Де́від Джон Гі́лмор CBE (, 6 березня 1946, Кембридж, Велика Британія) — англійський музикант і мульти-інструменталіст, який є гітаристом, вокалістом і автором пісень рок-групи Pink Floyd. Підраховано, що за станом на 2010 рік група продала понад 250 мільйонів платівок по всьому світі, у тому числі 74,5 мільйонів у Сполучених Штатах.
Окрім роботи з Pink Floyd, Гілмор працював продюсером різних артистів і зробив успішну кар'єру сольного виконавця. Протягом усієї своєї музичної кар'єри він бере активну участь у діяльності багатьох благодійних організацій.
У 2003 році йому був присвоєний чин Командора Ордену Британської імперії за благодійну діяльність. Нагороджений премією «Видатний внесок» на церемонії Q Awards 2008.
У 2009 році британський журнал Classic Rock включив Гілмора у свій список найвидатніших гітаристів світу.
У 2011 році Гілмор посів 14-те місце в рейтингу журналу Rolling Stone «100 найкращих гітаристів усіх часів».
Ранні роки Девід народився в Кембриджі (Англія). Його батько, Дуглас Гілмор, був старшим викладачем кафедри зоології Кембриджського університету. Його мати, Сильвія (до шлюбу Вілсон), була вчителькою та редакторкою фільмів. Вона зростила родину в Грантчестер Мідоуз, яке пізніше було увічнено в однойменній пісні Роджера Вотерса з альбому Pink Floyd Ummagumma. Гілмор має молодшого брата, який також є музикантом.
Девід навчався в школі Перс у Гіллс Роад у Кембриджі, де відвідував клас із поглибленим вивченням сучасних іноземних мов. У школі він познайомився з майбутнім гітаристом та вокалістом Pink Floyd Сідом Барреттом, а також із басистом та вокалістом Роджером Вотерсом, який відвідував розташовану в Гіллс Роуд Кембриджширську середню школу для хлопчиків. В обідні перерви Гілмор разом із Барреттом вчився грати на гітарі, однак тоді вони ще не були колегами по групі. В 1962 році Девід почав грати в гурті Joker's Wild. У 1966 році Гілмор полишив гурт та подорожував по Іспанії і Франції з друзями, заробляючи вуличними виступами. Однак заробленого на виступах ледь вистачало на харчування. У липні 1992 року музикант заявив в інтерв'ю з Ніком Горном на радіо ВВС, що подорож закінчилась для нього лікуванням порушень системи травлення в лікарні. В 1967 році вони повернулися до Англії.
Pink Floyd і сольна кар'єра Наприкінці грудня 1967 року ударник Pink Floyd Нік Мейсон запропонував Девіду приєднатися до його гурту - у січні 1968 року кількість учасників гурту Pink Floyd зросла до п'яти осіб. Він посів місце гітариста Сіда Барретта, коли фронтмен був не в змозі взяти повноцінну участь у живих виступах Pink Floyd. Сід Барретт «полишив» гурт через його дивну поведінку, що, на загальну думку, була викликана надмірним використанням ЛСД. Одного разу гурт вирішив не заїжджати по Барретта дорогою на виступ у клубі. Девід природно став лідер-гітаристом групи. Він також почав виконувати більшість вокальних партій, хоча басист Роджер Вотерс та клавішник Річард Райт також іноді співали замість Барретта. Однак, після послідовних успіхів альбомів The Dark Side of the Moon та Wish You Were Here Вотерс перебрав вплив над групою, написавши самостійно більшу частину Animals та The Wall. Річарда Райта було звільнено під час запису The Wall, а стосунки між Гілмором та Вотерсом ще більше погіршилися під час зйомок фільму The Wall та запису альбому The Final Cut в 1983 році.
Після запису Animals Девід вирішив, що його музичні таланти використовуються недостатньо, та використав свої музичні ідеї при записі свого першого однойменного сольного альбому (1978), який демонструє його особистий гітарний стиль, а також підкреслює його композиторські здібності. На завершальних етапах запису цього альбому, коли вже було неможливо додати матеріал до альбому, була написана мелодія, яка стала композицією «Comfortably Numb» на The Wall.
