Жаба прудка (Rana dalmatina)Наукові назви земноводних та плазунів України — вид земноводних родини жаб'ячих (Ranidae). Один із 3 видів роду у фауні України. Поширений у Західній і Центральній Європі, у тому числі в кількох західних областях України. Раритетний вид, занесений до Червоної книги України та ряду інших природоохоронних документів.Писанец Е. М. Аннотированный список земноводных Восточной Европы // Збірник праць Зоолог. музею. — 2010. — № 41. — С. 77—110Жаба прудка в Червоній книзі УкраїниФауна України. Охоронні категорії: довідник / За ред. О. Годзевської і Г. Фесенка. — Київ, 2010. — 80 с. (с. 39)
Опис Струнка жаба середнього розміру, до 90 мм завдовжки, з відносно великою головою (відношення L./L.c. = 2,3—2,4, де L. — довжини тіла, L.c. — довжина голови) і довгими задніми кінцівками (вони заходять скоковим — надступаковогомілковим — суглобом за кінець морди; відношення L./Т. = 1,51—1,75, де Т. — довжина гомілки). Голова трохи загострена. Очі великі, випуклі. Відношення відстані між очами до відстані від ока до кінця морди (Sp.o./D.r.o.) складає 0,80—1,09. Барабанна перетинка велика, величиною приблизно відповідає розмірам ока (відношення L.o./L.tym = 1,4—2,7, де L.o. — довжина ока, L.tym — довжина барабанної перетинки). П'ятковий бугор відносно великий, високий, овальний (відношення D.p./C.int. = 1,9—3,4, де D.p. — довжина першого пальця задньої ноги, C.int. — довжина п'яткового бугра). Шкіра гладенька.Писанець Є. Земноводні України (посібник для визначення амфібій України та суміжних країн). — К. : Вид-во Раєвського, 2007. — 192 с. (с. 145—149)Определитель земноводных и пресмыкающихся фауны СССР / А. Г. Банников, И. С. Даревский, В. Г. Ищенко и др. — М. : Просвещение, 1977. — 415 с. (с. 62—63)Ищенко В. Г. Динамический полиморфизм бурых лягушек фауны СССР. — М. : Наука, 1978. — 148 с. (с. 33—67)Куриленко В. Е., Вервес Ю. Г. Земноводные и пресмыкающиеся фауны Украины. Справочник-определитель. — К. : Генеза, 1998. — 208 с. (с. 96—99)
Резонатори в самців відсутні, вони відрізняються від самок дещо стрункішим тілом, і в сезон нересту в них на перших пальцях передніх кінцівок розвиваються шлюбні мозолі сіро-жовтого кольору.Щербак Н. Н., Щербань М. И. Земноводные и пресмыкающиеся Украинских Карпат. — К. : Наук. думка, 1980. — 268 с. (с. 169—175)Пащенко Ю. Й. Визначник земноводних та плазунів УРСР. — К. : Рад. школа, 1955. — 148 с. (с. 55—57)
Забарвлення тіла схоже з іншими видами бурих жаб і характеризується переважанням бежевих, охристих, світло-коричневих, шоколадно-коричневих, буро-оливкових або бурих тонів, на межі голови й тулуба розвинена темна L-подібна пляма, є спинно-бокові складки. По спині звичайно розкидана невелика кількість темних плям і цяток з розмитими краями. Іноді візерунок на спині зовсім відсутній. Починаючи від ніздрів і далі з обох боків через область очей та барабанних перетинок простягаються коричневі скроневі смуги. На задніх кінцівках зазвичай розвинені поперечні темні смуги. Черево однотонно світле, іноді з рожевим відтінком, стає яскраво-рожевим після відлову жаби.Фауна України. Т. 7. Земноводні та плазуни / Таращук В. І. — К. : Наук. думка, 1959. — 246 с. (с. 107—109)Банников А. Г., Даревский И. С., Рустамов А. К. Земноводные и пресмыкающиеся СССР : справочник-определитель. — М. : Мысль, 1971. — 596 с. (с. 70—71)
На відміну від усіх інших видів жаб фауни України личинки жаби прудкої посередині верхньої щелепи мають круглий чорний горбок. В їхньому забарвленні зверху переважають світло-коричневі тони, червонувато-сітчастий візерунок із золотистими вкрапленнями на боках та знизу. Загальна довжина пуголовків перед метаморфозом досягає 60 мм, при цьому хвіст перевищує розміри тулуба в 2—2,5 рази.
