Нут звичайний, турецький горох (Cicer arietinum) — рослина родини бобові, зернобобова культура.
Плоди (боби) нуту мають діаметр близько 0,5 — 1,5 см і є харчовим продуктом.
Біологічні характеристики
Однорічна рослина. Стебло прямостояче, вкрите залозистими волосками, висота 20 — 70 см.
Листя непарноперисте.
Боби — короткі, надуті, в кожному по 1 — 3 насінини. Насіння за формою подібне до голови барана або сови, має горбкувато-шорстку поверхню. Колір — від жовтого до дуже темного. Маса 1000 зерен в залежності від сорту коливається від 150 до 300 г.
Рослина самозапильна, тому запилення найчастіше відбувається у фазі закритої квітки, але іноді можливе і перехресне запилення.
Біологічні особливості Період вегетації рослини — 90-110 днів у скороспілих, та 150—220 днів у пізньостиглих сортів.
Нут — культура теплолюбна. Проростання починається при температурі 3-5 °C, сходи можуть витримувати короткочасні заморозки, в період цвітіння-формування бобів оптимальною є температура 24-28 °C.
Захворювання При тривалій дощовій погоді затримується цвітіння та з'являються захворювання на аскохітоз (захворювання, що викликають гриби, що належать до роду аскохіта (Ascochyta)) та фузаріоз (захворювання, що викликають гриби, що належать до роду фузарій (Fusarium)).
Значення та використання
Історія Нут вирощувався з древніх часів у Індії, Пакистані, Ефіопії та інших країнахНут // БСЭ . На територію Греції та Риму нут потрапив у бронзову добу. Стародавні римляни знали вже кілька сортів нуту. На початку IX століття нашої ери Карл Великий називає його повсюдною культурою.
Використання
В наш час нут вирощують та споживають головним чином в країнах західної та південної Азії (в Індії, Пакистані, Туреччині), північної Африки та північної Америки (в Мексиці). Із нього виготовляють закуски хумус і фалафель. Нут активно використовується у вегетаріанському і веганському кухарстві та у ведичній кулінарії. Нут також традиційно вживається в середземноморському регіоні.
Із нуту виготовляється нутове борошно, яке використовується в індійському кухарстві. А в італійському кухарстві, наприклад, воно використовується для приготування коржиків-фарінатів, хоча обсяги вирощування нуту в самій Італії незначні.
Для споживання в основному використовують білонасіннєві сорти нуту. Теплова обробка відбувається значно довше, ніж для сочевиці та гороху.
Солома та зелена маса іде на корм вівцям.
Харчова цінність
+ Виробництво нуту по роках(FAOSTAT)тис. тон. Країна 1985 1995 20052023 Індія 4 561 6 436 6 00012 267 Австралія 36 287 189935 Туреччина 400 730 610580Росія530 Ефіопія 0 125 135451 М'янма 138 76 230412 Пакистан 524 559 868244США214 Іран 122 355 310175 Мексика 139 167 240143 Канада 0 1 98142Судан99Аргентина66Алжир40Ємен34 Сирія 50 54 5530Марокко26Танзанія16Китай16Узбекистан15Непал12Туніс10Йорданія9Бангладеш8Казахстан7Уганда6Боснія та Герцеговина5Еритрея4Ізраїль3Ліван3Молдова3Єгипет2Малаві2Того2Кенія1Перу1Північна Македонія1Палестина1
Оптимальними для вирощування нуту є зони тропічного та субтропічного поясів з мінімальною кількістю річних опадів близько 400 мм. Вирощування нуту в помірному кліматі можливе, але урожайність значно нижча.
Примітки
Література Ідентифікація ознак зернобобових культур (квасоля, нут, сочевиця) : Навчальний посібник / В. В. Кириченко, Л. Н. Кобизєва, В. П. Петренкова [та ін.]; за ред. акад. УААН В. В. Кириченка. — Харків : ІР ім. В. Я. Юр'єва УААН, 2009. – 117 с. Нут: генетика, селекція, насінництво, технологія вирощування : Монографія / О. В. Бушулян, В. І. Січкар. — Одеса, 2009. — 248 с. Нут — перспективна зернобобова культура для Лісостепу України / С. М. Холод, С. Г. Холод, Ю. Г. Ілічов // Вісн. Полтав. держ. аграр. акад.. — 2013. — № 2. — С. 49–54. — Бібліогр.: 19 назв. (Читати он-лайн)
Посилання Нут // Аграрна енциклопедія