Негативна атмосфера, що панувала під час створення альбому і фільму The Wall, посилилася також і тим, що The Final Cut став фактично сольним альбомом Роджера Вотерса. Це спонукало Гілмора на створення другого сольного збірника About Face (1984). Тим не менш, квитки на концерти туру About Face продавалися погано; зі схожою ситуацією зіткнувся Вотерс під час туру на підтримку альбому The Pros and Cons of Hitch Hiking.
У 1985 році Вотерс заявив, що група Pink Floyd «вичерпала всі свої творчі можливості». Однак у 1986 році Гілмор та ударник Нік Мейсон випустили прес-реліз, що повідомляв про вихід Вотерса з групи та їх намір продовжити роботу без нього. Гілмор взяв на себе керівництво групи, і в 1987 році випустив альбом A Momentary Lapse of Reason з деяким внеском Мейсона і Райта. Райт офіційно повернувся в групу після випуску альбому для тривалого світового турне, а також став повноцінним співавтором альбому The Division Bell (1994). Гілмор розповідає:
У 1986 році Гілмор придбав будинок на воді , пришвартований на річці Темза поруч із Гемптон-Корт, і перетворив його в звукозаписну студію. Велика частина композицій останніх двох альбомів Pink Floyd, а також сольна платівка Гілмора 2006 On an Island були записані там.
2 липня 2005 Гілмор виступив у складі Pink Floyd — включаючи Роджера Вотерса — на концерті Live 8. Цей виступ збільшив на 1343 % продаж альбому Echoes: The Best of Pink Floyd. Гілмор пожертвував усі виручені кошти благодійним фондам, що відображало мету концерту Live 8, сказавши:
Трохи пізніше він закликав усіх артистів, у яких збільшилися продажі альбомів після виступу на концерті Live 8, пожертвувати ці доходи у фонд Live 8. Після концерту Live 8 Pink Floyd було запропоновано 150 мільйонів фунтів стерлінгів за тур по США, але група відхилила пропозицію.
3 лютого 2006 він оголосив в інтерв'ю італійській газеті La Repubblica, що Pink Floyd навряд чи колись ще буде гастролювати або писати матеріал разом. Він сказав:
Він сказав, що давши згоду на виступ на Live 8, він не дозволив історії групи закінчитися на «фальшивій ноті».
20 лютого 2006 року в інтерв'ю Billboard.com Гілмор знову дав коментарі з приводу майбутнього Pink Floyd:
6 березня 2006 року Гілмор випустив третій сольний альбом On an Island. У травні 2006-го у Royal Albert Hall був дан концерт Remember That Night в підтримку нового на той момент альбому Гілмора — On an Island. Тому основою сет-листа стали пісні саме з цієї платівки. Пам'ятаючи про давню традицію Pink Floyd, Гілмор виконав не просто окремі номери, але весь альбом цілком. Окрім нового матеріалу прозвучали і класичні роботи Pink Floyd, а саме «Shine On You Crazy Diamond», Fat Old Sun, Echoes, Wish You Were Here, Coming Back To Life і невеликі композиції з The Dark Side Of The Moon (Speak To Me — Breathe — Time Breathe Reprise).
У грудні 2006 року Гілмор випустив посвяту Сіду Барретту, який помер у липні того ж року, у формі власної версії першого синглу Pink Floyd Arnold Layne. На CD із синглом, записаним наживо в Лондонському королівському Альберт-Холі, також були присутні версії пісні у виконанні клавішника Pink Floyd (і учасника групи Гілмора) Річарда Райта і спеціально запрошеного артиста Девіда Бові. Сингл увійшов до чарту Великої Британії, зайнявши 19 сходинку, і залишався на цій позиції 4 тижні.
З часу появи групи на Live 8 у 2005 році Гілмор неодноразово говорив, що возз'єднання Pink Floyd не буде. Проте в 2007 році в інтерв'ю Філу Манзанере він заявив, що «він ще не закінчив» і він планує зробити «щось» у майбутньому. Зі смертю клавішника групи Річарда Райта у вересні 2008 року чергове возз'єднання основного складу групи стало неможливим. Гілмор сказав про Райта:
11 листопада 2009 Гілмор, який залишив у юності коледж, отримав звання почесного доктора мистецтв Кембриджського університету за заслуги в музиці. На церемонії співак звернувся до студентів зі словами:
18 вересня 2015 року Гілмор випустив четвертий сольний альбом «Rattle That Lock». Із 5 вересня 2015-го по 25 червня 2016 року на підтримку альбому відбулося концертне турне «Rattle That Lock Tour» по Європі і Північній Америці.
