Іловайський Олексій Іванович (* — †, Москва) — російський воєначальник, генерал від кавалерії (1796), наказний отаман війська Донського. Походив зі старовинного донського козацько-дворянського роду Іловайських.
Життєпис На військовій службі з 1751 р. В складі сотні військового отамана Степана Даниловича Єфремова у 1755 р. знаходився в Петербурзі, а наступного року брав участь у поході на Кабарду. Учасник Семирічної війні з Пруссією (1756—1763 рр.) та в першої Російсько-турецької війни (1768—1771 рр.). У 1758 р. був направлений посланцем до кубанського сераскера для переговорів.
14 лютого 1773 р. замість призначений отаманом війська Донського. На прохання князя Потьомкіна царицею Катериною ІІ було видано спеціальний указ, яким Іловайський, першим з донських козаків, було призначено наказним отаманом з чином полковника російської армії.
За арешт Пугачова у 1774 р. в Яїцькому місті Катериною ІІ Олексія Іловайського було нагороджено золотою шаблею, 20 тис. карбованцями та 60 тис. десятинами землі. Незабаром імператриця Катерина II подарувала йому, як особливу відмінність, бунчук, булаву та тростиною. За жорстокий розгром повстання та ув'язнення Пугачова Олексія Іловайського було призначено військовим отаманом Війська Донського (1775—1796) та першому з донських козаків був пожалуваний чин генерал-майора. Настільки щедре винагородження було також обумовлене тим, що полк, яким він командував під час першої турецької війни, розбив немало ворожих загонів.
Під час його отаманства було введено Військовий громадський уряд та підтверджені права Донського війська на володіння приналежними йому землями.
1 жовтня 1785 р. дванадцять військових полків зі своїм військовим отаманом Іловайським під керівництвом Олександра Васильовича Суворова брали участь у розгромі ногайських татар, втікачів за Кубань. Козаки захопили 4 тис. полонених, 3 тис. коней, 4 тис. великої рогатої худоби та понад 30 тис. овець. Тіла вбитих татар укривали простір у 10 верст завдовжки.
Надалі Олексій Іванович — учасник третьої російсько-турецької війни (1787—1791). У 1792 р. він, виконуючи наказ Катерини ІІ, учинив розправу над козаками, які постали проти переселення шести полків на Кавказ. За імператора Павла Олексію Іловайському було пожалуване, першому з донських козаків, звання генерала від кавалерії, нагороджений орденом Св. Володимира 1-го ступеня, орденом Св. Володимира 2-го ступеня.
27 березня 1793 р. отримав спадкове дворянство Російської імперії. Заснував 2 жовтня 1793 року перший на Дону навчальний заклад — Головне народне училище, домігся дозволу дітям козаків вступати до Московського Університету.
Помер Олексій Іловайський 1797 року, похований у Донському монастирі Москви. Його посаду наказного отамана зайняв його ж брат, Дмитро Іванович Іловайський.
Примітки
Джерела
«ИЛОВАЙСКИЙ Алексей Иванович» / Казачий словарь-справочник. — Сан. Ансельмо, Калифорния, США. Составитель словаря Г. В. Губарев, редактор — издатель А. И. Скрылов. 1966—1970. Корягин С. В., «Иловайские». Серия «Генеалогия и семейная история Донского казачества». — , 2001. — Вып. 17. — С. 62-65. Бикмулина И. В., «Род Иловайских» // Криминальный курьер. — № 15. — 2001.