Арвід Карлссон ( , Упсала, Швеція — , Гетеборг , Гетеборг) — шведський фармаколог, лауреат Нобелівської премії. Досліджував властивості нейромедіатору дофаміну і його вплив на пацієнтів із хворобою Паркінсона.
Біографія Народився в Уппсалі, в родині історика Готфрида Карлссона. Закінчив медичний факультет Лундського університету. В 1944 році, під час навчання, брав участь в професійному медичному огляді групи ув'язнених німецьких концентраційних таборів, звільнених завдяки ініціативі Фольке Бернадота, члена шведської королівської сім'ї.
Служив в лавах шведських збройних сил. В 1951 отримав ступінь ліценціята медицини, а через якийсь час і доктора. Деякий час викладав в Лундському університеті. В 1959 перейшов на роботу в Гетеборзький університет.
В 1957 році довів, що дофамін є не тільки попередником норадреналіну, а й виконує в мозку роль нейромедіатора Працюючи на замовлення компанії Astra AB, Карлссон з колегами зміг синтезувати з бромфеніраміну перший селективний інгібітор зворотного захоплення серотоніну — зімелідин. Карлссон також розробив метод вимірювання кількості дофаміну в тканинах мозку. Він продемонстрував зв'язок між рівнем дофаміну в базальних гангліях і контролем над руховими функціями, вводячи піддослідним тваринам резерпін, що пригнічує дію дофаміну і приводить до зниження його кількості в мозковій речовині. Подібний процес був відзначений і при хворобі Паркінсона. За допомогою леводопи Карлссону вдалося частково припинити процес і зняти у пацієнтів з хворобою Паркінсона деякі симптоми.
Був противником фторування води.
Нагороди та визнання 1974: 1975:член Шведської королівської академії наук 1979:Премія Вольфа з медицини 1981: 1982:Міжнародна премія Гайрднера 1994:премія Японії. 1994: 1997: 1999:Премія Антоніо Фельтрінеллі 2000:Нобелівська премія з фізіології або медицини.
Див. також Пол Грінгард Ерік Кендел
Примітки
Посилання Автобіографія