Андрі́й Дм́итрович Са́харов (; 21 травня 1921, Москва — 14 грудня 1989, Москва) — радянський фізик, лауреат Нобелівської премії миру (1975), дійсний член АН СРСР (з 1953 року), співтворець водневої бомби, активний борець за права людини.
На його честь була заснована премія імені Сахарова, яку щорічно присуджує Європейський парламент особам та організаціям, що відстоюють права людини та свободи.
Життєпис
У 1948 році приєднався до групи Ігоря Тамма, що розробляла водневу бомбу, пізніше активно виступав за заборону ядерної зброї і ядерних випробувань, заснував Радянський комітет з прав людини, у 1975 році був нагороджений Нобелівською премією миру («За безстрашну підтримку фундаментальних принципів миру між людьми та мужню боротьбу зі зловживанням владою і будь-якими формами придушення людської гідності»).
Напередодні XXIII з'їзду КПРС (1966) Сахаров разом з іншими ученими в листі до Леоніда Брежнєва застерігав про небезпеку відродження сталінізму в СРСР.
У 1968 році опублікував у «Самвидаві» меморандум «Про прогрес, мирне співробітництво та інтелектуальну свободу», у якому вимагав лібералізації СРСР і критикував українофобію у часи правління Йосипа Сталіна (меморандум був поширений у світі багатьма мовами).
У 1970 році разом із фізиком Валентином Турчином та істориком Роєм Медведєвим вислав відкритого листа до уряду СРСР (Л. Брежнєва, О. Косигіна та М. Підгорного) з пропозицією демократизувати СРСР. Одночасно Сахаров захищав права політичних в'язнів, протестував проти політичних репресій тощо. Того ж року (1970) Андрій Сахаров разом з і Валерієм Чалідзе створив і очолив у Москві Комітет прав людини СРСР.
З 1972 року Сахаров і Комітет прав людини неодноразово заступалися перед владою за ув'язнених діячів української культури, зокрема за Валентина Мороза, В'ячеслава Чорновола, Леоніда Плюща, Івана Багряного, Ніну Строкату-Караванську, Василя Стуса та ін.
Сахаров був прихильником комп'ютерних технологій і у своїх роботах часто описував перспективи їхнього застосування. У 1960-х та 1970-х багато з тодішніх ідей вважали фантастичними, справою надзвичайно далекого майбутнього, хоча й обговорювалися різноманітними вченими. Крім того, керівництво комуністичної партії доволі підозріло сприймало кібернетику, яка свого часу була оголошеною лженаукою. Сахаров був прихильником ідеї створення мережі на подобу сучасного Інтернету. У 1974 році він писав про «створення всесвітньої інформаційної системи (ВІС), яка зробить доступним для кожного в будь-яку хвилину зміст будь-якої книги, коли-небудь і де-небудь опублікованої, зміст будь-якої статті, одержання будь-якої довідки. Навіть часткове здійснення ВІС глибоко вплине на життя кожної людини, на її дозвілля, на її інтелектуальний і художній розвиток. На відміну від телевізора, який є головним джерелом інформації для багатьох сучасників, ВІС надаватиме кожному максимальну свободу у виборі інформації й вимагати індивідуальної активності. Але воістину історична роль ВІС полягатиме в тому, що остаточно зникнуть усі бар'єри обміну інформацією між країнами та людьми»А. Д. Сахаров. Мир через пол века .
У 1980 році разом зі своєю другою дружиною, дисиденткою-правозахисницею Оленою Боннер, був заарештований і відправлений у заслання в Горький (зараз Нижній Новгород) за критику дій радянського уряду в Афганістані.
Наприкінці 1986 року Сахарову дозволили повернутися в Москву і зайняти своє місце в Академії Наук.
За ініціативою академіка Андрія Сахарова 1988 року розпочалось в республіках колишнього СРСР створення «Меморіалу» .
Політичний лідер
У 1988 році Сахаров отримав Міжнародну гуманістичну премію від Міжнародного гуманістичного та етичного союзу. Він сприяв створенню перших незалежних легальних політичних організацій і став однією з провідних постатей у політичній опозиції Радянського Союзу, що набирала сили. У березні 1989 року Сахаров був обраний до нового парламенту, Всесоюзного з'їзду народних депутатів — і став одним із лідерів демократичної опозиції — Міжрегіональної групи депутатів. У листопаді голова КДБ доповів Горбачову про те, що Сахаров заохочував і підтримував страйк шахтарів у Воркуті.