Мінливість
Забарвлення спини варіює індивідуально та в залежності від віку. Деякі жаби мають густий крапчастий візерунок, тоді як інші взагалі позбавлені крапок. Ймовірно, поліморфізм забарвлення спини в жаби прудкої виражений слабкіше, ніж в інших бурих жаб.Кузьмин С. Л. Земноводные бывшего СССР. — М. : Т-во науч. изданий КМК, 2012. — 370 с. (с. 196—198)
Жаби закарпатської популяції характеризуються переважанням напівплямистого фенотипу (hM, 55,6%), чисельність плямистої (М) морфи становить 40,4 %, близько 4 % не мають плям зовсім (U). Що ж до візерунка «крапчастість», то він відзначений лише в одної з 275 особин цієї вибірки, а напівкрапчастість — у 6. Наявність дорсомедіальної смуги не відзначена.
Каріотип жаби прудкої із Закарпаття представлений 26-хромосомним набором (2n = 26, NF = 52), на декількох метафазних пластинках виявлені вторинні перетяги на короткому плечі 3 та довгому плечі 5 пари хромосом. Є свідчення, що ядерцевий організатор, звичайно пов'язаний із вторинним перетягом, у жаби прудкої локалізований на довгому плечі 3 пари хромосом.
Порівняння хромосомного набору цього виду з жабою гостромордою (Rana arvalis) показало, що при різній кількості хромосом у диплоїдному наборі порівняно з гостромордою жабою (у R. arvalis 2n = 24), вторинний перетяг в обох видів локалізований на 2-й парі хромосом. Крім того, слід вказати на те,що незважаючи на відмінності в центромерних індексах жаб прудкої і трав'яної, відносна довжина хромосом в обох видів не відрізняється.
Дистанція Нея між жабами прудкою та гостромордою коливається в межах 0,699—0,703, а порівняно з жабою трав'яною — від 0,613 до 0,651. Данні інших досліджень відрізняються: дистанція Нея між жабами прудкою та гостромордою становить 0,439—0,500, цей показник з трав’яною жабою — 0,274—0,276.
Поширення
Типовий європейський вид. Ареал охоплює простір від північної Франції та півдня Швеції на захід до північного сходу Іспанії, на півдні захоплює практично увесь Балканський та більшу частину Апеннінського півостровів (немає на Сардинії та Сицилії); на сході ареал обмежений Карпатами, Молдовою та сусідніми з нею західними районами України. Трапляється на крайньому північному заході Туреччини.Земноводные и пресмыкающиеся. Энциклопедия природы России / Ананьева Н. Б., Боркин Л. Я., Даревский И. С. и др. — М. : АБФ, 1998. — 576 с. (с. 153—156)Петроченко В. І. Земноводні та плазуни України: географо-краєзнавчий аспект // Краєзнавство Запорожжя. — 2017. — № 1 (2). — С. 91—102
Вважалося, що в Україні жаба прудка поширена лише в Україні (ендемічний вид на східній межі ареалу). Згодом, при вивченні сусідніх регіонів (Молдова), було зроблено висновок, що амфібії цього виду тут відсутні. Однак дослідження фондових колекцій Зоологічного музею НАН України показали, що це не так, і цей вид присутній у фауні Молдови (Суворовський район, околиці. с. Олонешти)Песков В. Н., Реминный В. Ю. Находка Rana dalmatina (Ranidae, Amphibia) на территории Молдовы // Вестн. зоологии. — 2005. — 39, № 5. — С. 66. Більше того, польові дослідження В. Ремінного в 2006 р. в суміжній з Молдовою Вінницькій області (Ямпільський р-н, окол. с. Михайлівка), показали перебування тут жаби прудкої.Ремінний В. Ю. Нові відомості про східну межу ареалу прудкої жаби Rana dalmatina (Ranidae, Amphibia) // Наук. вісн. Ужгородськ. ун-ту. Сер. Біологія. — 2007. — Вип. 21. — С. 113—116 Наступний цитологічний аналіз виявив наявність властивих цьому видові 26 хромосом у диплоїдному наборі. У 2007 р. жаби також знайдені в околицях м. Сторожинець (також підтверджено каріологічно) і Н. Смірновим біля м. Чернівці, а також у Придністров'ї.Безман-Масейко О. С. О видовом составе герпетофауны Приднестровья (предварительные данные) // Праці Українськ. герпетол. тов-ва. — 2008. — № 1. — С. 43—46
Місця перебування. Чисельність
У виборі біотопів прудка жаба віддає перевагу розрідженим широколистяним лісам із розрідженим підліском, включно із заплавними острівними дубовими масивами, галявинами, вирубками, відкритими схилами, порослими чагарниками. Хвойних лісонасаджень, відкритих лук та окультурених ландшафтів (пасовища, поля тощо) зазвичай уникає. В горах відомі знахідки на висоті до 1500 м над рівнем моря. Як сховища використовує природні заглибини в ґрунті та чагарники.
