Александр Ґранах (, власне: Ісая Шайко Ґранах, , до 1912 Герман Ґронах; , Вербівці, Городенківський район, Івано-Франківська область — , Нью-Йорк) — німецько-американський актор і письменник єврейського походження.

Біографія Народився як 9-а дитина в єврейській селянській родині.

Після навчання на пекаря познайомився з російсько-єврейськими студентами, симпатиками революційного руху.

У Львові разом з братом уперше відвідав єврейський театр, після чого вирішив стати актором.

1906 року через Відень приїхав до Берліна, де спершу заробляв на життя, працюючи пекарем. Водночас спробував свої сили в аматорському театрі. Спершу мав великі мовні труднощі, бо зі свого села виніс лише знання їдиш та української.

1909 року вступив до акторської школи Макса Райнгарда. Першу роль (Гамлета) одержав як запасний актор через хворобу колеги. Успіх у ролі Гамлета привернув увагу до Ґранаха. Невдовзі він став відомим актором у Берліні.

Його кар'єра була перервана з початком Першої світової війни, бо його призвали до австрійського війська. Воював на Альпійському фронті, був у італійському полоні.

По війні виступав у театрах Мюнхена (театр Герміни Кернер) та Берліна (Прусський державний театр, Берлінський театр).

1920 року дебютував як актор німого кіно у фільмі «Кохання прийшло від циган…» (Die Liebe vom Zigeuner stammt…). Особливий успіх приносять йому ролі у фільмах «Носферату. Симфонія жаху» (Nosferatu, eine Symphonie des Grauens) та «Лукреція Борджіа» (Lucrezia Borgia). Грав також у деяких звукових фільмах «1914 — останні дні перед пожежею» (1914 — Die letzten Tage vor dem Weltbrand), «Дантон» (Danton) та «Товариство» (Kameradschaft").

1934 року після приходу до влади у Німеччині націонал-соціалістів переїхав до Радянського Союзу, де зіграв дві провідні ролі в кіно — циганського вожака Данила в «Останньому таборі» та лідера Болгарської комуністичної партії Георгія Дімітрова («Борці»).

1936 року — заарештований у Києві за звинуваченням у шпигунстві. Від ГУЛАГу врятований завдяки втручанню Ліона Фейхтванґера, який особисто звернувся з проханням про його звільнення до Сталіна.

Після короткого перебування в Швейцарії навесні 1938 року емігрував до США. Тут, вивчивши англійську мову, почав працювати в Голлівуді. Завдяки ролі аґента КГБ Копальського у відомому фільмі «Ніночка» (1939) став кінозіркою світового масштабу.

Загалом знявся у 53 кінострічках.

Помер після операції з видалення апендиксаСайт Zbruch, 27.02.2013.

Україна в автобіографії Ґранаха 2013 року в Україні видали автобіографічний роман Александера Ґранаха «Ось іде людина» в українському перекладі відомої поетеси й перекладачки Галини Петросаняк (Івано-Франківськ).

Автобіографія Ґранаха цікава не лише з погляду літератури, але й як свідчення про життя в Галичині в кінці XIX — на початку XX століття. Ґранах пише про єврейське життя на селі (шинкарство, єврейські ремісники, єврейські школи), про загалом толерантні стосунки між євреями і українцями (дружба з українськими дітьми). Ґранах детально описує сільський побут у Вербівцях, а також життя в Городенці, Коломиї, Чорткові, Заліщиках та Львові.

Фільмографія 1922: Носферату. Симфонія жаху / Nosferatu, eine Symphonie des Grauens; Режисер: Friedrich Wilhelm Murnau 1922: Lucrezia Borgia; Режисер: Richard Oswald 1923: Erdgeist; Режисер: Leopold Jessner 1923: Paganini; Режисер: Heinz Goldberg 1923: Der Mensch am Wege; Режисер: William Dieterle 1923: Schatten (1923)|Schatten; Режисер: Arthur Robison 1923: I.N.R.I.; Режисер: Robert Wiene 1924: Ein Sommernachtstraum; Режисер: Hans Neumann 1926: Qualen der Nacht; Режисер: Curtis Bernhardt 1928: Das letzte Fort; Режисер: Curtis Bernhardt 1928: The Adjutant of the Czar (German: Der Adjutant des Zaren); Режисер: Vladimir Strizhevsky 1929: Großstadtschmetterling; Режисер: Richard Eichberg 1930: Die letzte Kompagnie; Режисер: Curtis Bernhardt 1931: Danton; Режисер: Hans Behrendt 1931: Der Raub der Mona Lisa; Режисер: Géza von Bolváry 1931: Kameradschaft; Режисер: Georg Wilhelm Pabst 1935: Останній табір (СРСР) 1936: Борці (СРСР); режисер: Gustav von Wangenheim 1939: Ніночка (Ninotschka); режисер: Ernst Lubitsch 1941: So ends our Night; Режисер: John Cromwell 1941: A Man betrayed; Режисер: John H. Auer 1942: Жанна Паризька/ Joan of Paris; Режисер: Robert Stevenson 1943: Auch Henker sterben (Hangmen Also Die!); Режисер: Fritz Lang 1943: Wem die Stunde schlägt; Режисер: Sam Wood 1944: Das siebte Kreuz (1944); Режисер: Fred Zinnemann

Твори Alexander Granach: Da geht ein Mensch. Roman eines Lebens Ölbaum, Augsburg 2003, (нове видання) ISBN 3-927217-38-7. Ця автобіографія була опублікована в 1945 році в екзильному видавництві Neuer Verlag в Стокгольмі й відтоді часто перевидавалася. Українською мовою опублікована у 2012 у Києві в перекладі Галини ПетросанякАлександер Ґранах. Ось іде людина. З німецької переклала Галина Петросаняк. – Київ: «Видавництво Жупанського», 2012. – 336 с. Alexander Granach, Du mein liebes Stück Heimat. Briefe an Lotte Lieven aus dem Exil. Hrsg. von Angelika Wittlich und Hilde Recher. Mit einem Vorwort von Mario Adorf und einem Nachwort von Reinhard Müller. Augsburg: Ölbaum, 2008.

Примітки

Література Albert Klein/Raya Kruk: Alexander Granach: fast verwehte Spuren Edition Hentrich, Berlin 1994, ISBN 3-89468-108-X Gad Granach: Heimat los! Aus dem Leben eines Jüdischen Emigranten Ölbaum, Augsburg 1997, ISBN 3-927217-31-X; TB: Fischer Taschenbuch Verlag, Frankfurt 2000, ISBN 3-596-14649-6* Werner Fuld, Albert Ostermaier (Hg.): Die Göttin und ihr Sozialist Weidle, Bonn 1996, ISBN 3-931135-18-7 Gwendolyn von Ambesser: Die Ratten betreten das sinkende Schiff'', Edition AV, Frankfurt a.M. 2005, ISBN 3-936049-47-5

Посилання Александр Ґранах на Internet Movie Database Тимофій Гаврилів. «Майже чужий на власній батьківщині»/Про роман Александра Ґранаха «Ось іде людина»//Zbruc, 13.03.2013 Оголошення про зустріч з приводу роману Александра Ґранаха «Ось іде людина»//Zbruc, 10/31/2013