Катання на роликових ковзанах — пересування поверхнею за допомогою роликових ковзанів. Форма рекреаційної активності, подібна до спорту, а також різновид транспортування.

Існують організовані курси де системно навчають катанню на роликових ковзанах.

Роликові ковзани з'явилися в Європі у XVIII столітті. На сцені їх уперше застосував балетмейстер у його балеті «Польська молочниця» для імітації рухів фігуристів. У XIX столітті катання на роликових ковзанах набуло поширення. Нині мільйони людей у всьому світі щодня катаються на роликових ковзанах.

У XXI столітті катання на роликах має багато напрямків: як досить безпечний активний вид відпочинку і як екстремальне заняття, як аматорський вид спорту і як спорт високих досягнень. Люди різного віку займаються катанням на роликах різного рівня складності і з найрізноманітнішими цілями. Зважаючи на травмонебезпечність, катання на роликах не слід вважати дитячою грою.

Фітнес Спочатку катання на роликах не мало конкретних цілей і слугувало лише для активного відпочинку, не відрізняючись щодо цього від льодових ковзанів.

Перші ролики не були пристосовані для пересування вулицями, тому для катання використовували спеціальні приміщення з рівною підлогою. Каталися, як і на льоду, у випадковому порядку або по колу.

З розвитком технології та появою поліуретанових коліс стало можливим кататися вулицями. А саме катання стало частиною активного способу життя поряд із оздоровчим бігом.

Катання

Багато ролерів не обмежуються катанням на замкнутих територіях та обмежених площах. Створюються цілі спільноти, учасники яких мають на меті подолання протяжних маршрутів містом. Довжина деяких маршрутів досягає 100 км, а тривалість катання — 6 годин і більше.

Найчастіше катання починаються вдень або ближче до вечора, а закінчуються з настанням сутінків. Однак є й нічні катання. Їх учасники одягають світловідбивний одяг і використовують у русі ліхтарики та елементи світлової сигналізації. Дуже рідко бувають ранкові катання.

Швидкісне катання

Швидкісне катання передбачає розгін до швидкості, вищої від середньої швидкості звичайних ролерів. Часто такий стиль катання використовують для активного відпочинку як різновид звичайного фітнесового катання. Однак є й окрема спортивна дисципліна — спідскейтинг (див. далі), — яка має за мету подолання протяжних дистанцій на якомога більших швидкостях.

У загальнішому сенсі під спідскейтингом іноді розуміють катання на роликах на швидкостях, вищих від середніх.

Давнхілл Давнхілл ( — схил) — різновид швидкісного катання на роликах, в якому рух відбувається вниз довгим схилом. Особливістю такого катання є те, що роллеру не доводиться докладати зусиль на розгін та підтримку швидкості, концентруючись лише на керуванні своїм рухом.

Давнхілл особливо популярний у містах та на трасах, де рельєф місцевості створює великі перепади висот.

Агресив

Агресив, або агресивне катання — трюкове катання на спеціальних роликах, основою елементів якого є ковзання (гринди і слайди) на різних частинах роликового ковзана, які може доповнювати виконання акробатичних трюків у повітрі.

Агресивне катання почало активно розвиватися від 1988 року, коли компанія Rollerblade представила перші ролики для агресиву, і організувалося як спорт на початку 1990-х. 1994 року з'явилася Асоціація агресивного катання (; ASA), що поставила за мету розробити правила та спортивне обладнання для перших змагань. Перші змагання пройшли на літніх Всесвітніх екстремальних іграх (X-Games) 1995 року. Відтоді агресивне катання включено до багатьох змагань, які проводяться по всьому світу.

Новий вид спорту досяг піку популярності наприкінці 1990-х, що відображено в багатьох фільмах, як от діснеївський .

Трюки в агресивному катанні можуть виконуватися на спеціально обладнаних пандусах або на предметах міської інфраструктури. Вуличні «агресивники» виконують більше ковзань і гріндів, тоді як у ролерів в рампі переважають зависання в повітрі, що дає їм змогу виконувати різні акробатичні трюки. Конструкція агресивних роликів відрізняється від інших моделей через підвищені навантаження на черевики, колеса, підшипники.