31 травня 2017 року було анонсовано новий концертний альбом Live at Pompeii та показ фільму в деяких кінотеатрах 13 вересня. Фільм створено на основі матеріалів, відзнятих протягом двох концертів Гілмора, що відбулись в амфітеатрі Помпей.
6 вересня 2024 року Гілмор випустив п'ятий сольний альбом «Luck and Strange». Гілмор розпочав тур Luck and Strange 27 вересня 2024 року з виступів у Римі, Лондоні, Лос-Анджелесі та Нью-Йорку. Гілмор сказав, що планує записати ще один альбом з гуртом невдовзі після завершення туру.
Співпраця з Андрієм Хливнюком Вперше з 1994 року гурт Pink Floyd випустив нову пісню з вокалом українського музиканта, соліста гурту «Бумбокс» Андрія Хливнюка.
Кліп, навіяний піснею «Ой у лузі червона калина», опублікований на каналі гурту на YouTube. Пісня Pink Floyd має назву «Hey, Hey, Rise Up!» («Гей, гей, вставай!»). Трек містить вокал українського музиканта Андрія Хливнюка (гурт «Бумбокс»), який заспівав пісню «Ой у лузі червона калина» на Софійській площі в Києві і виклав це відео в соцмережах, відео стало вірусним.
Усі кошти, які були зібрані від продажів пісні, пішли на гуманітарну допомогу Україні.
Особисте життя Девід — багатодітний батько, що виховував чотирьох нащадків від першого шлюбу з Вірджінією Гейзенбайн (Virginia Hasenbein), а потім ще чотирьох: Чарлі (н. 1991, прийомний), Джо (1995), Гебрієл (1997), Романі (2002) у другому шлюбі з Поллі Семсон (Polly Samson). Гілмор — хрещений батько англійської акторки Наомі Воттс.
Дискографія Pink Floyd
A Saucerful of Secrets — 29 червня 1968 More — 27 липня 1969 Ummagumma — 25 жовтня 1969 Atom Heart Mother — 10 жовтня 1970 Meddle — 30 жовтня 1971 Obscured by Clouds — 3 червня 1972 The Dark Side of the Moon — 17 березня 1973 Wish You Were Here — 15 вересня 1975 Animals — 23 січня 1977 The Wall — 30 листопада 1979 The Final Cut — 21 березня 1983 A Momentary Lapse of Reason — 8 вересня 1987 Delicate Sound of Thunder — 22 листопада 1988 The Division Bell — 30 березня 1994 P•U•L•S•E — 29 травня 1995
Сольна творчість Студійні альбоми David Gilmour — 25 травня 1978 About Face — 27 березня 1984 On an Island — 6 березня 2006 Rattle That Lock — 18 вересня 2015 Luck and Strange — 6 вересня 2024
Концертні альбоми Live in Gdańsk — 22 вересня 2008 Live at Pompeii — 29 вересня 2017
Саундтреки Fractals: The Colors of Infinity, Документальний — 1994
Сингли «There's No Way Out of Here/Deafinitely», 1978 «Blue Light», березень, 1984 «Love on the Air», травень, 1984 «On an Island», 6 березня 2006 «Smile/Island Jam», 13 червня 2006 «Arnold Layne/Dark Globe» (Live) 26 грудня 2006 «Rattle That Lock», 2015 «Today», 2015 «Rattle That Lock» (live), 2017 «One of These Days» (live), 2017 «Run Like Hell» (live), 2017 «Yes, I Have Ghosts» (with Romany Gilmour), 2020 «Yes, I Have Ghosts»/«Tell the Truth»/«Astral Dust»/«Kokineli», 2021 «The Piper's Call», 2024 «Between Two Points» (with Romany Gilmour), 2024 «Dark and Velvet Nights», 2024 «Luck and Strange», 2024
Відео David Gilmour Live 1984 (VHS) — вересень 1984 David Gilmour in Concert (DVD) — жовтень 2002 Remember That Night (DVD/BD) — вересень 2007 Live in Gdańsk (DVD) — вересень 2008
Тури
About Face Tour (1984) (2006) (2015–2016) Luck and Strange Tour (2024)
Співпраця з іншими виконавцями