Нижня Германія () — провінція Римської імперії з центром у теперішньому місті Кельн (), розташована на лівому березі Рейну, на південь і на захід від сучасних Нідерландів і цілком містила в собі сучасну Бельгію і Люксембург, частину північно-східної Франції і західної Німеччини.
Географія На заході межувала з провінцією Белгіка, на півдні — із Верхньою Германією, на сході з територією варварів. Основні поселення: Кастра Вітера і Колонія Ульпія Траяна — обидва поблизу Ксантена, Неймегена (), Утрехт (), Тонгерен (), Турне (), Бонн () і Кельн ().
Історія Вперше римляни вступили на території за Рейном під час галльської війни Юлія Цезаря. Легіони Цезаря одночасно з каральною і розвідувальною метою переправились через Рейн у 57 до н. е. У ході походів Цезаря були знищені племена менапіїв і ебуронів.
Перші римські поселення в Нижній Германії з'явилися у 50-х рр. до н. е. Тоді ці землі належали до провінції Белгіка. Статус римської провінції отримала у 90, пізніше стала імператорською провінцією.
Римські війська у ції провінції називались Exercitus Germaniae Inferioris і становили 4 легіони та Ауксілії.
Римське керівництво Публій Сульпіцій Скрибоній Прокул (66-67) Вітеллій (68-69) Гай Ділій Вокула (69-70) Авл Марій Цельс (71-73) Луцій Ацилій Страбон (73-78) Гай Юлій Кордін Гай Рутілій Галлік (78) Децим Юній Новій Пріск (78-80) Секст Юлій Фронтін (80-83) Авл Буцій Лаппій Максим (87-89) Луцій Яволен Пріск (89-90 — 91-92) Луцій Ліциній Сура (97-98) Авл Платорій Непот Апоній Італік Манілліан (117—119) Гай Квінкцій Церт Публіцій Марцелл (128) Квінт Лоллій Урбік (133—138) Гай Юлій Север (142—150) Гней Юлій Вер (152—158) Тіберій Клавдій Юліан (158—160) Вірій Луп (193—197) Гай Валерій Пуден (197 — 198—199) Луцій Марій Максим Перпетв Авреліан (200—203) Тит Статілій Барбар (203) Луцій Луккей Мартін (211-212) Гай Фурій Сабін Аквіла Тімесіфей (233—238) Постум (259—260)