Кенгурові (Macropodidae) — родина ссавців з когорти сумчастих (Marsupialia). Це найбільша сучасна, себто не вимерла, родина ряду Кускусоподібних, що налічує 11 родів та 63 сучасних видів і 4 вимерлих нещодавно. Різні представники родини заселяють усю територію Австралії, Нової Гвінеї і Тасманії та багатьох сусідніх островів.
Поширення Кенгурові поширені в Австралії, Тасманії, Новій Гвінеї та деяких сусідніх індонезійських островах. 7 родів кенгурових живуть виключно в Австралії: Wallabia, Setonix, Petrogale, Onychogalea, Lagorchestes, Lagostrophus. Кенгуру (Macropus) теж переважно мешканці зеленого континенту, бо тільки один вид Macropus agilis живе не лише тут, але й на півдні Нової Гвінеї. Падемелони (Thylogale) та деревні кенгуру (Dendrolagus) поширені як в Австралії, так і в Новій Гвінеї, а роди Dorcopsis та Dorcopsulus виключно у Новій Гвінеї та на деяких індонезійських островах, а в Австралії не трапляються. Кенгурові також були інтродуковані в інші країни, і зараз окремі види живуть у Новій Зеландії, на Гаваях і навіть у Британії та Німеччиніseveral species have been introduced into other regions of the world, including Britain, Germany, Hawaii, and New Zealand Grzimek's Animal Life Encyclopedia, 2nd edition, 2003, Mammals II (том 13), с. 85.
Кенгурові освоїли майже усі види ландшафтів, що є в Австралії та Новій Гвінеї: від сухих та спекотних пустель до вологих лісів та прохолодних альпійських луків. Нерідко в одній місцевості живе одразу кілька видів кенгурових, часто різних родів, а у вологих лісах уздовж Великого Вододільного хребта в одній місцині мешкають до 12 різних видів.
Різні роди кенгурових освоїли різні середовища. Представники таких родів, як Dorcopsis, Dorcopsulus та деревні кенгуру живуть лише у дощових лісах півночі Австралії та Нової Гвінеї. Падемелони теж надають перевагу вологим лісам, однак менш вибагливі і поширені від Нової Гвінеї до Тасманії. Гірські кенгуру (Petrogale) живуть у найрізноманітнішому кліматі, і в посушливому, і у вологому тропічному, але завжди їх ареали прив'язані до кам'янистих схилів, розсипів валунів, скелястих виступів тощо. А от види родів Lagorchestes та Onychogalea без прив'язки до специфічного ландшафту живуть як у напівпустелях, так і в степах, скребі чи вологій саванні. Найбільш універсальним є рід Macropus, представники якого живуть практично скрізь, де відома ця родина.
Характерні риси Хоча кенгурові живуть у різних середовищах і ведуть різний спосіб життя та, відповідно, суттєво розрізняються будовою тіла та зовнішнім виглядом, однак загалом для представників родини характерні певні схожі риси.
Macropodidae в перекладі з латини означае «великі ногі» — найхарактернішою рисою усіх представників родини є сильно розвинуті задні ноги. Саме довгим та дуже розвинутим ногам кенгурові зобов'язані своєму характерному способу пересування — стрибкам на задніх лапах. Хоча подібний спосіб руху трапляється і серед плацентарних, наприклад тушканових, але кенгурові є найбільшими серед сучасних ссавців та й тварин узагалі, що скачуть на задніх лапах. Іншими характерними ознаками родини є довгий хвіст та настовбурчені вуха. Ці риси притаманні усім кенгуровим.
На противагу заднім кінцівкам передні в більшості кенгурових розвинуті слабко. У власне кенгуру вони настільки слабкі, що коли тварина «ходить», себто пересувається не стрибкамиХодити у прямому значенні цього слова, тобто пересуватися, переставляючи по черзі кінцівки одного поясу кенгуру не вміють., то змушена опиратися, окрім передніх лап, іще й на хвіст як на п'яту кінцівку, аби пересунути задні лапи. Винятком є родина деревних кенгуру. Ця наземна група повернуласяПовернулася, бо кенгурові хоч і розвинулися як наземні тварини, але у свою чергу походять від деревних. Докладніше дивіться статтю Кускусоподібні. до життя на деревах і задля лазіння на деревах в них відродилися добре розвинуті передні кінцівки.