У Молдовії зустрічається в лісових і лісостепових районах, населяючи різноманітні більш-менш вологі біотопи, але віддає перевагу лісах, лісосмугам, заболоченим лукам із високою трав'янистою рослинністю. Зрідка зустрічається в культурних ландшафтах, але тільки поблизу водойм, оточених природною рослинністю. Сховищами їй слугують густі зарості, купи хворосту і листя, низькі дупла тощо.Рыбы, земноводные, пресмыкающиеся. Животный мир Молдавии / Под ред. И. М. Гани. — Кишинев : Штиица, 1981. — 224 с. (с. 167—168)
Жаба прудка — відносно нечисленний в Україні вид і в період нересту його чисельність у водоймах становить 3—8 ос. на 100 м берегової лінії. По закінченні сезону розмноження (червень–липень), вони полишають водойми і їхня чисельність на 100 м маршруту становить близько 0,3—2 ос. В окремих районах є досить звичайним видом: в околицях Ужгорода у вересні на прогрітих, зарослих чагарником, схилах щільність популяції досягає 100—150 ос./га.
Внаслідок розчищення вирубок і розорювання земель, а також забруднення і пересихання водойм чисельність жаби на території рівнинного Закарпаття протягом останніх десятиліть скоротилася майже в 4 рази. В той же час, у межах Буковини раніше рідкісний вид земноводних тепер став відносно звичайним.Червона книга Українських Карпат. Тваринний світ / Заг. ред..: Мателешко О. Ю., Потіш Л. А. — Ужгород : Вид-во «Карпати», 2011. — 335 с. (с. 245).
У Молдові жаба прудка – найпоширеніший вид бурих жаб. Найвища щільність популяції відмічається в районі Кодр, особливо в Реденському лісі Унгенського району, де багато струмків і заболочених місць.
Активність Із зимової сплячки виходить пізніше інших видів жаб, у північній частині ареалу — в кінці березня — середині квітня чи навіть на початку травня. Весняна поява жаб в Закарпатті звичайно припадає на початок — середину березня й залежить від особливостей весняних температур та висоти місцевості (у передгірях — наприкінці березня). У цей період їх відзначають на нерестилищах в околицях Ужгорода при температурі води +10 °С. Нижня межа температури води, при якій реєстрували шлюбні крики R. dalmatina в північній Греції становить +4 °С, верхня — близько +13 °С.
За винятком короткого періоду перебування в нерестових водоймах, жаби ведуть наземний спосіб життя. Характер добової активності залежить від сезону року. Так, під час нересту ці амфібії активні цілодобово, а після його закінчення — у першу половину дня (при підвищеній до 75 % і більше вологості — цілий день) і в присмерку. Найбільша активність відзначена при температурах повітря 21—24 °С. Може у великій кількості траплятись після дощу і в похмурні дні. Дуже рухлива, завдяки довгим кінцівкам здатна здійснювати стрибки довжиною до 1—2 м. На відміну від інших видів бурих жаб обережніша і при небезпеці уходить за кілька метрів від переслідувача.
Відхід на зимівлю звичайно відбувається з падінням температури до 10—15 °С і найчастіше припадає на жовтень, а у передгірських районах, можливо, дещо раніше. Зимують як у водоймах, так і на суші.
Розмноження. Розвиток
Кричать жаби як під водою, так і на поверхні. Крик слабкий. Існують два типи криків: для першого характерно в середньому 32,24 пульсів на крик, для другого — лише 11,25. При підвищенні температури тривалість криків обох типів зменшується, що досягається зменшенням тривалості пульсів, інтервалів між ними, а відтак і всього періоду. Але, з другого боку, кількість пульсів на крик не пов’язане з температурою.
Парування та відкладання ікри після виходу з зимівлі припадає на кінець березня — початок квітня. Великих скупчень на нерестилищах, на відміну від інших видів бурих жаб, жаба прудка не утворює і у водоймах перебуває недовго. Чисельність ікри у кладці, очевидно, невелика, у всякому разі при розтині двох самиць (L. 47,5 мм і 48,0 мм), в їхніх яєчниках відповідно виявлено 847 і 921 ікринок, хоча є відомості, що загальне число відкладених жабою яєць досягає 1400.