Шарль Мессьє́ (; 26 червня 1730, Бадонвіль, Лотарингія — 12 квітня 1817, Париж) — французький астроном, член Паризької Академії наук (1770). Кавалер Ордену Почесного легіону.
Наукові досягнення
Систематично вів пошуки нових комет. У 1763—1802 роках відкрив 13 комет, у тому числі короткоперіодичну комету D/1770 L1 (старе позначення 1770 I), яка отримала назву названу на честь Андрія Івановича Лекселя .
Мессьє склав каталог кометоподібних об'єктів — Каталог Мессьє. Його перше видання каталогу вийшло в 1774 році і містило 45 об'єктів. Друге видання каталогу (1781) містило 103 об'єкти. Сучасна його версія містить 110 об'єктів, з яких понад 60 відкрито самим Мессьє. Це пов'язано з тим, що у XX столітті каталог доповнювався: до нього вносили об'єкти, які Шарль спостерігав, але сам до каталогу не додав. Для багатьох об'єктів наданий Мессьє номер дотепер залишається основною назвою.
На честь Шарля Мессьє названі кратер Мессьє на Місяці в Морі Достатку та астероїд 7359 Мессьє.
Біографія
Дитинство та юність
Шарль Мессьє народився 26 червня 1730 року в Бадонвілі, який в ті роки належав герцогству Зальм. Його батьком був придворний бейліф Нікола Мессьє (1682—1741), а матір'ю — Франсуаза Мессьє. Мессьє був десятою дитиною в сім'ї. Сім'я Мессьє мала значне багатство, а також зв'язки у високих колах, які багато в чому визначили кар'єру Шарля.
Ніколя Мессьє помер, коли Шарлю було 11 років. Турботу про родину взяв у свої руки старший із дітей Мессьє, Гіацинт, який був старший за Шарля на 13 років. У той час він працював аукціоністом. Він взяв Шарля в учнівство до своєї контори. У завдання Шарля Мессьє переважно входила робота з документами. Учнівство дало Шарлю багато умінь, які опинилися корисними в його майбутній кар'єрі: хороші навички письма і малюнка, акуратність і пунктуальність. Тоді ж прокинувся інтерес Шарля до астрономії: у 1744 році він спостерігав шість хвостів комети великої комети 1744 року — C/1743 X1 (комети Шезо), а в 1748-му — кільцеподібне сонячне затемнення.
У 1751 році герцогство Зальм увійшло до складу герцогства Лотарингія; воно незабаром втратило свою незалежність і стало частиною Франції. Друг сім'ї допоміг Шарлю Мессьє, якому тоді виповнився 21 рік, влаштуватися асистентом в нещодавно створену обсерваторію військово-морського флоту в Парижі; вирішальну роль при цьому відіграв не інтерес Мессьє до астрономії, а його навички каліграфії.
1751—1757. Обсерваторія військово-морського флоту
Обсерваторія військово-морського флоту являла собою невелику установу, яка залишалася осторонь основних подій в астрономічному співтоваристві Франції. Її засновником був Жозеф Нікола Деліль (1688—1768), викладач математики й астрономії в Королівському коледжі Парижа. Обсерваторія розташовувалася у вежі маєтку Клюні, що належав військовому флоту Франції, напроти Королівського коледжу.
Мессьє був добре прийнятий сім'єю Деліль. Лібур, асистент Деліля, навчив Мессьє основам астрономічної науки і доручив йому виготовлення рукописних копій карт та ведення журналу спостережень.
Перший астрономічний досвід Мессьє був пов'язаний із кометою Галлея. Шарлю була доручена перевірка обчислень орбіти цієї комети, зробленої Делілем. З 1758 року він займався пошуками, які увінчалися успіхом 21 січня 1759 року. Однак Мессьє був не першим астрономом, який побачив комету: 25 грудня 1758 року її виявив , астроном-аматор із Дрездена. Комета була виявлена не там, де передбачав Деліль, унаслідок чого Мессьє продовжував пошуки ще три місяці після відкриття, поки помилка його наставника не стала очевидною. Мессьє опублікував свої спостереження, проте тривалість затримки змусила інших астрономів засумніватися в незалежності відкриття, і ця робота визнання астрономічного співтовариства не дістала, що виявилося для Мессьє великим розчаруванням.
