Фернан Магеллан

Ферна́н (Ферна́ндо) Магелла́н (, ; 1480 — 27 квітня 1521) — португальський мореплавець на іспанській службі. Керував першою успішною навколосвітньою експедицією, під час якої сам Магеллан загинув. Дав назву західному океанові «Тихий океан». Його вважають національним героєм ІспаніїSeal, Graham. Encyclopedia of Folk Heroes. ABC-CLIO, 2001. 347 pages eBook ISBN 978-1576072165 .

Біографія

Молоді роки Магеллан народився на гірській фермі в місцевості Саброза (Sabrosa), в сучасному окрузі Віла-Реал, розташованому в Північно-Східному регіоні Португалії, в історичній провінції Траз-уж-Монтіш. Його батьком був Педру Руї де Магальйош (Pedro Rui de Magalhães), мер міста, матір — Альда де Мескіта (Alda de Mesquita). Магеллан мав брата Дієго де Соуза і сестру Ізабель.

Батьки Магеллана померли, коли йому було 10 років. У віці 12 років Магеллан став пажем короля Жуана II і королеви Елеонори при королівському дворі в Лісабоні, куди його брат потрапив на два роки раніше. Тут, зі своїм двоюрідним братом Франсішку Серраном, Магеллан продовжив освіту, цікавився географією та історією.

У віці 25 років Фернан Магеллан вперше вийшов у море. У 1505 році був у поході до Індії, який мав за мету привести там до влади Франсішку де Алмейда як португальського віце-короля і закласти по дорозі військові та військово-морські бази. Саме у цьому поході отримав бойове хрещення: коли один з місцевих царів відмовився платити данину, підрозділи Алмейди завоювали мусульманське місто Кілва-Кісівані, на території теперішньої Танзанії. У 1509 році він брав участь у битві при ДіуJames A. Patrick, «Renaissance and Reformation», p. 787, Marshall Cavendish, 2007, ISBN 0-7614-7650-4 , а потім ходив під керівництвом Діогу Лопіша ді Секейра в першій португальській експедиції до Малакки, з Франсішку Серраном, його другом і, можливо, двоюрідним братомWilliam J. Bernstein, «A Splendid Exchange: How Trade Shaped the World», p.183-185, Grove Press, 2009, ISBN 0-8021-4416-0 .

У 1513 році Магеллана послали до Марокко, де 28 серпня він взяв участь у битві при Аземмурі, під час якої отримав тяжке поранення в коліно. Йому надали чин інтенданта, але Магелланові не пощастило: його звинуватили в незаконній торгівлі з маврами-мусульманами. Він також мав конфлікт з Алмейдою, бо відлучився зі служби без дозволу командування, і Алмейда подав рапорт на нього до португальського двору з негативною характеристикою, через що Магеллан потрапив у немилість короля Мануела I і той відмовив йому в підвищенні платні.

Король повідомив, що Магеллан з 15 травня 1514 року більше не перебуватиме на королівській службі. Повернувшись до Португалії в 1516 році, Магеллан разом з Руєм Фалейру розробили план плавання до Молуккських островів західним шляхом.

Основою плану Магеллана, можливо, став звіт експедиції Жуана Лісбона 1514 року, який стверджував, що відкрив протоку на 40-му градусі південної широти. Магеллан знайшов карту, створену на основі попередніх подорожей, на якій була зображена велика затока у дельті річки Ла-Плата у Південній Америці, через яку він задумав перетнути континент для виходу у Південні моря. Він вирішив першим пройти цей маршрут для досягнення Молуккських островів — ключової точки для стратегічно важливої і надзвичайно прибуткової торгівлі прянощами. Король Португалії Мануел І грубо відкинув цей план, не бажаючи допомагати іспанцям.

Важко сказати, чи знали іспанці про плавання Жуана де Лісбона та Ештевана де Фройша, але точно відомо, що король Фернандо II у 1514 році отримав інформацію про відкриття Південного моря і вирішив скерувати на пошуки південної протоки навколо Америки флотилію з трьох кораблів. Очолити її було доручено Хуану Діасу де Солісу, який був з 1512 року, після Амеріго Веспуччі, головним навігатором Кастилії.