Ковзання буває двох видів:

гринд — ковзання по металевих трубах, поручнях, гранях, будь-якій ковзкій поверхні на спеціальних виступаючих пластикових частинах ролика (колеса не торкаються поверхні); слайд — бічне ковзання плоскими поверхнями на колесах.

Для підвищення видовищності виконуються греби — захоплення однією рукою вільної ноги під час виконання трюку.

Стрит У стритовому катанні, також званому фристайловим катанням (оскільки ролер не обмежений набором перешкод), трюки виконують із використанням особливостей навколишньої міської вуличної інфраструктури. Це можуть бути поруччя, бетонні уступи та парапети, сходи та лави. Стрит дає змогу розглядати всю вулицю як одну велику смугу перешкод.

Важливим аспектом у стритовому катанні часто вважають творчість, тобто, здатність роллера використовувати як перешкоди все, що зустрічається на його шляху, буквально на ходу винаходячи нові трюки, а не виконувати стандартні елементи на заздалегідь заданих перешкодах, як у парковому катанні чи верті.

Парк Паркове катання виконується в приватних та громадських скейтпарках. Вони включають площини й фігури, які не зустрічаються у звичайних міських умовах, наприклад, половини і чверті кіл, вигнуті пандуси тощо. Тому паркове катання відрізняється від вуличного специфічним набором трюків, які може виконувати ролер (наприклад, ковзання верхньою частиною рампи). Цей вид катання часто підкреслює технічний бік виконання елементів.

Найбільш складними та високооцінюваними вважають серії трюків із кількох перешкод, виконувані в одному русі.

Верт

Верт — це катання всередині рампи, виконаної у формі півкола. Розганяючись у рампі, ролер отримує можливість злітати в повітря у верхніх точках. Катання верта засноване на виконанні складних акробатичних елементів у повітрі, таких як обертання, сальто. Поряд із цим також можливі ковзання верхньою частиною рампи.

Змагання у верті мають обмеження часу на кожного учасника, протягом якого вони повинні встигнути виконати якомога більше складних трюків.

Фрискейт

Фрискейтне катання ( — свобода,  — катання) — це пересування на роликах з виконанням трюкових елементів у русі. Як правило, виконується на вулиці, проте окремі елементи можуть практикуватися й у спеціально обладнаних місцях.

Для занять фрискейтом використовують жорсткі та міцні ролики зі зручним м'яким нутріником та колесами розміром більше середніх, що дозволяють пом'якшувати приземлення та легко підтримувати швидкість на прямих ділянках.

Фрискейтне катання включає як видовищний, так і практичний момент: наприклад, ролер може використовувати стрибки для подолання перешкод на своєму шляху з метою скоротити маршрут, ковзання в повороті — для змінення траєкторії руху зі збереженням швидкості тощо. Цим фрискейт відрізняється від агресивного катання, в якому акцент робиться саме на виконанні трюків, а не на пересуванні.

Фрискейт використовує різні елементи і навички, що дають змогу швидко переміщатися, долати перешкоди на шляху, а також швидко зупинятися і змінювати траєкторію свого руху. Для посилення видовищності катання можуть використовуватися численні ускладнення, наприклад стрибки з розворотом, гальмування (слайди) на одній нозі тощо. Тому фріскейт поєднує в собі досвід агресивного катання, спідскейтингу та спортивного катання.

Для фрискейту на повну силу потрібні великі простори з багатьма перешкодами, тому фрискейт катають на вулицях. Однак відпрацьовувати окремі елементи (стрибки, гальмування) можна й на обладнаних майданчиках (роллердромах).

Спортивне катання Спортивне катання ставить катання на роликах у розряд спорту високих досягнень. Це означає, що в катанні на роликах з'являється явний момент змагання, підвищується видовищність, а самі ролери ставлять за мету досягнення нових висот.

Однак стилі спортивного катавання можуть застосовувати й аматори, які мають на меті не високі досягнення, а різноманітність власного катання.

Спортивне катання поділяють, перш за все, за видом роликових ковзанів, які використовують спортсмени. Воно включає більше десятка різновидів.

