Латга́льська мо́ва (latgaļu volūda) — термін, яким позначають мову латгальців, мешканців регіону Латгалія, що розташований на сході Латвії. Частина мовознавців вважає латгальську мову окремою, третьою живою балтською мовою; проте у цілому питання самостійного статусу мови залишається суперечливим. Літературна норма латгальської мови визнається і оберігається латвійським законодавством як різновид латиської мови. Кількість мовців — до 150 тисяч людей.

У 2022 році 37,1 % або 61,3 тисячі жителів Латгалії у віці від 18 до 69 років використовували латгальську мову вдома та у повсякденному житті. У Латвії загалом – 98,7 тисячі або 8 % жителів.

За даними лінгвістів може поєднувати в собі два поняття: мова балтського племені латгалів. Зокрема й літературна латиська мова стала нащадком цього давнього говору; сучасна мова латгальців в Латгалії, що виникла завдяки тривалій політичній окремішності регіону від Латвії.

Історія

Писемна мова виникла у 18 столітті на ґрунті місцевих говірок. Перша книжка латгальською «Євангеліє на весь рік» (Evangelia toto anno) з'явилася 1753 року. Правописні традиції спиралися на польську орфографію. Завдяки єзуїтам протягом 18 та 19 століть у цьому якнайсхіднішому осередку римо-католицької віри було видано немало літератури на релігійну тематику.

У 19 столітті царатом було суворо заборонено друк латинською абеткою у Вітебській губернії, що безпосередньо й стосувалося латгальської мови. Заборона проіснувала від 1865 до 1904 року.

1918 року Латгалія стала частиною новоствореної Латвійської держави.

Закон про мову Латвійської Республіки від 2000 гарантує права латгальської мови та обов'язок держави охороняти її як національну спадщину. Проте викладання латгальською мовою не відбувається.

З листопада 2021 року Балвський край став першим, де встановлено дорожні знаки, що відповідають державним стандартам, з текстом латгальською мовою.

Алфавіт A a [a]Ā ā [a:]B b [b],[bʲ]C c [ts],[tsʲ]Č č [tʃ]D d [d],[dʲ]E e [e],[æ]Ē ē [e:],[æ:]F f [f]G g [g],[gʲ]Ģ ģ [dj]H h [x]I i [i]Y y [ɨ]Ī ī [i:]J j [j]K k [k],[kʲ]Ķ ķ [tj]L l [l],[lʲ]Ļ ļ [ʎ],[lʲ]M m [m],[mʲ]N n [n],[nʲ]Ņ ņ [ɲ],[nʲ]O o [ɒ]P p [p],[pʲ]R r [r],[rʲ]S s [s],[sʲ]Š š [ ʃ ]T t [t],[tʲ]U u [u]Ū ū [u:]V v [v],[vʲ]Z z [z],[zʲ]Ž ž [ʒ] У алфавіті не представлена голосна «ȳ» ([ɨ:]). Допускається заміна дифтонгу «uo» ([uɔ]) на «ō».

Літери «ķ» і «ģ» зустрічаються тільки в запозичених словах (наприклад, riņķa, aizkuņģa). Літера «e» призначена для двох різних голосних ([e] і [æ]), що не дає можливості розрізнити їх (наприклад, ezereņš [ezʲerʲenʲʃ] і meita [mʲæita], tēte [tʲæ:tʲæ]). Алфавіт не дозволяє повноцінно відобразити пом'якшені приголосні (наприклад, ēst [æ:sʲtʲ], es [æsʲ], mes [mʲæsʲ]).

Відмінності між латгальською та латиською мовами

Фонетичні відмінності +Порівняння латиської та латгальської мовЛатиськаЛатгальськаТранскрипція (латгальська)mātemuote[m`uoťä]darbsdorbs[do^rps]vējšviejs[ẃ`iejś]melnsmalns[ma^lnc]tēvstāvs[t`āus]citscyts[cyc]dzīvedzeive[dźe^iẃä]ūdensiudiņs[i^ud´`ińć]mūsumyusu[my^usu]pienspīns[ṕ`īnc]dotdūt[d^ūť]Дієсловаrādīties (показатися)ruodeitīs[r`uode^iť^īś]parādīties (появитися)pasaruodeit[pasar`uode^iť]atgriezties (повернутися)atsagrīzt, grīztīs[acaǵŕ`īśť], [ǵŕ`īśť^īś]neparādīties (не з'являтися)nasaruodeit[nasar`uode^iť]