У грудні 1988 року Сахаров відвідав Вірменію та Азербайджан у рамках робочої поїздки. Він зробив висновок: «Для Азербайджану питання Карабаху — це питання амбіцій, а для карабахських вірмен — питання життя і смерті».
Проєкт нової конституції СРСР У листопаді 1989 року Сахаров представив проєкт Конституції Союзу Радянських Республік Європи та Азії, в основі якої лежали захист прав особистості та права всіх народів на державність. Єдина публікація за його життя — «Комсомольська правда» (Вільнюс) від 12 грудня 1989 року.
14 грудня 1989 року о 15 годині він виступив у Кремлі на зборах Міжрегіональної депутатської групи.
Смерть
Незабаром після 21:00 14 грудня 1989 року Сахаров пішов до свого кабінету, щоб трохи подрімати перед підготовкою важливої промови, яку він мав виголосити наступного дня на засіданні З'їзду. О 23:00 його дружина пішла розбудити його, як він просив, але знайшла Сахарова мертвим на підлозі. Згідно із записами Якова Рапопорта, старшого патологоанатома, який був присутній під час розтину, найімовірнішою причиною смерті Сахарова у віці 68 років стала аритмії, спричинена дилатаційною кардіоміопатією.
18 грудня 1989 Сахаров був похований на Північному Востряковському цвинтарі Москви, ділянка № 80. На церемонію прощання, яка розпочалася за день до поховання, прийшло понад 100 тисяч людей. Черга до Палацу молоді, де стояла труна з тілом Сахарова, розтяглася на чотири кілометри. Щоб підійти до труни, люди стояли по шість годин. Із Сахаровим приїхав попрощатися Михайло Горбачов. У день похорону пройшов мітинг у Лужниках, на якому виступили Єльцин, Ковальов, Лихачов, Явлинський, Старовойтова, Собчак. На прохання Олени Боннер на Востряковський цвинтар поїхали лише найближчі, щоб уникнути тисняви.
Сім'я 1943 року Андрій Дмитрович Сахаров одружився з Клавдією Олексіївною Вихирьовою (1919—1969), уродженкою Симбірська (померла від раку).
У них було троє дітей: Тетяна (нар. 1945), Любов (нар. 1949) та Дмитро (1957—2021).
1970 року під час поїздки до Калуги на політичний процес Вайля — Піменова познайомився з Оленою Георгіївною Боннер (1923—2011), а 1972 року одружився з нею. У Боннер було двоє дітей, Тетяна та Олексій, на той час уже достатньо дорослих. Що стосується дітей Андрія Сахарова, то дві старші доньки на той час були вже цілком дорослими. Наймолодшому, Дмитру, щойно виповнилося 15 років, і про нього почала піклуватися його старша сестра Любов.
Спільних дітей у Сахарова та Боннер не було.
