Економіка Києва — уся наявна промислово-виробнича, фінансово-торговельна, транспортна та обслуговуюча інфраструктура столиці України.
Загальна характеристика Київ — один з найбільших в Європі діловий, фінансовий, комерційний і промисловий центр, з якого здійснюється координація економіки країни. Тут розташовані: уряд, Національний банк України, центральні офіси більшості корпорацій, фондів і установ, що працюють в Україні і за її межами. Хоча в Києві проживає 6 % населення України, проте тут зосереджено 18 % ВВП країни (2010 р.).http://www.competitiveukraine.org/ukr/map
Економіка Києва — це найбільша економіка України серед адміністративних суб'єктів по об'єму валового регіонального продукту (2010 р.) У 2010 році об'єм ВРП становив 196,6 млрд.₴http://ukrstat.org/uk/operativ/operativ2008/vvp/vrp/vrp2008_u.htm ВРП 2004—2010 рр., що робить його одним з найбільших фінансових центрів Європи. Місто є основним центром банківської сфери, страхових і нотаріальних послуг, засобів масової інформації, журналістики і видавничої справи в Україні, а також найбільшим центром мистецтв. Творча індустрія така, як нові телепроєкти, реклама, мода, дизайн та архітектура займають значну частку в економіці міста.
Економічний центр Русі-України Розташування Києва на торговому шляху «із варяг у греки» відігравало важливу роль у його піднесенні, як торговельного центру. А з становленням Києва, як столиці Київської Русі місто отримало поштовх у подальшому розвитку ставши світовим ринком торгівлі. Так у Київ надходили гроші від підкорених племен, які сплачували данину київським князям. Самі ж князі разом із купцями вели міжнародну торгівлю.
У Х — ХІІ століттях основу економіки Києва становили сільське господарство, ремесло, торгівля. В місті працювали ремісники понад 60 спеціальностейТолочко 2007:202 .: гончарі, ковалі по чорних і кольорових металах, ливарники, виробники скла, обробники кості, дерева й каменю. Київські ювеліри володіли техніками емалі, черні, зерні, поливи. На 11 століття в місті діяло 8 ринків, найбільшими з яких були «Бабин торжок» в княжому місті, та «Торговище» на Подолі. З Києва імпортувалася сировина (хутро, мед, віск, шкіри, хліб) і ремісничі вироби (зброя, прикраси). В місті постійно проживали руські, візантійські, єврейські й європейські купці. Через Київ проходили три міжнародні торгові шляхи — Грецький, що сполучав Скандинавію із Візантією; Київський, що сполучав Русь із Польщею, Чехією та Баварією; Залозний, що вів на Кавказ, до азійських країн.
Так вже у ХІ сторіччі Київ став одним з найбільших міст Європи з населенням близько 50 тис. мешканців (Лондон досяг такого населення лише через 100 років).
Після занепаду Київської Русі і аж до промислової революції XIX сторіччя в Російській імперії, місто залишалось провінційним центром, що не мав економічного впливу на країну і світову економіку.
XIX століття У XIX сторіччі Київ став значним торговельним центром. Тут постійно розширювалась мережа торговельних закладів. Якщо у 1817 році їх налічувалося 316, у 1846 році — 846, то в 1890 році — вже 4 648.
В Києві функціювало дев'ять ринків: Олександрівський, Бессарабський, Галицький, Житній, Либідський, Львівський, Лук'янівський, Печерський, Сінний. Як і раніше, значна роль належала ярмарковій торгівлі. Щорічно в Київі проходило шість ярмарків. Найбільшим з них був Контрактовий, під час якого Київ відвідували 10-15 тисяч приїжджих, у тому числі представники іноземних фірм — з Австрії, Франції, Великої Британії та ін. У 1850-ті роки він перетворився на головний торговельний центр цукру, торгівля яким набула біржового характеру.
У цей же час виникла цукрова промисловість. Перший цукровий завод збудував польський поміщик граф І.Понятовський у 1824 році в с.Трощин Канівського повіту Київської губернії. У наступному році такий же завод збудував князь О.Безбородько у с. Макошин на Чернігівщині. Таких заводів у 20-х роках було небагато, але їх поява свідчила про початок промислового перевороту в Україні, що вплинуло на становлення Києва як світового ринку торгівлі.
