Хосе́ Мануе́ль «Пе́пе» Ре́йна Па́ес (, , 31 серпня 1982, Мадрид, Іспанія) — колишній іспанський футболіст, воротар. Відомий, зокрема, виступами за футбольні клуби «Барселона», «Ліверпуль», «Вільярреал» та збірну Іспанії.

Син іспанського футбольного воротаря 1960-х і 1970-х Мігеля Рейни.

Клубна кар'єра

Вихованець футбольної школи «Барселони». З 1999 року почав долучатися до матчів команди дублерів, а в сезоні 2000—01 дебютував у складі головної команди клубу в матчах Прімери. Не зміг закріпитися в основі «Барселони» і сезон 2002—03 розпочав вже у складі іншого представника іспанського елітного дивізіону — «Вільяреала». У новому клубі швидко став основним воротарем.

Впевнена гра Рейни у воротах «Вільяреала» привернула увагу селекціонерів одного з найтитулованіших клубів Англії — «Ліверпуля», до складу якого гравець приєднався перед початком сезону 2005—06. Прийшовши до англійського клубу відразу ж став основним воротарем, усадивши на лаву запасних польського воротаря Єжи Дудека, одного з героїв тріумфального для «Ліверпуля» розіграшу Ліги чемпіонів УЄФА попереднього сезону.

Перший сезон Рейни у «Ліверпулі» був дуже вдалим і для клубу і для самого гравця — воротар допоміг команді перемогти у розіграші Кубка Англії та Суперкубка Англії, а у матчах чемпіонату встановив новий клубний рекорд — 8 ігор поспіль без пропущених м'ячів. Того ж сезону виграв свою першу «Золоту рукавицю» — приз воротарю англійської Прем'єр-ліги, що провів найбільше «сухих» матчів (без пропущених голів) протягом сезону. Згодом вигравав цей трофей ще два сезони поспіль. «Сухі» матчі стали своєрідною спеціалізацією гравця, у березні 2009 року він довів кількість таких матчів у складі «Ліверпуля» у різних турнірах до 100.

У квітні 2009 воротар уклав з клубом новий контракт, розрахований до 2016 рокуВоротар Пепе Рейна укладає новий 6-річний контракт з «Ліверпулем» — новини BBC, 9 квітня 2009 року. .

Сезон 2013/14 провів в оренді в італійському «Наполі», а по завершенні оренди перейшов до мюнхенської «Баварії», з якою 8 серпня 2014 року уклав трирічний контракт. Сезон 2014/15 провів у Мюнхені, але так й не зміг скласти конкуренцію основному воротарю команди Мануелю Ноєру.

23 червня 2015 року повернувся до італійського «Наполі», уклавши трирічний контракт з клубом, в якому знову отримав постійне місце в основному складі.

У травні 2018 року було оголошено, що після завершення контракту з «Наполі» 35-річний воротар приєднався на правах вільного агента до складу «Мілана». У складі «россо-нері» досвідчений іспанець став дублером все ще юного, але вже достатньо досвідченого, Джанлуїджі Доннарумми. Протягом сезону 2018/19 захищав ворота команди лише у 12 матчах, половина з яких припала на ігри Ліги Європи.

13 січня 2020 року на правах піврічної оренди приєднався до «Астон Вілли», де замінив травмованого до кінця сезону 2019/20 основного голкіпера Тома Гітона.

Протягом 2020–2022 років захищав ворота римського «Лаціо», після чого повернувся на батьківщину, де контракт із наддосвідченим голкіпером уклав один із його попередніх клубів, «Вільярреал».

Виступи у збірних Почав викликатися до збірних команд Іспанії з рівня юнацької збірної U-17, у складі якої став чемпіоном Європи 1999 року. Згодом також грав за юнацьку U-18 та молодіжну U-21 збірні.

З 2005 року залучається до лав національної збірної своєї країни. Здебільшого виступає дублером основного воротаря національної команди Ікера Касільяса. Учасник чемпіонату світу 2006 року.

У 2008 році у складі національної збірної став чемпіоном Європи, під час фінального турніру континентального чемпіонату провів лише одну гру.

Входив до складу збірної для участі у фінальній частині чемпіонату світу 2010. Безпосередньо під час фінального турніру у Південно-Африканськії Республіці, за результатами якого іспанці уперше в історії вибороли титул чемпіонів світу, перебував у запасі, оскільки незмінним голкіпером команди на турнірі був її капітан Ікер Касільяс.

В аналогічному статусі дублера Касільяса був учасником й двох наступних великих турнірів збірної Іспанії — Євро-2012, на якому іспанці утретє в своїй історії стали континентальними чемпіонами, та чемпіонату світу 2014 року. На першому з цих турнірів провів усі матчі команди на лаві для запасних, а на другому взяв участь в останній грі групового етапу, коли діючі чемпіони світу, програвши дві перші гри турніру, вже втратили шанси на продовження боротьби за захист цього титулу.

До заявки на Євро-2016 Рейна вже не потрапив, але у травні 2018 року 35-річного ветерана було включено до заявки іспанців на тогорічний чемпіонат світу, вже як дублера нового «першого номера» збірної Давіда де Хеа.

