Георгій Дмитрович Базилевич ( , село Криски Новгород-Сіверського повіту Чернігівської губернії, тепер Чернігівської області — розстріляний 3 березня 1939, місто Москва) — військовий діяч, учасник Першої світової війни, комкор (.11.1935). Член ВЦВК і ЦВК СРСР. Депутат Верховної Ради СРСР 1-го скликання. Член Комісії радянського контролю при РНК СРСР у 1934—1938 роках.
Жертва сталінського терору.
Життєпис Народився в селі Криски Новгород-Сіверського повіту Чернігівської губернії (поблизу міста Коропу) в селянській родині. Батько працював продавцем казенної винної крамниці. У 1908 році Георгій Базилевич закінчив екстерном гімназію.
У 1910 році закінчив Київське військове училище. З серпня 1910 по серпень 1914 року — молодший офіцер і бібліотекар роти 3-го гранадерського Перновського полку російської армії. У 1913 році закінчив перший курс Московського археологічного інституту.
У серпні 1914 — лютому 1917 року — командир роти, командир батальйону 211-го Нікольського піхотного полку російської армії, учасник Першої світової війни, підполковник. У березні — квітні 1917 року — член полкового комітету 211-го Нікольського піхотного полку російської армії. У квітні — жовтні 1917 року — товариш (заступник) голови армійського комітету Окремої армії Південно-Західного фронту.
Член РСДРП (меншовиків) з червня по серпень 1917 року. Член РСДРП(б) з жовтня 1917 року.
З жовтня 1917 по квітень 1918 року лікувався після поранення в Луцьку та Москві. З квітня по травень 1918 року працював у видавництві Народного комісаріату військових і морських справ РРФСР.
У березні — травні 1918 року — командир взірцевого радянського загону в Москві. У травні — серпні 1918 року — інспектор Вищої військової інспекції РСЧА на Південному та Південно-Східному фронтах у місті Камишині Саратовської губернії. У серпні — вересні 1918 року — командувач Балашово-Камишинської групи РСЧА. З вересня по листопад 1918 року лікувався після поранення в Камишині.
У жовтні 1918 — травні 1919 року — член Революційної військової ради (РВР) 8-ї армії РСЧА в місті Воронежі. У червні — серпні 1919 року — начальник, комісар та викладач Других московських піхотних курсів командного складу. У серпні — вересні 1919 року — командувач особливої групи Південного фронту в Донській області. У вересні 1919 — січні 1920 року — командувач Запасної армії Південно-Східного фронту.
У січні — квітні 1920 року — командувач військ Донської області. У квітні — серпні 1920 року — командувач військ Північно-Кавказького військового округу. З кінця серпня 1920 року командував Запасною армією Кавказького фронту.
У вересні — грудні 1920 року — командувач військ Харківського військового округу, командувач Української запасної армії.
У грудні 1920 — квітні 1922 року — головний начальник постачання Червоної армії — голова фондової комісії Революційної військової ради республіки (РВРР).
У квітні 1922 — січні 1923 року — заступник завідувача відділу, в.о. начальника Державного сховища цінностей Народного комісаріату фінансів РРФСР і голова тресту «Російські самоцвіти».
У січні — жовтні 1923 року — командир і комісар 14-ї дивізії РСЧА. У жовтні 1923 — червні 1924 року — командир і комісар тренувальної ескадрильї Робітничо-селянського червоного повітряного флоту.
У червні 1924 — липні 1925 року — помічник командувача військ Московського військового округу. З липня по листопад 1925 року перебував при РВР СРСР для особливо важливих доручень.
У листопаді 1925 — травні 1927 року — командувач військ Московського військового округу. Одночасно, з 1925 по 1927 рік — заступник голови Комітету із демобілізації промисловості та заступник голови Комітету військових замовлень ВРНГ СРСР.
У травні 1927 — квітні 1931 року — командувач військ Приволзького військового округу в Самарі.
Від квітня 1931 до листопада 1938 року — секретар Комісії (з 1937 року — Комітету) оборони Ради народних комісарів СРСР та член Комітету резервів РНК СРСР.
23 листопада 1938 року заарештований органами НКВС. Засуджений Воєнною колегією Верховного суду СРСР 2 березня 1939 року до страти, розстріляний наступного дня. Похований плігоні «Комунарка» біля Москви.
27 липня 1955 року посмертно реабілітований.
Нагороди Орден Червоного Прапора (1924) Орден Червоної Зірки (1938) Орден Св. Володимира 4-го ступеня з мечами і бантом (26.02.1915) Орден Св. Станіслава 3-го ступеня з мечами і бантом (11.07.1915) Орден Св. Анни 4-го ступеня з написом «За хоробрість» (2.08.1916) Орден Св. Станіслава 2-го ступеня з мечами (25.10.1916) Георгіївська зброя (17.04.1916)
Література Мерецков К. А. Г. Д. Базилевич."ВИЖ", 1964, № 2. Примітки
Посилання БАЗИЛЕВИЧ Георгій Дмитрович //