З 1869 року в Київі почала діяти торгова біржа для здійснення регулярного зв'язку між оптовими постачальниками товарів і покупцями — власниками постійних торговельних закладів. Її спеціалізація передбачала операції з торгівлі цукром і зерном. У 1873 році за проектом О.Шілле було побудовано приміщення біржі по вул. Інститутській, 7. У біржовій залі часто проводились виставки, концерти. В 1885 році біржу було переведено в будинок на розі Хрещатика та Інститутської вулиці (будинок зруйнований у роки Другої світової війни). Старий же будинок біржі зайняв Київський земельний банк (нині клуб Кабміну). Продовжував розвиватися транспорт. У 1823 році на Дніпрі з'явився перший пароплав, а в 1838 році було створено «Дніпровську судноплавну кампанію», яка володіла 17 пароплавами. У 1858 році було засновано «Товариство пароплавства по Дніпру та його притоках». В 1884 році по Дніпру ходили 74 пароплави, а в 1900 році — 208.
У другій половині XIX сторіччя в Києві помітно зросла кількість банків — як державних, так і комерційних. Зручність географічного положення міста була фактором, що зумовлював вкладення приїжджими підприємцями, в тому числі й іноземними, своїх капіталів.
Активно будувалися заводи і фабрики. Ще у 1764 році під назвою «арсенальні майстерні», був заснований київський завод «Арсенал». На початку ХХ сторіччя «Арсенал» був найбільшим заводом у Києві. Тут працювало понад 750 чоловік У 1840-х роках в Києві купець Дегтяров збудував завод парових машин. 1882-го року Яків Гретер закладає новий завод — «Київський чавуноливарний і механічний завод» який сьогодні відомий як Перший київський машинобудівний завод. Наприкінці XIX сторіччя було засноване невеличке кустарне підприємство В. Єфімова, яке виготовляло цукерки. Зараз це Київська кондитерська фабрика Рошен.
Такий стрімкий економічний розвиток позначився і на розмірах міста. Наприкінці XIX сторіччя Київ за розміром міської території (59 квадратних верст) був на третьому місці після Санкт-Петербурга (90) і Москви (63), а за чисельністю населення (248 тис. осіб) — на п'ятому після Санкт-Петербурга, Москви, Одеси і Риги.
ХХ століття Свідченням успіхів Києва у всіх галузях господарства і культури, на початку ХХ сторіччя, стало проведення в місті Всеросійських виставок у 1897 і 1913 роках. Основні павільйони розміщувались на Троїцькій площі і на схилах Черепанової гори. У 40 відділах виставки 1913 року (промисловості, повітроплавання, освіти, прикладного мистецтва, санітарному та інші) було представлено близько 2 тисяч експонатів. Ще понад 30 павільйонів представляли продукцію окремих підприємств.
Найрозвиненішою галуззю економіки на початку ХХ сторіччя залишалась торгівля. В 1914 році в місті налічувалось понад 10,5 тисяч торговельних закладів. Київ перетворився на головний у Російській імперії центр торгівлі цукром.
З початком Першої світової війни а згодом і Жовтневого перевороту, місто було поглинуте боротьбою за владу у ньому, як столиці України. Постійні воєнні конфлікти у місті призвели до того, що Київ тимчасово втратив статус столиці, повернувши його в 1934 році. Повернення столичного статусу дало місту економічних переваг. Радянська економіка спрямована на централізацію позначилась і на столицях радянських республік. В місто вкладали капітал, будували заводи і фабрики. Так у роки довоєнних п'ятирічок гігантами індустрії стали заводи «Арсенал», «Ленінська кузня», «Більшовик».
Внаслідок запровадження тактики «випаленої землі» — спочатку Червоною армією, а потім вермахтом Київ зазнав страшних руйнувань. По війні все це довелося відбудовувати.
Після закінчення післявоєнної відбудови Київ продовжував нарощувати свою промисловість, в той час, як фінансовий сектор економіки був практично відсутнім. В кінці 40-х років підприємства столиці радянської України вийшли на довоєнний рівень промислового виробництва.
