого були робітники залізниці. У 1872 році через Крижопіль почав курсувати поштовий вагон. У квітні 1877 року через станцію проїжджав російський імператор Олександр II. У 1880-х роках станція мала невелике паровозне депо, яке в 1892 році ліквідували, коли на сусідній станції Вапнярка збудували нове депо на 6 паровозів.
Із часом Крижопіль став перевалочним торговельним пунктом товарів, призначених, зокрема, для Ямполя в Придністров'ї та Сорок у Бессарабії. Наприкінці XIX століття Крижопіль був важливим пунктом відвантаження цукрової сировини: в 1896 році зі станції відправили 582 тисяч пудів, а через два роки — 1152 тисяч пудів вантажів. Розвиток торгівлі залучав до селища євреїв-крамарів, що продавали ремісничі товари. За переписом 1897 року, у Крижополі проживало 668 юдеїв. У 1903 році Крижопіль, фактично ставши містечком, був включений російським урядом до списку поселень, де дозволялося вільне проживання євреїв.
На 1885 рік у залізничному селищі налічувалось 2 заїзди (постоялих двори), 2 трактири, 2 питних будинки та 3 крамниці. На 1905 рік у селищі було вже 4 заїжджих двори, також були аптека та аптечний склад, поштово-телеграфна контора, камера судового слідчого, станова квартира, урядницький пункт. Щовівторка проходили базари, на які з'їжджалися селяни з навколишніх сіл та торгові люди з містечок Придністров'я. У селищі було дві єврейські молитовні школи. Перед Першою світовою війною євреї Крижополя володіли більш ніж тридцятьма майстернями, магазинами, лавками, а також заїжджими дворами та складами лісу та гасу. Серед представників вільних професій у Крижополі були євреї лікарі, ветеринари, фельдшери та провізори.
Під час революції 1905—1907 років на станції в Крижополі у квітні 1905 року було розповсюджено три прокламації «До залізничних робітників і службовців», підписані від імені «лінійних службовців», «київських управлінських товаришів» та «Російської соціал-демократичної робітничої партії». У червні 1906 року на станції відбувся мітинг, у якому взяли участь селяни навколишніх сіл і залізничники Крижополя. У 1908 році в Крижополі спалахнула епідемія холери, що змусило місцеві власті прискорити будівництво нової лікарні. Напередодні Першої світової війни Крижопільська лікарська дільниця була єдиною на 20 тисяч населення. Під час Першої світової війни Крижопіль перебував у прифронтовій смузі. Звідси на фронт вирушали військові частини, йшли зброя, продовольство, паливо тощо. У січні 1917 року поліцейські власті заарештували й відправили рити окопи за вияв антивоєнних настроїв працівників телеграфу. У жовтні солдати розквартированого в Крижополі 287-го піхотного полку зібралися на мітинг, щоб заявити про свою відмову йти на фронт.
Визвольні змагання