In-line-ролики Ці види катання здобули найбільшу популярність серед аматорів, оскільки використовують традиційні ролики з 4 колесами в ряд ( — «в лінію») і доступні для освоєння всім охочим без придбання додаткового спорядження.

Слалом Слалом — загальна назва низки дисциплін, у яких завданням ролера є об'їзд невеликих конусів (т. зв. «баночок», «фішок», «стаканчиків»), розставлених у ряд на рівному майданчику на однаковій відстані один від одного. Розрізняють такі види слалому:

Фристайл-слалом Фристайл-слалом (стайл-слалом, артистик-слалом) — дисципліна, в якій на доріжках із конусами під музику виконується послідовність техніко-артистичних елементів. Зовні це нагадує незвичайний танець на роликах та фігурне катання одночасно.

З цієї дисципліни проводяться змагання аж до чемпіонату світу. Для кожного учасника виділяється 1 хв 30 с. Зазвичай виступ відбувається на трьох паралельно виставлених доріжках по 20 конусів. Відстань між конусами на них — 0,5, 0,8 та 1,2 м, між доріжками — 2 м.

Оцінюються складність елементів і переходів між ними, швидкість і акуратність виконання, відповідність музиці, додаткові елементи (розтяжки, шпагати тощо). Від загального результату віднімаються штрафи за перевищення часу та збивання фішок.

Синхронний слалом

Синхронний слалом — це фристайл-слалом, у якому учасники виступають парами. Додатковою умовою в ньому є злагодженість рухів ролерів.

Спід-слалом

У спід-слаломі, або швидкісному ( — швидкість) слаломі завдання ролера — якнайшвидше проїхати доріжку конусів на одній нозі.

20 конусів розставляються на відстані 80 см один від одного, лінія фінішу лежить також за 80 см від останнього конуса. На відстані 10 м від першого конуса розташовується старт.

Учасники стартують парами, проїжджаючи 2-ма паралельними доріжками на час. Перемагає учасник, який випередив усіх у фінальному заїзді.

Слайди

Слайди — ковзання на роликових ковзанах, за якого колеса ковзної ноги рухаються перпендикулярно напрямку руху.

Спочатку слайди використовували як засіб для зупинення, оскільки дають змогу швидко скинути швидкість. Надалі ролери стали змагатися в ефектних гальмуваннях, що вилилося в окрему спортивну дисципліну, в якій завданням є виконати найбільш складне, ефектне та довге гальмування.

Слайди розрізняють за рівнем складності, який залежить від кількості ніг, що ковзають (одна або обидві) і коліс (чотири або одне). Оцінюючи слайд, розглядають вхід у слайд (наприклад, зі стрибка, з розвороту), вміння чітко контролювати свої рухи в слайді, робити варіації слайду, і навіть каскад (комбінацію) кількох слайдів поспіль в одному русі до повної зупинки.

Стрибки у висоту

Стрибки у висоту () — роликобіжна дисципліна, мета якої — подолати з розбігу максимальну висоту, після чого приземлитися на ноги. Можуть виконуватися як із рівної поверхні, так і з трампліна та мають багато різновидів.

Фри-джамп Завданням ролера у фри-джампі є подолання планки, виставленої на певну висоту. Роллер має не збити планку та після стрибка встояти на ногах. На взяття висоти дається кілька спроб, після чого ролери, які не взяли її, вибувають із змагання, і планка піднімається на 5-10 сантиметрів. Перемагає той, хто взяв найбільшу висоту. Якщо залишилося кілька учасників, переможцем вважають того, хто сумарно протягом змагання витратив менше спроб.

З фри-джампу проводять змагання різного рівня, аж до світових. Нинішній рекорд стрибка у висоту на роликах становить 161 см.

Різновидом стрибків у висоту є «гайджамп», у якому стрибок через планку здійснюється з трампліна заввишки 60 см.

Стайл-джамп У змаганнях зі стайл-джампу ( — стиль) ролери демонструють стрибки з обертаннями, гребами (захоплення однієї чи двох ніг руками), переворотами тощо. Оцінюються складність стрибка, техніка виконання, координація рухів та загальне враження від трюку.