Для родини характерна значна розмірна різноманітність. Найменшими є представники підродини Lagorchestes, які мають заледве 29 сантиметрів завдовжки і важать до півтора кілограма, з іншого боку, самці таких великих види, як сірий та великий рудий кенгуру, нерідко досягають довжини понад 2 метри та ваги 70–80 кілограмів та навіть більше.
Усі представники родини вкриті хутром, яке, однак, у різних видів суттєво відрізняється забарвленням та структурою. Для родини характерна велика різноманітність відтінків у проміжку від піщано-рудого до чорного. Нерідкі смуги на спині, плечах, стегнах, у деяких видів лінії чи плями навколо очей. У деяких видів деревних кенгуру та валабі трапляються смуги на хвості.
Для кенгурових характерні відносно довгі та тонкі шиї. Сумки у всіх видів відкриваються вперед.
Зубна формула: I 3/1, C 1-0/0, P 2/2, M 4/4 = 32–34.
Систематика
Родину Кенгурових (Macropodidae) як окремий таксон вперше встановив Грей у 1821 роціJ. E. Gray. 1821. On the natural arrangement of vertebrose animals. The London Medical Repository Monthly Journal and Review 15:296–310. Надалі систематика родини переглянута Тейтом у 1948 році.
Типовий рід Типовий рід родини — Macropus Shaw, 1790, якого донедавна називали «Кенгуру», проте з 2012 року застосування цієї назви обмежили невеликою групою великорозмірних представників цього роду і родини загалом. Цей погляд не є прийнятим у науковій літературі, однак є компромісом для узгодження сфер застосування назви «кенгуру» у різних мовних версіях вікіпедії.
У зоологічному словнику О. П. Маркевича й К. Татарка (1983: с. 183, 396) фіксовано однозначну відповідність назв «Macropus» (лат.) = «кенгуру» (укр.)Маркевич А. П., Татарко К. И. Русско-украинско-латинский зоологический словарь. Терминология и номенклатура. — Киев: Наукова думка, 1983. — 412 с..
Підродини і їхній кількісний склад Родина кенгурових налічує 11 сучасних родів, які вміщують 67 видів. Родину поділяють на дві сучасні підродини: Lagostrophinae та Macropodinae. Колись «успішна» підродина Sthenurinae, яка ще в плейстоцені налічувала щонайменше 20 видівSthenurinae was a successful group during the Pleistocene when it had at least 20 species Grzimek's Animal Life Encyclopedia, 2nd edition, 2003, Mammals II (том 13), с. 83, у сучасній фауні не відома (всі її представники вимерли). З усіх представників підродини Lagostrophinae до нашого часу дожив лише один вид — смугастий валабі-заєць. Усі інші 61 вид кенгурових, відомих у складі сучасної фауни, представляють 10 родів підродини Macropodinae.
Родина MacropodidaeСистематика за деякими виключеннями узята за Mammal Species of the World
рід †Watutia рід †Dorcopsoides рід †Kurrabi
підродина † Sthenurinae
триба (не названа) рід †Hadronomas (1 вид, вимерлий) триба Sthenurini рід †Eosthenurus рід †Metasthenurus (1 вид, вимерлий: †Metasthenurus newtonae) рід †Sthenurus (6 вимерлих видів: S. andersoni, S. atlas, S. murrayi, S. notabilis, S. stirlindi, S. tindalei) триба Simosthenurini рід †Archaeosimos (2 вимерлі види: A. cegsai, †A. correlli) рід †Procoptodon (8 вимерлих видів: P. goliah, P. pusio, P. rapha, P. browneorum, P. gilli, P. mccoyi, P. oreas, P. williamsi) рід †Simosthenurus (8 вимерлих видів: S. euryskaphus, S. maddocki, S. occidentalis, S. antiquus, S. baileyi, S. brachyselenis, S. pales, S. tirarensis)
підродина LagostrophinaePrideaux & Warburton An osteology-based appraisal of the phylogeny and evolution of kangaroos and wallabies (Macropodidae: Marsupialia) — Zoological Journal of the Linnean Society, Volume 159, Issue 4, pages 954—987, August 2010
рід Валабі-заєць (Lagostrophus) (1 вид, сучасний) рід †Protemnodon (10 видів, всі вимерлі: Protemnodon otibandus, Protemnodon buloloensis, Protemnodon hopei. Protemnodon tumbuna, Protemnodon nombe, Protemnodon snewiki, Protemnodon anak, Protemnodon antaeus, Protemnodon goliah, Protemnodon parvus''') рід †Troposodon (5 видів, всі вимерлі)
підродина Macropodinae рід †Congruus (1 вид) рід †Fissuridon рід †Prionotemnus (1 вид) рід †Silvaroo рід †Synaptodon (1 вид: Synaptodon aevorum) рід †Bohra (1 вид, вимерлий) рід Деревні кенгуру (Dendrolagus) — 12 видів (всі сучасні) рід †Baringa (1 вид, вимерлий) рід Dorcopsis — 5 видів (всі сучасні) рід Dorcopsulus — 2 види (обидва сучасні) рід Lagorchestes — 4 види (всі сучасні) рід Кенгуру (Macropus) — 25 видів (з них 12 вимерлих) рід Notamacropus рід Кігтехвіст (Onychogalea) — 3 види (1 вимерлий) рід Osphranter рід Petrogale — 16 видів (всі сучасні) рід Квока (Setonix) — 1 вид (сучасний) рід Падемелон (Thylogale) — 9 видів, у тому числі 7 сучасних) рід Валабі (Wallabia'')В даному випадку валабі — назва роду, а не загальний термін що використовується для багатьох різних видів тварин — 3 види, тільки 1 сучасний.