Vārdu salīdzinājums +ЛатиськаЛатгальськаТранскрипція (латгальська)Ģeogrāfisko nosaukumu piemēriRīga (Рига)Reiga[Ŕ`eiga]Rēzekne (Резекне)Rēzekne, Rēzne[Ŕ`ääźäkńä], [Ŕ`ääźńä]Daugavpils (Даугавпілс)Daugpiļs[D`auḱṕ`iĺś]Latgale (Латгале)Latgola[Ladgola]Приклади числівниківviens (один)vīns[ẃ^īnc]divi (два)div, diveji[d´`iu], [d´iẃeji]tūkstotis (тисяча)tyukstūša[t`yukst`ūša]Приклади замісних слівes (я)es[äś]mēs (ми)mes[ḿäś]tu (ти)tu—viņš (він)jis—viņa (вона)jei[j`ei]viņi (вони)jī[j`ī]viņas (вони, ж.р.)juos[j`uos]kas (що)kas—tas (це)tys—šis (цей)itys—viss (все)vyss—kurš (який)kurs[k`urs]ikviens (кожний)sevkurs[ś`äuk`urs]Приклади прислівниківdaudz (багато)daudzi, namoz[d`audźi], [namos]tur (там)tī—šeit (тут)ite—kā (як)kai[ka^i]kāpēc (чому)parkū?[par·k`ū]Приклади частинокjā (так)nui, tai[n`ui], [ta^i]nē (нi)nā[n`ā]ne (не)na, ni, nā[ńi], [n`ā]Іменники, пов'язані з природоюkoks (дероево)kūks[k`ūks]utsvuts[vuć][siena] kaudzeguba, skaudze—zivszivs, zivei[ź`iuś], [ź`iẃ`ei]akmensakmiņs, akmisteņš[aḱḿ`ińć], [aḱḿiśť`eńč]ūdensiudiņs, iudisneņš[i^ud´`ińć], [i^ud´iśń`eńč]mākonismuokuļs[m`uok`uĺś]smiltissmiļkts[śḿ`iĺḱć]zemezeme, zems[źäḿä], [źäḿś]saulesaule[s`auĺä]mēnessmieness, mienisnīks[ḿ`ieńeśń`īks], [ḿ`ieńeśś]zvaigznezvaigzne[zv`aiǵźńä]varavīksnedzeļvērte[dź`eĺv`ääŕťä]lietusleits[ĺe^ic]negaissnalaiks[nal`aiks]pērkonspārkiuņs[p`āŕḱ`iuńć]zibenszibsnis—kalnskolns[ko^lnc]ielejalīkne[ĺ`īḱńä]ceļšceļš[ć`eĺš´]ugunsguņs, gunei[g`uńć], [guń`ei]naktsnakts, naktei[naḱć], [naḱť`ei]lapalopa—sēklasākla[s`ākla]spalvaspolva[sp`olva]putnsputnys—sunssuņs[s`uńć]kaķiskačs[kačš]saknesakne[sakńä]pelnipalni[p`alny]olaūla[`ūla]dūmidyumi[d`yumi]Назви частин тілаgalvagolva—smadzenessmedzini[śmädźińi]matsmots[moc]deniņipluonumi, dzausnys[dz`ausnys]pierepīre[p`īŕä]acsacs[aćś]skropstasraudzeni[r`audźeńi]uzacisizači—aussauss[`auśś]mutemute[muťä]mēlemēle[ḿ`ääĺä]smaganasmuzlys—zobszūbs[z`ūps]rokarūka[r`ūka]kaulskauls[k`auls]ādauoda[u^oda]sirdssirds[śiŕć]vēdersvādars[v`ād`ars]aknasoknys—niereseikši[e^iḱść]asinsašnis[aš´ńiś]miesamīsa[ḿ`īsa]celisceļs[ć`eĺś]pēdapāda[p^āda]asteaste[aśťä]Іменники, що позначають людинуcilvēkscylvāks, ļaudssievietesīvītevīrietisveirītstēvstāvsmātemuotevectēvsvaciks, vacjuksvecmāmiņavace, bababērnsbārnsdēlsdālsmeitameitamazdēlsunuksmazmeitaunucevīramātemuoteica, veiramuotesievasmātesīvysmuotebrālisbruoļsmāsamuosabrāļasievamāršavīrabrālisdīversbrālēnsbruolinīksbrāļadēlsbruolāns

Джерела