Статистика виступів Статистика клубних виступів Станом на 13 серпня 2020 року СезонКомандаЧемпіонатНаціональний кубокКонтинентальні кубкиІнші змаганняУсьогоЛігаІгорГолівЛігаІгорГолівЛігаІгорГолівЛігаІгорГолівІгорГолів 1999–00 «Барселона Б» СДБ 30 -46 - - - - - - - - - 30 -46 2000–01 СДБ 11 -9 - - - - - - - - - 11 -9Усього за «Барселону Б» 44 -55 - - - - - - 44 -55 2000–01 «Барселона» ПД 19 -32 КІ 7 -5 ЛЧ+КУЄФА 0+7 -6 - - - 33 -43 2001–02 ПД 11 -11 КІ 1 -1 ЛЧ 4 -4 - - - 16 -16Усього за «Барселону» 30 -43 8 -6 11 -10 - - 49 -59 2002–03 «Вільярреал» ПД 33 -43 КІ 0 -0 Інт 4 -3 - - - 37 -46 2003–04 ПД 38 -49 КІ 0 -0 Інт+КУЄФА 3+12 -1 + -9 - - - 53 -59 2004–05 ПД 38 -37 КІ 0 -0 Інт+КУЄФА 8+11 -4 + - 6 - - - 57 -47Усього за «Вільяреал» 109 -129 0 -0 38 -23 - - 147 -152 2005–06 «Ліверпуль» ПЛ 33 -21 КА+КЛ 5+0 -5 ЛЧ 122 гри кваліфікаційного раунду. -62 пропущених голи у кваліфікаційному раунді. СУ+КЧС 1+2 -1 + -1 53 -34 2006–07 ПЛ 35 -23 КА+КЛ 0+1 -3 ЛЧ 14 -10 СКА 1 -1 51 -37 2007–08 ПЛ 38 -28 КА+КЛ 0+2 -2 ЛЧ 14 -12 - - - 54 -42 2008–09 ПЛ 38 -28 КА+КЛ 2+0 -2 ЛЧ 11 -12 - - - 51 -42 2009–10 ПЛ 38 -35 КА+КЛ 1+0 -1 ЛЧ+ЛЄ 5+8 -5 + -7 - - - 52 -48 2010–11 ПЛ 38 -43 КА+КЛ 1+0 -1 ЛЄ 112 матчі на стадії плей-оф. -51 пропущений м'яч на стадії плей-оф. - - - 50 -49 2011–12 ПЛ 34 -35 КА+КЛ 5+7 -6 + - 6 - - - - - - 46 -47 2012–13 ПЛ 31 -34 КА+КЛ 0 -0 ЛЄ 81 гра у кваліфікаційному раунді. -9 - - - 39 -43Усього за «Ліверпуль» 285 -247 24 -26 83 -66 4 -3 396 -342 2013–14 «Наполі» A 30 -29 КІ 4 -4 ЛЧ+ЛЄ 5+4 -9 + -4 - - - 43 -46 2014–15 «Баварія» БЛ 3 -0 КН 0 -0 ЛЧ 0 -0 СКН 0 -0 3 -0 2015–16 «Наполі» A 37 -29 КІ 2 -2 ЛЄ 5 -3 - - - 44 -34 2016–17 A 37 -38 КІ 3 -5 ЛЧ 8 -14 - - - 48 -572017–18 A 37 -29 КІ 0 -0 ЛЧ+ЛЄ 8+2 -11 + -3 - - - 47 -43Усього за «Наполі» 141 -125 9 -11 32 -44 - - 182 -180 2018–19 «Мілан» A 4 -5 КІ 2 -1 ЛЄ 6 -9 СІ 0 0 12 -15 2019-січ. 2020 A 1 -1 КІ 0 0 - - - - - - 1 -1Усього за «Мілан» 5 -6 2 -1 6 -9 0 0 13 -16 січ.-черв. 2020 «Астон Вілла» ПЛ 12 -20 КА+КЛ 0 0 - - - - - - 12 -20 2020–21 «Лаціо» A 29 -41 КІ 1 -3 ЛЧ 7 -12 - - - 37 -56 2021–22 A 15 -29 КІ 2 -4 ЛЄ 0 0 - - - 17 -33Усього за Lazio 44 -70 3 -7 7 -12 0 0 54 -89 2022–23 «Вільярреал» ПД 0 0 КІ 0 0 ЛК 1 -2 - - - 1 -2Усього за Villarreal 109 -129 0 0 39 -25 - - 148 -154Усього за кар'єру 674 -695 44 -49 178 -166 4 -3 899 -912

Статистика виступів за збірну

Досягнення «Вільярреал» Володар Кубка Інтертото (2): 2003, 2004

«Ліверпуль» Володар Суперкубка УЄФА: 2005 Володар Кубка Англії: 2006 Володар Суперкубка Англії: 2006 Володар Кубка Футбольної ліги: 2012

«Наполі» Володар Кубка Італії: 2014

«Баварія» Чемпіон Німеччини: 2015

Збірна Іспанії Чемпіон світу: 2010 Чемпіон Європи: 2008, 2012 Чемпіон Європи (U-16): 1999

Особисті

Золота рукавиця Прем'єр-ліги: 2005–2006, 2006–2007, 2007–2008

Примітки

Посилання