У п'ятдесяті роки тривала розбудова промисловості міста: на Лівобережжі, крім довоєнних та заново відроджених Шовкобуду, хімкомбінату та м'ясокомбінату, стала до ладу Дарницька ТЕЦ-4, виросли нові заводи, як-от танкоремонтний.
Інтенсивно розбудовувалася промисловість і на правому березі Дніпра. По війні обладнання київських підприємств, евакуйованих 1941 року на схід, не повернулося з Росії. Так, завод «Арсенал» був перепрофільований на випуск оптико-механічної продукції на обладнанні, вивезеному по репараціях з переможеної Німеччини, — всесвітньовідомої фірми «Карл Цейсс». Отож у Києві започатковано виробництво фотоапаратів «Киев», а паралельно — тематику «К» (космос). Мотозавод став випускати мопеди «Киянин» — на обладнанні фірми «Вандерер», потім перейшли на виробництво мотоциклів.
Після здобуття незалежності України Київ знову стає столицею держави. Це дало новий поштовх в розвитку економіки міста, оскільки Київ був не тільки найбільшим ринком збуту в Україні, але й центром прийняття політичних та економічних рішень. Відтак вихід міжнародних компаній на український ринок починався саме із Києва. Тут вони відкривали свої офіси, а згодом, деякі з них, організовували виробництво у Києві або передмісті. Так Київ поглинув третину прямих іноземних інвестицій вкладених в Україну в останньому десятиріччі ХХ сторіччя. Станом на 1 січня 2000 року обсяг ПІІ вкладених в економіку Києва становив 1,06 млрд.$,, тоді як в держави цей показник становив 3,28 млрд.$.
Економічні реформи, які проводив Київ, були спрямованими на перехід від керованої до ринкової економіки.
Радянська не конкурентноздатна економіка не змогла пристосуватись до ринкових умов, тому Києву довелося перебудовувати свою економіку. Наслідком такої перебудови було банкрутство або перепрофілювання більшості підприємств міста. Так Київ став не стільки промисловим центром скільки фінансовим, хоча й залишився одним з найбільших індустріальних центрів України. До кінця ХХ сторіччя Київ стає все більшим центром банківських операцій та міжнародної торгівлі і комерції.
XXI століття З 2000-го року і до світової економічної кризи, яка прийшла в Україну у 2009 році, швидкими темпами розвивалась економіка Києва і України. Будівельний бум, прямі іноземні інвестиції, вихід на український ринок міжнародних банків і відкриття нових в Україні, розвиток біржової торгівлі перетворили Київ на світове місто.
Світова криза суттєво вдарила по економіці Києва, падіння валового регіонального продукту у 2009 році склало −18,3 %. Проте вже з 2010-го року в місті почалось зростання ВРП на рівні 1,3 %. Економічне зростання 2011 року (прогнозовано на рівні 5,5 %) базується на активізації внутрішнього попиту, в першу чергу інвестиційного, в умовах збереження сприятливої зовнішньоекономічної кон'юнктури, активізації будівельної діяльності, в тому числі пов'язаної з підготовкою до чемпіонату ЄВРО-2012 з футболу, та реалізації економічних реформ у бюджетній сфері, житлово-комунальному господарстві, охороні здоров'я, освіті, дерегуляції підприємницької діяльності та енергоефективності.
Будівництво об'єктів інфраструктури до ЄВРО-2012 відбувалося переважно українськими підприємствами, що додатково забезпечить завантаження їхніх виробничих потужностей та сприятиме зростанню зайнятості населення. У 2011 році кількість зайнятих економічною діяльністю у віці 15 — 70 років очікується на рівні 1394,5 тис. осіб, а рівень безробіття — 5,7 % до економічно активного населення відповідного віку.
Таким чином, за найважливішими економічними індикаторами Київ швидко відновлюється після кризового економічного стану, що був спричинений світовою кризою 2008–2009 років, в основному завдяки розвитку внутрішнього ринку, активізації будівельної та інвестиційної діяльності.
Фінансова сфера (Сфера послуг)