Сюсько́ Миха́йло Іва́нович''' — доктор філологічних наук, заслужений працівник освіти та заслужений професор УжНУ.
Біографія
Народився 29 травня 1937 року в селі Голятині Міжгірського району Закарпатської області в селянській сім’ї. У рідному селі закінчив семирічку, а в 1955 році — Міжгірську середню школу. Протягом 1955—1960 рр. навчався в Ужгородському університеті, отримавши тут кваліфікацію вчителя української мови та літератури. Після закінчення університету два роки (1960—1962) працював учителем та завучем Голятинської середньої школи. Потім (1962—1965) навчався в аспірантурі при кафедрі української мови рідного університету під керівництвом знаного вченого Й. О. Дзендзелівського. Далі — робота в Ужгородському університеті на різних посадах: проф. Сюсько М. І., пройшовши шлях від аспіранта до професора, працював тут заступником декана, завідувачем підготовчого відділення (1971—1977), п’ять років (1987—1992) був деканом філологічного факультету. З вересня 1993 року до січня 1999 року (два строки повноважень) очолював Спеціалізовану вчену раду Д. 15.01.03 із прав захисту докторських та кандидатських дисертацій з українського мовознавства. З 1992 до 2006 року завідувач кафедри української мови. Упродовж 2007 року працював у Закарпатському державному університеті, де очолював кафедру філологічних дисциплін. З вересня 2009 року дотепер очолює кафедру філологічних дисциплін у Мукачівському державному університеті.
Кандидатську дисертацію на тему: «Система іменних частин мови у говорах Закарпатської області» проф. Сюсько М. І. захистив у 1969 р. (Львівський університет), а докторську «Сучасна українська народна зоонімія (Зоонімікон українців району Карпат)» — у червні 1991 р. (Новосадський університет, колишня Югославія). Доцент з 1974 року, професор з 1995 року. З грудня 1993 р. академік АН ВО України (відділення філології та мистецтвознавства).
Коло наукових інтересів за час роботи в Ужгородському національному університеті
Проф. Сюсько М. І. веде активне наукове життя. Його зацікавлення: українська літературна мова, діалектологія, увесь комплекс ономастичної проблематики, історія, становлення та розвиток української літературної мови на Закарпатті. Автор більш ніж 100 наукових публікацій, у т. ч. окремих видань. Виступає з доповідями на різних наукових зібраннях, у тому числі й міжнародних. З-поміж окремих наукових видань: «Займенник у говорах Закарпатської області УРСР» (Харків, 1968), «Взаємовідношення власних і загальних імен (зооніми і апелятиви) в українській мові» (Ужгород, 1985), «Традиційні й сучасні погляди на природу власного імені» (Ужгород, 1994), «Статус зоонима в онимической системе: ономасиологический аспект» (К.: УМК ВО, 1988), «Способы и типы деривации в зоонимии» (К.: УМК ВО, 1989) та ін. Крім того, він підготував до друку два лінгвістичні атласи та словник зоонімів українців району Карпат, а також монографію «Із народного джерела: карпатоукраїнський зоонімікон у контексті інших слов’янських (і неслов’янських) мов», забезпечив понад 20 офіційних відгуків на автореферати кандидатських і докторських дисертацій, виступав офіційним опонентом. У межах кафедри сучасної української мови Ужгородського національного університету проф. Сюсько М. І. тривалий час координував роботу, пов’язану з експертизою дисертацій, очолював комплексну міжкафедральну наукову тему: «Історія української літературної мови та мовознавства на Закарпатті в загальноукраїнському контексті». Водночас він був членом редколегії низки наукових видань, окремі з яких зареєстровані ВАКом України як провідні фахові.
Здебільшого через аспірантуру проф. Сюсько М. І. успішно готував кандидатів наук: шестеро його вихованців уже захистили свої дисертації, а роботи ще трьох у стадії завершення. У рамках угоди про співпрацю здійснював наукове керівництво й аспіранта з університету ім. М. Бели (Банська Бистриця, Словаччина), а в 1998 р. був науковим консультантом докторантки з Мічиганського університету (США), яка працювала тоді в Україні над виконанням теми: «Лінгвістична антропологія (на матеріалі східнослов’янських мов)».
