Костел Божої Матері перед Тином () або Тинський храм (; це народна назва), зустрічається також назва Тинська церква Діви МаріїВечерський В. В. Курс історії архітектури країн Східної Європи., К.: АртЕк, 2007, стор. 233) — католицький храм, парафіяльний костел у столиці Чехії місті Празі, одна з визначних історико-культурних пам'яток міста і країни, будівництво якого відноситься до середини XIV — початку XVI століть.

Костел розташований на Старомєстській площі, для якої є домінантою, в історичному Старому Місті Праги (адміністративно Прага 1).

Опис храму Культурний стиль Східно Європейський Костел Божої Матері перед Тином є довершеною готичною тринавовою базилікою з дуже виразними за силеутом двома вежами на західному боці, що фланкують головний фасад. У інтер'єрі Тинського храму панівним є барокове оздоблення. Висота склепіння — 30 м, обидві вежі костелу вивищуються на 80 метрів.

На східному боці костел завершений головоною навою й короткою вівтарною частиною, по боках — капели. Бічні проходи зберегли своє готичне ребристе склепіння. Храм має чотири готичні портали, 2 на західному фасаді, по одному на північному й південному. Дві вежі костелу доповнені вишуканими пізньоготичними восьмикутними шоломами. Світло до костелу проникає через ряд готичних видовжених угору віконниць, оздоблених кам'яним різьбленням.

Північний портал Тинського храму знаменитий своїм барельєфом «Страсті Христові», який належить до шедеврів чеської готичної скульптури — нині на фасаді собору встановлено його копію, а оригінал зберігається в Лапідарумі Національного музею.

Внутрішня оздоба Костелу Божої Матері перед Тином відноситься переважно до барокової доби. Від первинного оформлення храму збереглися олив'яна купельня 1414 року та найстаріша в Празі кам'яна кафедра.

У часи Середньовіччя, Відродження та Нового Часу в храмі була встановлена низка різьблених надгробків, в тому числі могила данського астронома Тихо Браге, що міститься біля першого (південного) стовпу головної нави.

Серед внутрішньої барокової оздоби надзвичайну цінність має орга́н роботи Яна Мундта (Jan Mundt) 1670—73 років, що є найстарішим у Празі. У костелі було встановлено цілий ряд ранньобарокових вівтарів, до яких, зокрема, належить і головний вівтар 1649 року з образом Діви Марії роботи Карла Шкрети (Karl Škréta).

З історії костелу

Костел Божої Матері перед Тином стоїть на місці, де ще в ХІ столітті була зведена невелика романська церква, яка була замінена в 2-й половині ХІІІ століття ранньоготичним костелом, у якому проповідував у тому числі Конрад фон Вальдгаузен (Konrad von Waldhausen), відомий критик релігійної моралі.

У середині XIV століття було започатковане нове будівництво високого готичного костелу, який став головним храмом Старого Мєста. Вважається, що в його зведенні узяв також участь знаменитий зодчий Петро Парлерж, або принаймні його творчість мала безпосередній вплив на будівничих, на що вказують різьблення віконниць головної нави, величезне (заввишки 28 м) вікно західного фасаду, північний портал (див. фото ліворуч) тощо. Також вважається, що служби в храмі могли розпочатися вже у 1380-х роках, й невдовзі храм став головним духовним осередком Старого Міста. Однак, до початку Гуситських війн головна нава храму не мала ще склепіння, відтак не було даху, й не були зведені дві костельні вежі.

У гуситську добу в Тинському храмі домінують гусити, і від 1427 року його священиком був гуситський єпископ Ян Рокицана, який і похований у храмовій захристі. По гуситських війнах мали добудувати костел і вкрити його дахом, але деревина, що мала піти для цих потреб, за наказом короля Сигізмунда була використана для виготовлення шибениці для страти Яна з Рогача та 50 його соратників. Лише за 20 років по тому перекрили дах Тинського костелу.