Соліс відплив не раніше 8 жовтня 1515 року. Рухаючись на південний захід вздовж бразильського берега, близько 35 градусів південної широти, він досяг нового «Прісного моря». Потім обігнув невеликий виступ (Монтевідео) і пройшов на захід близько 200 км, ймовірно будучи переконаним, що знайшов прохід до Східного океану. Насправді ж він відкрив гирла двох великих річок — Парани і Уругваю. Соліс висадився на берег у середині лютого 1516 року і його там убили індіанці. Два судна його флотилії у вересні того ж року повернулися до Іспанії. Пізніше Магеллан назвав спільне гирло двох річок Ріо-де-Соліс (з середини XVI ст. — Ла-Плата).

Плани морської подорожі навколо світу У 1516 році, Фернандо Магеллан та декілька інших португальських мореплавців і картографів, що конфліктували з португальським королем Мануелем I, зібрались у Севільї, щоб запропонувати свої послуги нещодавно коронованому іспанському королеві Карлу І Габсбургу. Серед них були дослідники та картографи Діогу Рібейру, Діогу та Дуарте Барбоза, Ештеван Гоміш, Жуан Серран та Хорхе Рейнель, космографи Франсішку та Руй Фалейру, фламандський купець Крістофер де Гаро.

Магеллан дістався до Севільї 20 жовтня 1517 року, а звідти вирушив до Вальядоліду з метою зустрітись з молодим королем Карлом I (у майбутньому іменованим Карлом V Габсбургом — останною людиною, яку будь-коли було формально проголошено імператором Священної Римської імперії).

За допомогою Хуана де Аранди, одного з трьох головних посадовців Ради у справах Індії у Севільї, та інших друзів, особливо португальця Діогу Барбоси, що незабаром став його зятем, Магеллан натуралізувався як іспанець. Отримавши значний вплив у Севільї, завоював довіру у короля Карла і впливового Хуана Родрігеса де Фонсека (), єпископа Бургоса, колишнього ворога Христофора Колумба.

У 1517 році Магеллан за згодою короля офіційно відмовився від громадянства і виїхав з Португалії, щоб запропонувати свої послуги королівському двору Іспанії, змінив своє ім'я на .

Реалізувати план допоміг йому Руй Фалейру, астроном і також виходець з Португалії. 22 березня 1518 року севільська Каса-де-Контратасьйон та король Карл підтримали проект Магеллана і виділили йому значні кошти. Магеллан дав присягу в церкві і дав гроші місцевим ченцям, щоб молилися за його успіх.

У березні 1518 року між королем Карлом V та Магелланом і Фалейру було підписано угоду. За нею обоє отримували титул «аделантадо» (намісники) на всіх відкритих землях та островах, а також право на двадцяту частину прибутків. Державна скарбниця зобов'язувалася спорядити 5 каравел та запаси харчів на 2 роки. Щоб не дратувати португальців, метою експедиції було оголошено пошук протоки до Південного моря. Але Лісабон пильно стежив за діями іспанців, і португальські шпигуни робили свою справу. Магеллана було оголошено зрадником. Було проведено ряд диверсій і замахів. Компаньйони отримали листа від Мануеля І з обіцянками монарших милостей в обмін на відмову «служити піднесенню морської могутності Кастилії»Кунин К. И. Магеллан. — М.: Молодая гвардия, 1940. — 304 с. , але Магеллан залишився непохитним.

Для того, щоб реалізувати проект, взяв на себе зобов'язання пливти на південь у пошуках проходу аж до 75-ї паралелі.

На гроші, отримані від короля, Магеллан і Фалейру придбали п'ять суден, «Тринідад» (тоннажем 110 тонн, екіпаж 55 чоловік), «Сан-Антоніо» (тоннажем 120 тонн, екіпаж 60), «Консепсьйон» (тоннажем 90 тонн, екіпаж 45), «Вікторія» (тоннажем 85 тонн, екіпаж 42) і «Сантьяго» (тоннажем 75 тонн, екіпаж 32). «Тринідад» був флагманським кораблем Магеллана, іншими капітанами були Хуан де Картегена, Ештеван Гоміш, Гаспар де Кесада і Луїс де Мендоса. Незадовго до експедиції було вирішено, що Фалейру не буде приймати в ній участь і Магеллан залишився єдиним керівником.

Експедиція

10 серпня 1519 року флот з п'яти кораблів під командою Магеллана покинув Севілью і вирушив річкою Гвадалквівір до міста Санлукар-де-Баррамеда (), де він перебував ще протягом п'яти тижнів. Іспанська влада не довіряла португальському адміралу і подорож замало не була скасована, але 20 вересня 1519 Магеллан нарешті вирушив у плавання із 270-ма членами екіпажу, щоб досягти Молукських островів західним шляхом.