Внесок у науку Один із творців водневої бомби (1953) в СРСР. Праці з магнітної гідродинаміки, фізики плазмиСахаров А. Д. Температура возбуждения в плазме газового разряда // Изв. АН СССР, 1948, Т. 12, С. 372Сахаров А. Д. О максимальной температуре теплового излучения // Письма в ЖЭТФ, 1966, Т. 3, С. 439, керованого термоядерного синтезу, елементарних частинокСахаров А. Д. Генерация жёсткой компоненты космических лучей // ЖЭТФ, 1947, Т. 17, С. 686Сахаров А. Д. Взаимодействие электрона и позитрона при рождении пар // ЖЭТФ, 1948, Т. 18, С. 631Сахаров А. Д., Зельдович Я. Б. Кварковая структура и массы сильновзаимодействующих частиц // Ядерная физика, 1966, № 4, С. 395Сахаров А. Д. Оценка постоянной взаимодействия кварков с глюонным полем // ЖЭТФ, 1980, Т. 79, С. 350, гравітації , астрофізикиСахаров А. Д. Многолистная модель Вселенной // Препринт ОПМ Математического института им В. А. Стеклова АН СССР, 1969Сахаров А. Д. Топологическая структура элементарных зарядов и CPT-симметрия // Проблемы теоретической физики (памяти И. Е. Тамма), М., 1972, С. 242Сахаров А. Д. Антикварки во Вселенной // Проблемы теоретической физики (к 60-летию Н. Н. Боголюбова), М., 1969, С. 35Сахаров А. Д. Кварк-мюонные токи и нарушение CP-инвариантности // Письма в ЖЭТФ, 1967, Т. 5, С. 32Сахаров А. Д. Спектральная плотность собственных значений волнового уравнения и поляризация вакуума // Теоретическая и математическая физика, 1975, Т. 23, С. 178Сахаров А. Д. Массовая формула для мезонов и барионов с учётом шарма // Письма в ЖЭТФ, 1975, Т. 21, С. 554 космологіїСахаров А. Д. Космологические модели Вселенной с поворотом «стрелы времени» // ЖЭТФ, 1980, Т. 79, С. 689Сахаров А. Д. Многолистные модели Вселенной // ЖЭТФ, 1982, Т. 83, С. 1233.
У 1950 році А. Д. Сахаров та І. Є. Тамм висунули ідею здійснення керованої термоядерної реакції для енергетичних цілей з використанням принципу магнітної термоізоляції плазмиСахаров А. Д. Теория магнитного термоядерного реактора. Часть II // Физика плазмы и проблема термоядерных управляемых реакций, М., 1958, Т. 1, Ч. 2, С. 20. Вони розглянули, зокрема, тороїдальну конфігурацію в стаціонарному та нестаціонарному варіантах (сьогодні вважається однією з найперспективніших — див. Токамак).
Сахаров — автор оригінальних робіт з фізики елементарних частинокСахаров А. Д. Существует ли элементарная длина? // А. Д. Сахаров. Этюды к научному портрету. Глазами коллег и друзей. Вольномыслие. / Сост. И. Н. Арутюнян, Н. Д. Морозова — М.: Физическое общество СССР, Мир, 1991. — 256 с та космології: по баріонної асиметрії ВсесвітуСахаров А. Д. Барионная асимметрия Вселенной. Доклад на конференции, посвящённой 100-летию А. А. Фридмана // Proceedings of the Friedmann Centenary Conference. Leningrad, USSR, June 22-26, 1988, World SCientific. Singapore-New-Jersey-London-Hong KongСахаров А. Д. Барионная асимметрия Вселенной // ЖЭТФ, 1979, Т. 76, С. 1179Сахаров А. Д. Массовая формула для мезонов и барионов // ЖЭТФ, 1980, Т. 78, С. 2112, де він зв'язав баріонну асиметрію з незбереженням комбінованої парності (порушенням CP-інваріантності), експериментально виявленим під час розпаду довгоживучих мезонів, порушенням симетрії при обертанні часу та незбереженням баріонного заряду (Сахаров розглянув розпад протона).
А. Д. Сахаров пояснив виникнення неоднорідності розподілу речовини з початкових збурень щільності в ранньому Всесвіті, які мали природу квантових флуктуаційСахаров А. Д. Начальная стадия расширения Вселенной и возникновение неоднородности распределения вещества // ЖЭТФ, 1965, Т. 49, С. 345. Після відкриття реліктового випромінювання новий аналіз флуктуацій у ранньому Всесвіті був проведений Я. Б. Зельдовичем і Р. А. Сюняєвим і незалежно від них Дж. Піблсом з JT YuR. Sunyaev and Ya.B. Zel'dovich, Astrophysics and Space Science. 7, 3 (1970)P.J.E. Peebles and J.T. Yu, The Astrophysical Journal. 162, 815 (1970). Зельдович та Сюняєв передбачили існування піків у кутовому спектрі розподілу реліктового випромінювання. Виявлені астрофізиками у 2000-х роках в експерименті WMAP та інших експериментах акустичні осциляції реліктового випромінювання («сахарівські осциляції») є відбитком тих самих збурень щільності, які теоретично описав Сахаров у своїй роботі 1965 року.