Абулкасим Ахмедзаде Лахуті́ (, ; нар. 4 грудня 1887, м. Керманшах, Персія — 16 березня 1957, м. Москва, СРСР) — таджицький радянський поет, класик сучасної таджицької літератури.
З біографії та творчості Абулкасим Ахмедзаде Лахуті народився в Західному Ірані в родині поета на ім'я Мірза Ахмад Ель-Хамі. Поезію Лахуті вперше було надруковано в 1907 році у часописі Habal al-Mateen (Калькутта), коли поетові було 18 роківAwsati, Alireza. Iran in the last 3 Centuries. Published Tehran, 2003. Vol1 ISBN 978-964-93406-6-1, Vol2 ISBN 978-964-93406-5-4..
Згодом Лахуті зайнявся політикою і навіть отримав срібну медаль від Саттар-хана. Спершу здобував ісламську освіту, потому виїхав до Болгарського царства, де писав поетичні твори на мусульманську тематику. Повернувшись до Персії, служив у армії, здобувши звання капітана.
Після вироку на смерть у суді в місті Кум, змушений був тікати до Османської імперії, але по часі пристав до повстанської партії шейха Мохаммада Хіябані в Тебрізі. Після поразки повстанців, Лахуті втік до Баку.
Проживаючи в Нахічевань, Лахуті зацікавився комуністичними ідеями. І невдовзі, у 1922 році емігрував до Радянського Союзу, де залишився до кінця життя.
Від 1924 року — член КПРС.
У 1925 році Абулкасим Лахуті переїхав до Душанбе, де увійшов у літературне коло Садриддіна Айні. Він швидко здобув популярність і вдячну публіку, що навіть заслужило йому репутацію одного із зачинателів сучасної таджицької радянської поезіїIraj Bashiri, Prominent Tajik figures of the twentieth century, Dushanbe, 2002
У СРСР у 1920—30 Абулкасим Лахуті оспівував радянську тогочасну дійсність, розбудову молодої держави, трудові звершення простих людей — збірка віршів «Червона поезія» (1927), поеми «Кремль» (1923), «Ленін живий» (1924), «Корона та прапор» (1935), «Батьківщина радості» (1935).
Вірші періоду німецько-радянської війни — «Мардистан» (1941), «Витязь Мир», «Перемога Тані» (обидва — 1942) — про героїзм радянських воїнів та партизанів.
Є у доробку Лахуті й лірична поезія, драматичні твори. Так, драматична поема «Коваль Кава» (1941) послужила лібретто для однойменної опери.
Лахуті був нагороджений орденом Леніна, іншими орденами. Помер у 1957 році в Москві.
Іменем Лахуті названий Таджицький Академічний театр (м. Душанбе), біля якого йому встановлений пам'ятник.
Лахуті і УкраїнаЛахуті Абулькасім Ахмедзаде // , стор. 81
Абулкасим Лахуті неодноразово бував в Українській РСР.
Україні поет присвятив ряд поезій: «Відповідь на «Заповіт» Шевченка» (1933), «На березі Дніпра» (1936), «Дім Тараса буде вільний», «Народові України» (обидва — 1942).
Лахуті виступав і як перекладач творів Тараса Шевченка.
Українські переклади: Поезії, Х., 1932; Вибрані поезії, Х., 1934; Тарасу Шевченкові // в кн. Народи-брати., К., 1954; [Вірші] // «Вітчизна» № 12 за 1977 рік.
Виноски
Джерела та посилання
Лахуті Абулькасім Ахмедзаде // , стор. 81 Абулькасим Лахуті на www.pisateli.freenet.tj (Письменники Таджикистану) // "Писатели Таджикистана", Душанбе: «Ирфон», 1986