Поведінка Загалом поведінка кенгурових як типових травоїдних схожа з поведінкою бикових чи оленевих відповідних розмірів. Зазвичай невеликі спеціалізовані травоїдні тримаються поодинці, а великі неспеціалізовані (генералісти), навпаки, тримаються групами. Хоча в цілому кускусоподібні є мало соціальними тваринами, але деякі великі види кенгурових часом утворюють на зручних пасовиськах стада у півсотні чи навіть більше голів. Хоча в середині таких груп і спостерігається певне соціальне життя, але в цілому вони не мають чіткої організації, ієрархії тощо і є випадковими тимчасовими об'єднаннями.
Кенгурові не утворюють постійних сімейних груп, тож самцям кожного разу доводиться змагатися між собою за право злучитися з самицями. Зазвичай більші шанси мають особини з вищим статусом, який у великих та середніх видів пов'язаний насамперед з розмірами. Наслідком цього є значний статевий диморфізм багатьох видів. Наприклад, у рудих кенгуру самиці рідко бувають важчі за 30 кілограмів, у той час як звичайна вага самців близько 85 кілограмів. Ієрархія самців у кенгурових — річ вкрай непостійна, тож вони регулярно б'ються, аби встановити свій статус щодо один одного. Особливо це характерно для великих видів зі значним статевим диморфізмом. Роль бійок настільки значна, що, як вважають, кращий розвиток передніх кінцівок у самців порівняно із самицями деяких кенгурових пояснюється саме тим, що вони використовують їх в подібних бояхЦе так званий «кенгуровий бокс», при якому тварини стоять одна навпроти одної, витягнувшись на увесь зріст і спираючись на хвоста, а б'ються передніми лапами..
Великі види кенгурових — денні тварини, але піки їх активності припадають на ранок та вечір. Серед малих видів багато нічних тварин. У темну частину доби вони можуть ховатися від хижаків або ж уберегтися від денної спеки. Дрібні кенгурові переважно солітарні тварини, які уникають ворогів, ховаючись від них, серед більших чимало утворюють стада, бо кількість до певної міри гарантує безпеку, адже хижаку значно важке наблизитися непоміченим до групи тварин, аніж до однієї.
Живлення Кенгурові переважно травоїдні, хоча деякі дрібні види всеїдні. У цілому дрібні види більш спеціалізовані і тяжіють до більш калорійної їжі, як-то фрукти, насіння, гриби,безхребетні, у той час як великі види здебільшого універсальні травоїдні, що споживають найрізноманітніші рослини. Збільшений шлунок кенгурових допомагає їм перетравлювати різноманітні низькокалорійні корми, як-от листя чи траву.
Розмноження Кенгурові не утворюють постійний пар чи гаремних груп. В кенгуру, валабі та деревних кенгуру вік статевої зрілості прямо корелює з розмірами. У великих видів самиці досягають статевої зрілості на 2–3 році життя, а в деяких малих видів вже на 4–5 місяць після того, як покинуть матір. Зазвичай самці досягають статевої зрілості пізніше за самиць.
У великих видів кенгурових добре виражений статевий диморфізм, часом самці в 2–3 більші за самиць. Розмір самців прямо впливає на їх статус, тож найбільші запліднюють більшість самиць. У невеликих видів кенгурових статевий диморфізм незначний і дорослі особини обох статей мають зіставні розміри.