Впродовж роботи в університеті УжНУ проф. Сюсько М. І. забезпечував різні самостійні теоретичні курси, які завжди відзначалися високим рівнем виконання, розробив чимало спецкурсів та спецсемінарів з урахуванням як своїх наукових інтересів, так і побажань самих студентів, які спеціалізуювалися по кафедрі, постійно керував дипломними і курсовими роботами, усіма видами практик, дбаючи при цьому про підвищення якості навчання, а отже, й про належне його методичне забезпечення. Під його безпосереднім керівництвом як завідувача кафедри лише за 2000—2005 рр. викладачі кафедри підготували та видали понад 20 різних методичних посібників, у тому числі й з грифом Міносвіти і науки.
Кафедра сучасної української мови, очолювана проф. Сюсько М. І., була і залишається однією з найбільших в університеті, на якій зосереджено значний викладацький та науковий потенціал. За час його завідування на кафедрі працювало 17 викладачів, чотири з яких — доктори наук, професори, а решта — кандидати наук, доценти. Завдяки значною мірою особистим зусиллям проф. Сюська М. І. тут лише впродовж 2000—2005 рр. кандидатські дисертації захистило вісім осіб, більшість із яких уже самі успішно працюють на посадах доцентів чи викладачів кафедри, а також в інших навчальних закладах у системі вищої школи.
Проф. Сюсько М. І. не лише добрий організатор і адміністратор. Він відзначається ще й активною громадянською позицією, чіткістю і послідовністю. Брав активну участь у багатогранному житті факультету й університету, культурно-освітньому житті краю, тривалий час (близько 25 років) був членом Вченої ради філологічного факультету та Ужгородського університету, членом низки культурно-освітніх товариств, членом комісії з питань мовної політики при облдержадміністрації тощо.
За багаторічну діяльність в університеті та значний внесок у розвиток освіти на Закарпатті, підготовку науково-педагогічних кадрів для народного господарства проф. Сюсько М. І. неодноразово відзначався: у червні 2000 р. йому було присвоєно звання «Заслужений працівник освіти України», в грудні 2002 р. нагороджений знаком «Відмінник освіти України», а з жовтня 2005 року він заслужений професор Ужгородського національного університету.
Професор Михайло Сюсько, крім того, у зв’язку з 20-річчям нагороджений орденом «Народний рух України за перебудову».
Діяльність в Мукачівському університеті
Нині професор Сюсько М. І. очолює кафедру філологічних дисциплін у Мукачівському держуніверситеті, на якій значна кількість її членів у науковому плані об’єднана комплексною темою «Лексико-семантична система (системи) сучасної української літературної мови й живорозмовного мовлення у їх зв’язках з іншими слов’янськими (і неслов’янськими) мовами». Крім того, кафедра колективно опрацьовує матеріали до «Словника невідмінюваних іменників сучасної української літературної мови».
Науковий доробок професора Михайла Сюська (вибірково)
Про категорію роду іменників у закарпатських говорах // Матеріали XVIII наукової конференції. — Ужгород, 1964. — С. 15—18. Про ступені порівняння прикметників у говорах Закарпаття // Матеріали І наукової конференції аспірантів. — Ужгород, 1965. — С. 57—64. Збереження архаїчних залишків та сліди аналогії в іменниках жін. р. кол. — основ у закарпатських говорах // Доповіді та повідомлення ІІ наукової конференції молодих вчених. — Ужгород, 1965. — С. 35—41. Варіанти заперечних займенників у говорах Закарпаття // Матеріали IV конференції аспірантів. — Ужгород, 1965. — С. 137—144. Відмінювання іменників середн. р. з основою на приголосний у говорах Закарпаття // Матеріали XII республіканської діалектологічної наради. — Київ: Вид-во АН УРСР, 1965. — С. 72—74. Родовий відмінок однини іменників чол. р. в говорах Закарпаття // Матеріали XXI-ї наукової конференції Ужгородського держуніверситету. — Серія філології. — К.: Вид-во Київського університету, 1967. — С. 139—142. Займенник