Проте в ході пошуків комети відбулася інша важлива подія. У серпні 1758 року, спостерігаючи комету C/1758 K1, відкриту де ла Ню, Мессьє знайшов туманність, яку спершу прийняв за комету. Однак після того, як виявилася відсутність у неї власного руху, стало ясно, що відкритий об'єкт не є кометою. Мессьє вирішив скласти перелік подібних об'єктів, що заважали йому в «полюванні за кометами». 12 вересня 1758 року він заніс цей об'єкт у перелік під номером 1. Так був започаткований каталог Мессьє.
1759—1770. Ловець комет
Попри першу невдачу, спостереження комет стало справжньою пристрастю Шарля Мессьє. У період з 1758 по 1804 рік він присвятив цьому заняттю понад 1100 ночей. По суті, він став першим відомим історії «мисливцем за кометами», володіючи багатьма рисами, типовими для його послідовників: старанністю й ентузіазмом, які знаходять вираження в невпинному пошуку нових комет, що дає результат навіть на нескладному обладнанні. Загалом Мессьє спостерігав 44 комети, з яких 15 відкрив одноосібно; ще 5 комет він відкрив одночасно з іншими спостерігачами.
Мессьє не просто відкривав нові комети: він систематично їх вивчав, приділяючи кожній із них тривалу увагу. Зроблені ним виміри положення комет на небесній сфері дали змогу обчислити їх орбіти. Цим займався друг Мессьє, Жан де Сарон. Обчислення Сарона були вкрай важливі для роботи Мессьє: саме завдяки їм він міг знову знайти раніше відкриту комету.
26 січня 1760 року Мессьє відкрив першу комету, названу його ім'ям. За цим слідувала довга низка успіхів: усі вісім комет, що спостерігалися астрономами в період з 1763 по 1771 рік, були відкриті саме Мессьє.
Мессьє здійснював також інші спостереження: з 1752 по 1770 рік він спостерігав 93 покриття зір Місяцем, 400 затемнень супутників Юпітера, 5 сонячних затемнень, 9 місячних затемнень, виміряв місце розташування 400 зір. Крім того, він спостерігав чотири проходження Меркурія і два проходження Венери по диску Сонця; крім того, він брав участь у перевірці астрономічних годин на узбережжі Нідерландів і Бельгії.
Незабаром до Мессьє прийшло визнання наукової спільноти. У 1764 році його обрали членом наукових академій Англії і Голландії. Відкрита ним у 1769 році велика комета здобула йому визнання широкої публіки у Франції. Кометою зацікавився навіть король Франції Людовик XV, що отримав карту із зазначеним положенням комети, намальовану самим першовідкривачем. Від Людовіка XV Мессьє отримав своє відоме прізвисько le furet des comètes (буквально «кометний тхір», українською зазвичай перекладають як «ловець комет»), бо він настільки добре «розоряв гнізда комет», що ні одна комета за багато років не «вилупилася з яйця», не будучи вже відкритої Мессьє.
У 1770 році, через два тижні після відкриття чергової комети (нині вона має назву — на честь на честь Андрія Івановича Лекселя, який обчислив її орбіту), Мессьє був прийнятий у Французьку академію наук, а потім і в інші зарубіжні наукові товариства. У 1771 році він також отримав титул «Військово-морський астроном», що раніше належав Делілю.
1770—1789. Злети та падіння
26 листопада 1770 року Мессьє одружився з Марі-Мадлен Дордоло де Вермошан, з якою був знайомий 15 років. Шлюб благородної дами й буржуа був вельми нетиповий для того часу, його зробили можливим лише великі наукові успіхи Мессьє.
У 1771 році Мессьє відкрив дві нові комети і завершив складання першої редакції свого каталогу, що включає 45 об'єктів. 15 березня 1772 року в Мессьє народився син, Антуан-Шарль Мессьє. Однак на Мессьє чекав серйозний удар: 22 березня 1772 року від пологової гарячки померла його дружина, а 26 березня помер і його син.
Попри удари долі, Мессьє продовжував інтенсивно працювати. У день смерті сина він почав спостереження за новою кометою, відкритої Монтенем, а в серпні 1772-го здійснив поїздку в Зальм, де також продовжував напружену роботу. Зустріч із родиною допомогла повернути якийсь порядок в особисте життя Мессьє: при поверненні в Париж його супроводжували Жозеф-Гіацинт, його племінник, та Барбе, його сестра.
