Бабич Михайло Павлович (, Кубанська область — †, П'ятигорськ) — генерал від інфантерії, військовий губернатор Карської області, начальник Кубанської області, наказний отаман Кубанського козацького війська від 3 лютого 1908 р. до 26 березня 1917 р. (перший від часу створення Кубанського війська отаман-кубанець з родових кубанських козаків).

Життєпис Народився в сім'ї генерал-лейтенанта . Закінчив навчання у у м. Воронежі.

Військову службу почав у 1862 р. в .

У 1863 р. направлений на Кавказ, брав участь у поході проти горців, потім служив в армійських стройових частинах. Перебував у складі Єреванського загону під час російсько-турецької війни 1877—1878, штурмував фортецю Баязет, одержав чин капітана.

У 1880—1881 рр. брав участь у бойових діях проти під командуванням генерала Михайла Скобелєва.

У 1888 р. призначений командиром 4-го Кубанського пластунського батальйону, від 1891 і піхотних полків, одержав чин полковника.

1897 — отаман Єкатеринодарського відділу Кубанської області.

06 травня 1899 одержав чин генерал-майора і переведений на посаду старшого помічника начальника Кубанської області (до 01.12.1906).

Від 01 грудня 1906 р. до 1908 р. — військовий губернатор Карської області, помічник голови Кубанського обласного статистичного комітету.

22 квітня 1907 р. за відмінну службу отримаво чин генерал-лейтенанта.

03 лютому 1908 р. за поданням намісника царя на Кавказі призначений наказним отаманом Кубанського козацького війська, начальником Кубанської області та головою Кубанського обласного статистичного комітету Биографический словарь. «Высшие чины Российской империи (22.10.1721-2.03.1917)», Т.I (А-З). В 4-х томах / Сост. Е. Л. Потемкин. — , 2017—661 с. — . Поміж козацтва Бабич був знаний як добрий адміністратор і безкорислива людина. У його формулярному списку в графі про майновий стан записано: «Крім утримання за службу, нічого не має».

17 листопада 1914 р. отримав звання генерала від інфантерії.

У березні 1917 р. у зв'язку з хворобою наказом Тимчасового уряду звільнений зі служби з мундиром і пенсією.

7 серпня 1918 р. відставний 74-річний отаман був страчений більшовиками у П'ятигорську, біля підніжжя гори Машук.

Нагороди

Георгіївський хрест 4 ст. (1864); орден святого Станіслава 3 ст. (1873); орден святої Анни 3 ст. з мечами та бантом (1878); орден святого Станіслава 2 ст. (1885); орден святого Володимира 4 ст. (1889); орден святої Анни 2 ст. (1892); орден святого Володимира 3 ст. (1895); орден святого Станіслава 1 ст. (1905); орден святої Анни 1 ст. (1908); орден святого Володимира 2 ст. (1911); орден Білого Орла (06.12.1914); Орден Святого Олександра Невського (06.12.1915). перський орден Лева та Сонця 2 ст. (1890).

Примітки

Джерела

БАБИЧ Михайло Павлович // «Казачий словарь-справочник», т. 1. Кливленд, США, 1966; «Екатеринодар–Краснодар 1793—1993». Два века города в датах, событиях, воспоминаниях: Материалы к Летописи. Краснодар, 1993; «Энциклопедический словарь по истории Кубани с древнейших времен до октября 1917». Краснодар, 1997. Биографический словарь. «Высшие чины Российской империи (22.10.1721-2.03.1917)», Т.I (А-З). В 4-х томах / Сост. Е. Л. Потемкин. — , 2017—661 с. — .

Посилання