у говорах Закарпатської області УРСР. — Харків: Вид-во ХДУ, 1968. — 71 с. Іменники називного відмінка множини на -ове в закарпатських говорах // Праці XII республіканської наради. — К.: Наукова думка, 1977. — С. 194—204. О прилагательных, указывающих на степень проявления качественного признака, в украинских говорах Закарпатья. — Совещание по общеславянскому лингвистическому атласу (ОЛА). — М., 1973. — С. 195 — 197. Спостереження над категорією роду іменника у говорах Закарпатської області УРСР (Матеріали республіканської наукової конференції) У зб.: «Культура і побут населення Українських Карпат». — Ужгород, 1973. — С. 297—303. О венгерских заимствованиях в украинской карпатской народной зоонимии // Материалы всесоюзного научного совещания чинно-угроведов // Исследования финно-угорских языков и литератур в их взаимосвязях с языками и литературами народов СРСР (Тезисы докладов Всесоюзного научного совещания финно-угроведов) 27—30 октября. — Ужгород, 1977. — С. 69—70. Иван Верхратский — исследователь зоонимии западноукраинских народных говоров // Совещание по общественному лингвистическому атласу. — М., 1977. — С. 170—181. Апелятивна лексика як база творення зоонімів / У зб.: «Проблеми дослідження діалектної лексики і фразеології української мови». — Ужгород, 1978. — С. 187—188. Зміст і обсяг зоонімічних термінів/ У зб.: «Науково-технічний прогрес і проблеми термінології».-К.: Наукова думка, 1980. — С. 163. Традиції й нові тенденції в галузі зоонімії району Українських Карпат// Рєгіянальныя традыцыі ва ў сходнеслевянскіх мовах, літературах і фалькльоры. — Тезісы дакладау ІІ республіканськай науковай канференцыі (25—26 вересня 1980 г.) — Гомель, 1980. — С. 39—40. Из карпатской зоонимии: клички, ориентированные на масть// Респебликанская научно-методическая конференція. — Гомель, 1980. — С. 165—171. Карпатоукраїнсько-північноросійські паралелі в галузі зоонімії/ У зб.: «Лексика у її зв’язках з сусідніми слов’янськими мовами». — Ужгород, 1982. — С. 1986—1988. Наслідки міжмовних та міждіалектних взаємодій в українському зооніміконі району Карпат (Тематичний збірник)// «Дослідження лексики і фразеології». — Ужгород, 1982. — С. 97—109. Відображення матеріальної і духовної культури в українському зооніміконі району Карпат // Структура і розвиток українських говорів на сучасному етапі. Тези доповідей і повідомлень. — Житомир, 1983. — С. 99—101. Лингвогеографическое изучение зоонимов району Карпат // Совещание по вопросам диалектологии и истории языка (лингвогеография на современном этапе и проблемы межуровневого взаимодействия в истории языка) (Ужгород, 18—20 сентября 1984 г.). — Тезисы докладов и сообщений. — Т.ІІ. — М.: Изд-во АН ССР, 1984. — С. 203—204. Взаємовідношення власних і загальних імен (зооніми і апелятиви) в українській мові. — Ужгород, 1985. — 66 с. Українсько-південнослов’янські паралелі в зоонімії // Матеріали VI Республіканської славістичної конференції. — Одеса, 1987. — Т.І. — С. 126—127. Статус зоонима в онимической системе: ономасиологический аспект. — К.: УМК, 1988. — 87 с. Народна зоонімія в образній системі фольклору Українських Карпат. — Хуст: Вид-во Українського т-ва охорони пам’яток історії і культури, 1988. — С. 112—113. Способы и типы деривации в зоонимии. — К.: УМК ВО, 1989. — 48 с. Риси духовного життя народу в карпатоукраїнському зооніміконі (зооніми, утворені на базі числівників) // Матеріали науково-практичної конференції присвяченої 200-річчю від дня народження Михайла Лучкая (17—18 листопада 1989 р.). — Ужгород: Карпати, 1989. — С. 178—179. Трансформації в карпатоукраїнській зоонімії, зумовлені змінами в соціальному житті / У зб.: «Науково-технічна революція і сучасні процеси розвитку лексики української народно-розмовної мови». — Ужгород, 1989. — С. 140—142. Современная народная зоонимия (Зоонимикон украинцев району Карпат). — АДД. — Нови Сад (Югославія), 1991. — 46 с.