Природна рента — додатковий прибуток, який отримують понад певний прибуток на витрачені працю і капітал.
Утворення ренти обумовлено сприятливішими умовами, в яких один з природокористувачів знаходиться перед іншим, наприклад, за рахунок виявлення, розвідки і видобутку природних копалин з кращими гірничо-геологічними характеристиками, вищої продуктивності пластів, місця розташування природних ресурсів, кращих кліматичних умов, вищої природної родючості землі, наявності привілеїв і т. д.
Основи теорії рентних відносин закладалися працями В. Петті, А. Сміта, Д. Рікардо і К. Маркса. Однак ці праці були написані, перш за все, щодо землі.
У працях ряду авторів, наприклад, Астахова Л.С., Ахатова А.Г., Кантора Е.Л., Миловидовим К.Н., Назарова В.І. та ін, диференціальна природна рента беззастережно визнається обов'язковим елементом економічної оцінки природних ресурсів.
На думку Ахатова А.Г. природна рента може бути рентою диференціальної I, II, а також абсолютною рентою Ахатов А. Г. Дифференциальная рента и экономическая оценка минеральных ресурсов (рос.).-М.: АСТ-ПРЕСС, 1996.-240 с., ISBN 5-214-00223-8, тираж 5000 экз.. Цей же автор класифікує природну ренту за видами на гірничо-геологічну, гірську, водну, земельну, лісову і т.д. і доводить, що диференціальна рента II можлива тільки для поновлюваних природних копалин.
Джерела
Література 1. Данилишин Б. М., Міщенко В. С. Рента та розвиток рентних відносин в Україні. Наука та Інновації. 2006. С. 81–92.
2. Савчин О. Я. Земельна рента як економічна категорія: ретроспектива і сучасні погляди. Науковий вісник НЛТУ України. 2010.
3. Гуровська Т. В. Історичні аспекти аналізу політекономічних категорій в працях представників різних течій економічної думки. Економічний вісник ХНУ. 2011. Т. 1. С. 7–11.