Дізнавшись про відплиття Магеллана, португальський король Мануель I надіслав військово-морський загін для його переслідування, але Магеллан вислизнув від переслідування португальців. Після короткої зупинки на Канарських островах зробив перехід до архіпелагу Кабо-Верде, звідки взяв курс на мис Святого Августина у Південній Америці. 20 листопада експедиція перетнула екватор, а 6 грудня екіпаж побачив береги Бразилії.

Бразилія на той час була португальською територією. Магеллан взяв на себе відповідальність і 13 грудня став на якір поблизу сучасного Ріо-де-Жанейро, де стояла гарна погода і тубільці були дружньо налаштовані. Флот поповнив запаси, але через несприятливі стосунки це було зроблено із запізненням. Далі вони рухались вздовж узбережжя Південної Америки із зупинкою 10 січня 1520 року в гирлі Ріо-де-ла-Плата. Під час тривалих пошуків біля берегів Аргентини проходу до моря на інший бік континенту несподівано для експедиції настала зима.

Магеллан вирішив перезимувати в Патагонії. 31 березня екіпаж заклав поселення, яке вони назвали Пуерто-Сан-Хуліан (Порт Святого Юліана). Тоді стався бунт, в якому взяли участь три з п'яти капітанів кораблів. Бунт виявився невдалим, оскільки більша частина екіпажів залишались вірними Магеллану. Кесада і Мендоса були страчені, а Картагена і капелан експедиції були висаджені на берег.

24 серпня продовжили плавання, і судно «Сантьяго» було відправлене до берега у розвідку, але на зворотному шляху воно розбилося і потонуло. Тільки два матроси повернулися суходолом, щоб повідомити Магеллана, що сталося. На 52 градусі південної широти 21 жовтня 1520 року флот досяг мису Вірхенес (), і мореплавці зробили висновок, що тут є протока, оскільки вода була солоною і глибокою. Чотири кораблі почали повільний рух небезпечним проходом довжиною 372 км, який Магеллан назвав Протокою Усіх Святих (), бо флот зайшов у неї на День Усіх Святих, 1 листопада. Згодом цю протоку стали називати Магеллановою протокою. Вона сполучає Атлантичний і Тихий океани, перетинаючи південну частину Південної Америки.

Магеллан наказав суднам «Сан-Антоніо» і «Консепсьйон» спочатку вивчити протоку. Перехід по протоці з незнайомим фарватером був дуже важким, крім того, «Сан-Антоніо» під командуванням Ештевана Гоміша, що йшов першим, вийшовши з протоки, повернув на південь та, обігнувши південний край Америки, самовільно повернувся до Іспанії. 28 листопада три кораблі, що залишилися, вийшли у південну частину Тихого океану. Магеллан став першим європейцем, що проплив з Атлантичного океану в Тихий. Магеллан назвав ці води океану Спокійним морем () через їхню спокійну поведінку протягом першого етапу подорожіSamuel Eliot Morison: The European Discovery of America: The Southern Voyages, Oxford University Press, New York 1974 .

Загибель Магеллана Докладніше: Битва біля Мактану

Рухаючись у північному напрямку, 13 лютого 1521 року експедиція перетнула екватор. 6 березня вона відкрила острови Гуам і Рота в архіпелазі Маріанських островів, а 16 березня досягла острова Гомонгон в архіпелазі Філіппінських островів. До цього моменту залишалось всього 100 учасників експедиції.

Магеллан мав змогу спілкуватися з місцевими жителями, бо мав малайського перекладача, який розумів їхню мову. 7 квітня моряки дістались до острова Себу. Магеллан організував там постій, прагнучи навернути місцеве населення до християнської віри. Незабаром, можливо занадто покладаючись на силу володіння вогнепальною зброєю, він взяв участь у конфлікті між місцевими правителями. 27 квітня 1521 під час одного з боїв на острові Мактан, жителі якого відмовились платити данину іспанській короні, Магеллана убили разом з частиною його товаришів.

Раджа острова Себу, що уже склав присягу на вірність королю Іспанії, скористався з того і заманив іспанців на урочистий обід, де влаштував різню та убив декілька десятків мореплавців. Кораблям довелось терміново відплисти. Брак досвідченого керівника дався взнаки. Вже поблизу мети подорожі флотилія витратила декілька місяців, щоб досягти Молуккських островів.