За правління короля Їржі з Подєбрад, обраного неподалік від храму, біля Староміської ратуші, зведення костелу продовжувалось — була завершена головна нава й побудована Північна вежа. Будівництво Південної вежі (і всього храму) було завершено лише 1510 року.

Після Битви на Білій Горі (кінець 1620 року) Тинський храм знову відходить до Католицької Церкви, із нього прибрали деякі символи Реформації — у головної статуї золоту чашу й надпис «Правда перемагає», а також рештки похованих гуситських очільників, як то Яна Рокицани.

У 1679 році Тинський храм постраждав від пожежі. Головну наву й вівтарну частину було дещо зменшено, склепіння стало бароковим.

У 1819 році пожежа охопила Північну вежу. Її відновлення відбулося у 1-й половині XIX століття. У 2-й половині XIX століття в пуристському дусі був прибраний з частини фасаду гіпс, відтак костел дістав вигляду суцільної кам'яниці, за яким відомий і нині.

У часи ЧССР комуністичний режим ставився до Костелу Божої Матері перед Тином та його громади толерантно, на відміну від низки інших, в тому числі і празьких, храмів.

У 1970-і роки — на початку XXI століття в Тинському храмі постійно здійснювалися відновлювальні роботи.

Галерея

Виноски

Джерела, посилання та література

Костел Божої Матері перед Тином на Празька інформаційна служба (офіційна вебсторінка) Вечерський В. В. Курс історії архітектури країн Східної Європи., К.: АртЕк, 2007, стор. 233-234 Станькова Я., Пехар И., Тысячелетнее развитие архитектуры., М.: Стройиздат, 1987 Bartlová Milena: Chrám Matky Boží před Týnem v 15. století // в кн. Marginalia historica, Sborník Katedry dějin a didaktiky dějepisu PdF UK IV, Praha 2001, стор. 111-136 EKERT, František. Posvátná místa král. hl. města Prahy. Svazek I. Praha: Dědictví sv. Jana Nepomuckého, 1883., стор. 291-321 Kalina Pavel: Architektura jako inscenace moci. Pražský týnský kostel v předhusitské době // в кн. Umění 2/2004 KESSNER Ludvík. Pražské kostely a církevní památky, o chrámu Matky Boží před Týnem zejména. Praha: Pražské kostely a církevní památky, 1939. Stručná historie kostela, přehled 18 otlářů a seznam 85 osob v kostele pohřbených včetně identifikovaných lokací jejich náhrobků a dochovaných nápisů na náhrobních kamenech. KOŠNÁŘ, Julius. Staropražské pověsti a legendy. Praha : Vincentinum, 1933. Dostupné online. - kapitola Z pověstí o chrámu Matky Boží před Týnem, стор. 90-93 Kutal Albert: Gotické sochařství // в кн. Dějiny českého výtvarného umění I/1, Praha, 1984, стор. 250-253 Líbal, D. і Muk Jan: Staré město pražské - architektonický a urbanistický vývoj, Praha, 1996 MIKOVEC Ferdinand Břetislav. Starožitnosti a Památky země České.. Ilustrace Josef Vojtěch Hellich, Vilém Kandler. Praha: Kober a Markgraf, . Dostupné online. -kapitola Pieta v chrámě Matky Boží před Týnem, стор. 65-67 Outrata Jan Jakub: Kostel Panny Marie před Týnem v Praze – arch. vývoj ve středověku a souč. oprava // в кн. Staletá Praha XVI, 1986, стор. 147-170 Umělecké památky Prahy. Staré Město – Josefov. (Vlček Pavel і колектив авторів), Praha, 1996, стор. 100–109 ZAP Karel Vladislav. Hlavní farní chrám Nanebevzetí Panny Marie před Týnem ve starém městě Pražském, jeho osudy, historické, starožitné a umělecké památnosti. Praha: Pospíšil, 1854. Dějiny Týnského chrámu na Staroměstském nám. do poloviny 19. stol. (včetně seznamu farářů v letech 1274 až 1852) a uměleckohistorický popis exteriéru i interiéru.