Петро́ Миха́йлович Беню́к (4 березня 1946, Битків, Надвірнянський район, Станіславська область — 9 квітня 2019, Львів) — радянський та український актор театру та кіно. Народний артист України (1996). Старший брат актора Богдана Бенюка.
Життєпис
Народився 4 березня 1946 року в селищі міського типу Битків Надвірнянського району Станіславської області (нині Пасічнянська сільська територіальна громада Надвірнянського району Івано-Франківської області).
У 1971 році закінчив театральний факультет Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого (майстерня Олександри Смолярової, Бориса Ставицького та Юрія Олененка).
З 1971 року працював у складі трупи Національного академічного українського драматичного театру ім. М. Заньковецької у Львові, де зіграв у виставах «Останній гречкосій», «Оргія», «Візит старої дами», «Невольник», «Сто тисяч» та в багатьох інших. Загалом на театральній сцені зіграв понад 70 ролей.
Лауреат Республіканського конкурсу читців у галузі гумору та сатири (1987), 1-го Всеукраїнського конкурсу гумору та сатири (1992). У 1996 році удостоєний звання народного артиста України.
Дипломант кінофестивалю «Молодість-73» за найкращу чоловічу роль у фільмі «Катруся» (1973).
Нагороджений дипломом III Всесоюзного фестивалю чеської драматургії в СРСР (1983) за роль Швейка у виставі «Пригоди бравого вояка Швейка».
Член Українського театрального товариства (з 1974), Спілки кінематографістів України (з 1992). Лауреат премії імені Мар'яна Крушельницького Національної спілки театральних діячів України. Кавалер ордену «За заслуги» ІІІ ступеня.
Помер 9 квітня 2019 року у віці 73 років у ЛьвовіПомер актор театру і кіно Петро Бенюк interfax.com.ua 09.04.2019. Причиною смерті став інсульт. Парастас відбувся 11 квітня 2019 року в передпоховальній каплиці Івана Хрестителя на вулиці Пекарській. 12 квітня 2019 року у фоє Національного академічного українського театру ім. М. Заньковецької відбулося прощання з народним артистом України, актором театру та кіно Петром Бенюком. Після прощання з актором відбувся чин похорону на 3 полі Личаківського цвинтаря.
Ролі в театрі На його рахунку безліч ролей у театрі, серед іншого це вистави:
«Сто тисяч» Івана Карпенко-Карого — Калитка; «Пригоди бравого вояки Швейка» Карела Чапека — Швейк; «Невольник» Тараса Шевченка — Зачепа, запорожець, козаки; «Останній гречкосій» Ореста Огородника — Дмитро; «Танго» Славомира Мрожека — Едек; «Візит літньої пані» Фрідріха Дюрренматта — Поліцай; «Тартюф» Жана-Батиста Мольєра — Оргон; «Трибунал» Андрія Макайонка — Сироєдов.
Фільмографія Зіграв більше півсотні ролей у кіно. За роль кооператора Рони у фільмі «Сашко-реформатор, або Довженко починається» отримав Золотий приз журі Міжнародного кінофестивалю в Дамаску (Сирія, 2009), а також за роль Рассапончика у фільмі «Заграва» — приз «Корона Карпат» і приз глядацьких симпатій Міжнародного кінофестивалю «Корона Карпат» (Трускавець, 2011); приз імені Олександра Ханжонкова та приз Спілки журналістів Росії «Золотий дзвін» (Міжнародний кінотелефорум «Разом», Ялта).
— Туфлі з золотими пряжками — Вартовий — Таємниці святого Юра — Степан — Грішник — Начальник відділу кадрів — Годинникар і курка — Капельмейстер Курка 1989 — Камінна душа — Отець Василій 1989 — Гори димлять — Товстун — Відьма — Місюра — Голод—33 — Шикрятов 1991 — Тримайся, козаче! — Яр-Хмара 1991 — Увага, відьми! — Лепестюк — Тарас Шевченко. Заповіт — Диякон 1992 — Ціна голови — Лікар 1992 — Повітряні пірати — Лейтенант міліції — Кому вгору, кому вниз — Петро Бублик 1993 — Злочин з багатьма невідомими — Ян Яйко 1993 — Вперед, за скарбами гетьмана — Генерал СБУ — Ісус, син Бога живого (серіал, 4 серії) — Judenkreis, або Вічне колесо — Квятковський — Роксолана. Улюблена дружина Халіфа — Кизляр-ага — Втрачений рай — Летюк — «Сашко-реформатор, або Довженко починається» — Кооператор Рона — Заграва — Рассапончик — На краю безодні (фільм) — Микита Хрущов — Зрадник, який врятував Світ (фільм) — Микита Хрущов — Король Данило — Папа Римський Інокентій IV
Примітки
Джерела
Посилання Біографія на сайті «Відкрита Україна» Фільмографія Петра Бенюка