Собор Святих Апостолів Петра і Павла, або Кафедральний костел Святих Апостолів Петра і Павла — пам'ятка архітектури національного значення, яка розташовується в історико-культурному заповіднику «Старий Луцьк» на вулиці Кафедральній у Луцьку. Костел і колегіум належали ордену єзуїтів і були збудовані для його потреб. Сьогодні колегіум використовують як навчальний заклад, а костел є кафедральним собором Луцької дієцезії.

Історія побудови

Початки

Орден єзуїтів з'явився в Луцьку на початку XVII століття. У 1604 році єпископ Марцін Шишковський виступив ініціатором та фундатором заснування єзуїтського колегіуму. Цього ж року відкрили місійний дім, де почали діяти безкоштовні публічні школи. У 1607 році були виділені маєтності для майбутнього колегіуму, а вже у 1608 місійна школа була реорганізована в колегіум. Згодом у 1609 р. король Сигізмунд ІІІ надав привілей на закуп «пляцу» для костелу і нового великого колегіуму, а ще через рік єпископ Павел Волуцький виділив значну суму коштів для будівництва. Паралельно з цим архітектор М. Гінтцом розробив проєкт будівництва, який пізніше, імовірно, доповнив і дещо переробив архітектор Джакомо БріаноКолосок Б. В., Метельницький Р. Луцьк: Архітектурно — історичний нарис. — К. : Будівельник, 1990. — С. 95—100.. Саме за його участю 16 липня 1616 р. відбулося закладання наріжного каменю підмурків костелу. Єпископ Павел Волуцький освятив фундаменти майбутнього костелу.

Будівництво костелу та колегіуму

Костел єзуїтів почали будувати на місці В'їзної вежі Луцького замку так, щоб він замінив собою ділянку стіни замку, а головний фасад костелу опинився біля в'їзних ворітТроневич П. Луцький замок в історії України. — Луцьк, 2007 — С. 137—138.. Після закладання першого каменю упродовж двох років 1616—1617 нагляд за будівництвом здійснював Джакомо Бріано. Те саме було і в 1619—1620 роках. У 1627 р. будівництво велося вже під наглядом архітектора Мацея Мая (Маїка). Склепіння костелу заклали у 1630 році та через 7 років завершили купол. Посвята на честь святих Петра і Павла відбулася у 1639 році. Планування костелу було хрестово-купольним на основі вписаного у квадрат грецького хреста. Цим самим костел був яскравим прикладом архітектури ренесансу.

Проєктуванням колегіуму займався інший архітектор — Бенедетто (Бенедикт) Моллі. У 1640 році в колегіумі, який ще не мав того великого планованого приміщення, вже працювало 30 єзуїтів. У 1646 р. проєкт був завершений. Але з певних причин у той час колегіум не був збудований. Його звели за іншим проєктом, який частково увібрав у себе попередній.

Окрім духівництва, покровителями Луцького конвенту єзуїтів була волинська шляхта та магнати. Крім того, до цієї справи долучалися й прості міщани. Загалом у період із 1610—1657 року ними було виділено близько 40 000 злотих, два плаци в Окольному замку, маєтки та інші земліДовбищенко М. В. Волинська шляхта у релігійних рухах кінця XVI — першої половини XVII ст. — К., 2008 — а: С. 778—779, б: С. 376.. Також були й іншого роду пожертви. Так, у 1641 році було пожертвувано 2000 злотих на заупокійні служби старості луцькому Геронімові Харлінському та його батькові — каштелянові брацлавському Янові Харлинському.

Історія ордену в місті

Заснування братства милосердя

Канонік луцький Балтазар Тишка, який займався у місті благодійницькою діяльністю, посприяв створенню при костелі єзуїтів братства милосердя. У 1640 році він записав для братства маєтки Довга Воля, Половле та Витягів. Із прибутків на користь діяльності братства мала йти 1000 злотих щороку. Крім того, Балтазар Тишка придбав у Яна Харленського щорічний чинш у розмірі 250 злотих на суму 3300 злотих, які були забезпечені деякими маєтками міста і замком Новий Острів. Також братству надавалися інші маєтки та грошові суми. Зокрема, від пана Олександра Красинського єзуїтам були передані села Рикані і Тополя. Діяльність братства була благочинною і зосереджувалася навколо догляду за хворими та бідними у шпиталях.