Мессьє продовжував спостереження і в 1780 році опублікував другу редакцію каталогу туманностей, що включала вже 68 об'єктів. Каталог продовжував поповнюватися, попри те, що в нього включалися лише об'єкти, які випадково потрапляли в поле зору в Мессьє в процесі «полювання за кометами». Третя редакція каталогу, у якій містилися описи 103 об'єктів, вийшла в 1781 році. Багато з включених до неї об'єктів відкрив не сам Мессьє, а його новий співробітник П'єр Мешен. Третя редакція каталогу стала останньою.
Мессьє був одним із перших астрономів, що спостерігали планету Уран. Саме до Мессьє звернувся її першовідкривач Вільгельм Гершель із проханням перевірити, чи не є побачений їм об'єкт новою кометою. Вимірювання Мессьє та обчислення Сарону дали змогу визначити орбіту цього об'єкта, який виявився раніше невідомої планетою.
Незабаром Гершель перейняв у Мессьє естафету першовідкривача нових туманностей: завдяки досконалішій, ніж у Мессьє, апаратурі й систематичним пошукам він відкрив понад 2000 таких об'єктів.
6 листопада 1781 року трагічна випадковість змусила Мессьє зробити тривалу перерву в роботі. Під час прогулянки в парку Монсо він вирішив оглянути вхід у підвал будівлі, послизнувся і впав з висоти восьми метрів, зламавши стегно, плече, два ребра, зап'ястя і втративши багато крові. Відновлення після травми було вкрай важким. Нога зрослася неправильно, і її довелося ламати знову. Лише через рік Мессьє зміг розпочати спостереження (12 листопада 1782 року він спостерігав проходження Меркурія по диску Сонця); до кінця життя він кульгав. Гершель зазначав, що Мессьє так і не вдалося повністю відновитися після цього нещасного випадку.
1789—1804. Велика французька революція.
14 липня 1789 року повсталий народ узяв штурмом в'язницю Парижа — Бастилію. За падінням тюремних стін було падіння усталеного порядку життя — зокрема й для Мессьє. Через розвал військово-морського флоту припинилося фінансування його обсерваторії. Мессьє допомагала продовжувати спостереження лише підтримка його колеги Жозефа Лаланда, що став директором установи, яка раніше було Королівською обсерваторією Парижа.
Потім почалися й інші удари: у 1793 році були розпущені всі академії, а 20 квітня 1794 року був гільйотинований Жан де Сарон, який до останнього моменту займався обчисленням орбіт комет, відкритих Мессьє. Анексія Зальма поставила в скрутне становище сім'ю Мессьє, що перебувала в тісній залежності від місцевого дворянства.
Термідоріанський переворот і закінчення революційного терору принесли певний спокій й життя Мессьє. У 1795 році він увійшов до числа членів новоствореного Національного інституту науки і мистецтв, а в 1796-му увійшов до числа астрономів Бюро довгот. У 1806 році Наполеон завітав Мессьє Орден Почесного легіону (зрадівши нагороді, старий вчений неабияк зіпсував свою репутацію, заявивши про те, що сповістила народження майбутнього імператора Франції).
У 1801 році, у віці 71 років, Мессьє відкрив свою останню комету. Останнє спостереження він зробив у 1807 році, після чого його здоров'я почало швидко гіршати. З 1808 року через погіршання зору він не міг вже читати і писати, а в 1812-му його паралізувало на одну сторону.
Мессьє помер 11 квітня 1817 року у віці 86 років. Він був похований на кладовищі Пер-Лашез. У похоронній промові Деламбр, секретар відтвореної Королівської академії наук сказав наступне:Він не написав жодної книжки, жодного трактату, загального або приватного, але його спостереження ще довгий час будуть залишатися в скарбниці Академії. Його знаменитий колега Лаланд створив на його честь сузір'я, єдине, що носить ім'я астронома. Воно буде зберігати пам'ять про нього, але ім'я його навічно залишиться в науці незалежно від цього дружнього вшанування: воно залишиться вписаним в каталозі комет, куди воно входить настільки ж часто, наскільки й обґрунтовано.
Сузір'я «Сторож Урожаю»