Навчання в колегіумі Колегіум і Студії граматичні й риторичні діяли у 1608—1611 роках під ректорством ОбріціусаZałęski S. Jezuici w Polsce. — Kraków, 1908. — S. 189. . Першим магістром був Станіслав ВуєкOrłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Wołyniu. — Łuck, 1929. . Спочатку, поки велике приміщення для колегіуму тільки проєктувалося, він містився у будинку біля дзвіниці, відданий для навчання єпископом Шишковським. На початках у колегіумі навчалося 150 учнів, у пізніші часи їх кількість сягала більше 300. Навчання було безкоштовним, а викладання на високому рівні, тому до Луцька приїжджали вчитися зі Львова, Острога та Києва. Курс моральної теології для студентів ввели у 1615 році. Філософію — з 1636. Викладали також фехтування, танці, мови. Також діяв театр, для чого була відведена окрема театральна зала у приміщенні колегіуму. Викладання філософії припинили у 1638 і поновили аж у 1688. Математику і фізику викладали у 1692—1695, а згодом відновили у 1753. У 1762 році навчання доповнили курсом етики та вищим курсом філософіїWojnicz A. Łuck na Wołyniu. — Łuck, 1922. — S. 52—53. .

Луцький єзуїтський колегіум був одним із найзаможніших на Волині — S. 779. . Тут зокрема вчився Казимир Флоріан Чорторийський, який згодом став примасом.

Конфлікти з православними Відносини луцьких єзуїтів із членами Луцького братства були складними, напруженими і подекуди виливалися в бійки та позови до суду. У 1620—1630х роках відбулося кілька сутичок між братчиками та учнями колегіуму. Так, відомі події за участю від десятка до двох сотень осіб у 1627 та 1634 роках. Напади єзуїтів на братських монахів та учнів братської школи мали місце у 1627—1628 та 1639 роках. У 1627 році пан Войтех Хелповський намагався втопити у річці Стир братського монаха Серапіона. А жебрака пана Лук'яна Пінського, який жив у братському монастирі, студенти колегіуму забили на смертьАрхив Юго-Западной России, издаваемый Комиссией для разбора древних актов, состоящей при Киевском, Подольском и Волынском генерал-губернаторе, Ч. 1, T. VI — К., 1883 — С. 584—594. .

Перебудова після пожежі

У 1648 р. внаслідок національно-визвольної боротьби під проводом Хмельницького Луцьк зазнав нападу козаків. Костели міста були розграбовані, майно понищенеТроневич П., Хілько М., Сайчук Б. Втрачені християнські храми Луцька. — Луцьк, 2001. — С. 45.. Єзуїти були змушені покинути костел. Вернулися вони сюди у 1667 р. і дали нове життя комплексу. Відновилися школи, театр.

14 червня 1724 р. сталася величезна пожежа, яка дуже пошкодила костел і колегіум. Упродовж наступних років аж до 1730 р. велася докорінна відбудова за участю архітектора-єзуїта Павла Гіжицького. Після цього храм набув зовсім іншого вигляду. Щоб зберегти ослаблені пожежею стіни, її оббудували галереями і нартексом із музичними хорами; встановили дві зовнішні вежі. Костел набув класицистичного вигляду. Аналогічно відбудовувався . Перебудований костел був зображений на іконі Святого Ігнатія середини XVIII століття, яка імовірно, писалася для тринітарського костелу Луцька.

Касація ордену У 1773 р. Папа Климент XIV видав бреве, де зазначалося, що орден єзуїтів скасовується. Луцький костельний комплекс із колегіумом внаслідок цього передали Народній комісії освіти. У візитаційному звіті комісії, виконаному Адамом Якукевичем, подано опис костелу та колегіуму. Два крила колегіуму на той час мали по три поверхи, а третє — два. Між крилами знаходився мурований дистиляторій з вежею і годинником. На першому поверсі було 10 кімнат, 2 з яких займала аптека, також кухня, трапезна, комора, пекарня, велика простора зала, 6 навчальних класів, 2 комори для дров, ораторій. На другому поверсі містилася театральна зала, бібліотека, 18 кімнат для життя. На третьому — 13 кімнат. Також до приміщення належали пивоварня, флігель для підмайстрів, конюшні, амбар, брамаWierzbowski T. Komisja Edukacji Narodowej. Raporty generalnych wizytatorów. — Warszawa, 1906. — S. 87—93. . У 1780 р. комплекс будов знову зазнав пожежі. Частково постраждала бібліотека та навчальні прилади з фізики й математики. Протягом семи наступних років відбудова велася за участю трьох архітекторів: Соболевського М., Умінського Ю. та Гродзицького Ф..

Після касації ордену в 1773 році викладачі луцького єзуїтського колегіуму стали викладати в інших школах міста. А також у вищій школі академічного типу, яка була організована Народною комісією освіти частково у приміщеннях обгорілої кафедри Святої Трійці, а частково у колишньому колегіумі.

Кафедральна історія Поряд із Петропавлівським костелом єзуїтів знаходився собор Святої Трійці, який згорів 1781 р. і не надавався до відновлення. Тому вже у 1787 р. кафедру переносять до колишнього костелу єзуїтів і перейменовують його також на кафедральний костел Святої Трійці. Капітула з дієцезіальною канцелярією зайняли частину колегіуму. Після Третього поділу Польщі із входженням Волині до складу Російської імперії Свято-Троїцький костел Луцька став центром об'єднаних Луцького та Житомирського єпископств. Єпископом тоді став Каспер Цецішовський. Він зокрема опікувався волинським шкільництвом. У 1803 р. в місті єпископ Каспер Цецішовський зібрав усе духовенство Луцько-Житомирської дієцезії з метою відкриття та утримання шкіл Волинської, Подільської та Київської губернійБілоусов Ю. Київсько-Житомирська римо-католицька єпархія: Історичний нарис. — Житомир, 2000. — С. 52—55.. Було вирішено, що духовні громади та особи мають матеріально підтримувати діяльність шкіл та відкриття нових. У середині XIX століття російська влада активно боролася проти католицизму на Волині, внаслідок чого було закрито дуже багато монастирів та костелівПоліщук Ю. М. Етноконфесійна політика російського царизму в Правобережній Україні (кінець XVIII — початок ХХ століття). В Луцьку були скасовані, або відібрані тим чи іншим способом усі католицькі монастирі й костели, окрім кафедрального. Після касації багато цінних речей, ікон, книг, церковного начиння було перенесено до кафедри. Так, після скасування луцького домініканського пріорату до кафедри серед інших речей було перенесено короновану ікону Луцької Богоматері, привезену з Риму до Луцька ще наприкінці XVI століття. У 1876 році більшої частини колегіумної бібліотеки вже не було. З якоїсь причини вона була вивезена до ЖитомираStecki T. Łuck starożytny i dzisiejszy. — Kraków, 1876..

Луцька дієцезія була відновлена у 1925 р. Папою Пієм XI. За рік до того в костелі сталася пожежа, яка поглинула Великий вівтар, в тому числі короновану ікону з домініканського монастиря. Також була знищена ікона Святої Трійці художника Кунітцера. Через рік був споруджений новий Великий вівтар. У 1936 році фондом Леона Райнеля костелові було подаровано серію рельєфів «Хресна дорога» скульпторки Софії Тшцінської-Камінської. Після Другої світової війни, коли Волинь була уже у складі СРСР, радянська влада закриває кафедру. Це сталося у 1946 роціМандзюк Ф., Окуневич В. У Луцькому замку, — Луцьк, 2007 — с.126. Підземелля костелу використовували для зберігання овочів, а саме приміщення використовували під контору, майстерні, житло. У 1955 р. відбувалася реконструкція колегіуму. У сімдесяті роки велися роботи для пристосування костелу під музей і вже грудні 1980 р. в колишньому костелі було відкрито Обласний музей атеїзму. В 1982 році був розібраний Великий вівтар із позолоченими скульптурами та мармуровими сходами; пресвітерій був перероблений для розміщення величезної експозиції «Космос», був знищений синій дашок з позолоченими зірками над амвоном.

Після багатолітньої перерви 27 вересня 1990 р. відбулася перша римо-католицька служба. В наступні роки костел реставрували та відновили за призначенням. У травні 1998 р. луцький єпископ Маркіян Трофим'як зайняв кафедру у костелі Петра і Павла. У 1999 р. був привезений із Німеччини та встановлений орган, побудований у 1953 році органобудівниками Генріхом Рохльфінгом та Маттхайсом Крайнбрінком з міста Оснабрюк на одній з найдавніших органних фірм.

Архітектура соборуОпис за буклетом «Знайомство з Луцьким костьолом Св. Трійці та Св. Петра і Павла» — К., 1996.