Різанина в Сагри́ні — акція зі знищення місцевого українського населення польськими бойовиками, що сталася 10 березня 1944 у селі Сагринь (, Грубешівський повіт, Люблінське воєводство, нині Польща). Спланована та проведена військовими (у кількості 800 осіб) польської Армії Крайової та Батальйонів Хлопських під командуванням Станіслава Басая (псевдо «Рись»). Батальйони хлопські (БХ) були організовані з колоністів та поляків навколишніх сіл колоністом з колонії Ґурки Станіславом Басаєм.
Мета акції 5-6 березня 1944 комендант Армії Крайової Грубешівського повіту М. Голембевський ухвалив рішення про спільну з Батальйонами хлопськими акцію проти ряду поселень, в яких розміщувалися пости української допоміжної поліції або були розміщені «станиці» ОУН (б) та УПА. Було вибрано 11 сіл, серед яких і СагриньПовідомлення УДК в Грубешеві до УЦК в Кракові / Процюк В. Книга пам'яті. Львів, 2004: Сполом. С. 186..
Але у Сагрині на той час не перебував жоден підрозділ УПА. Єдиною озброєною силою в селі був відділ Української допоміжної поліції (20 поліціянтів).
Фактичним завданням польських відділів було знищення українських мешканців села.
Історія
Сили сторін У різанині брали участь такі польські сили: 2 сотні бойової диверсії Томашівської округи АК (прибл. 200 бойовиків); особова лісова сотня (прибл. 50 бойовиків); 3 сотні з III округи АК (прибл. 300 бойовиків); 2 відділи кіннотників-розвідників (прибл. 80 бойовиків); чота IV району (прибл. 30 бойовиків); чота Грубешівської округи (прибл. 30 бойовиків); 22 озброєні польські колоністи.
Загалом близько 800 дуже добре озброєних бойовиків.
З українського боку: Українська допоміжна поліція (20 поліціянтів); місцеві мешканці (прибл. 40 осіб).
Загалом близько 60 слабо озброєних осіб.
Перебіг акції
Недовго нападникам опиралось 20 осіб з УДП, чий пост знаходився у селі. У ході акції село було оточено бойовиками АК і БХ, спалено понад 300 селянських будинків, вбито за різними даними від 800 до 1240 українцівДень в історії — поляки знищили українське село Сагринь http://galinfo.com.ua/articles/den_v_istorii__znyshchennya_polyakamy_ukrainskogo_sela_sagryn_254274.html. Серед них 70 % становили жінки та діти. Більшість загиблих перед смертю зазнали знущань і тортурУкраїна—Польща: важкі питання, т. 9. Матеріали IX і X міжнародних наукових семінарів «Українсько-Польські відносини в час Другої Світової війни». Варшава, 6-10 листопада 2001 р. — Волинський державний університет ім. Лесі Українки, Світовий союз вояків Армії Крайової. — ВМА «Терен», Луцьк. — 2004. С. 364CZY MAMY PRZEPRASZAĆ ZA SAHRYŃ? // Gazeta Wyborcza, 05.09.2009. Серед загиблих від рук АК були і поляки з Сагрині. Близько 14:00 нападники покинули село, а згарища почали грабувати поляки з сусідніх селищ.
Усього в ході акції в Сагрині та прилеглих селах бойовики АК і БХ вбили близько 1300 українців із числа мирного населення, переважно жінок, дітей і людей похилого віку«Наше Слово», № 26, 28.07.2009. 10 березня згідно плану АК було атаковано 7 українських селищ. Було знищено села Пригоріле, Мєтке, Шиховиці, Теребінь, Струженець, Турковичі.
Керівником акції був Зенон Яхимек, у 1943-44 рр. командир підрозділу Армії Крайової в Томашівському повіті, Люблінського воєводства. Зенон Яхимек після різні у Сагрині займав командні пости в АК. 21 вересня 1946 був затриманий МГБ Польщі. За вироком суду 23 вересня 1947 отримав три смертні вироки, замінені на основі амністії від 22 лютого 1947 на 15 років в'язниці. На основі амністії був звільнений 23 серпня 1956 і помер у Вроцлаві 1986. Тепер у Польщі Яхимек презентується як борець з УПА, що врятував поляків. Для увічнення пам'яті «героя» 2012 було знято фільм«Wyrok śmierci» czyli ocalona pamięć mjr Zenona Jachymka ps. «Wiktor». Zobacz zwiastun filmu.
25 березня 1945 року Станіслав Басай був узятий в полон повстанцями куреня «Вовки» під командуванням Мар'яна Лукасевича — «Ягоди» в с. Крилів, та був розстріляний повстанцямиЛітопис УПА. Том 39. Тактичний відтинок УПА 28-й «Данилів»: Холмщина і Підляшшя.
Спогади очевидців
Є спогади про масове вбивство в селі Сагрині авторства очевидців трагедії.Сагринські спогади.
У перших донесеннях пароха православної парохії у Сагрині о. Михайла Скаба: «Парафія мала понад 300 номерів (господарств), то загалом спалено 280… Корінних сагринян вже поховано 202 осіб та з тимчасово поселених тут близько 300 осіб. Поміж тим до Сагрині сходилися на ночівлю для більшої безпеки люди з сіл М'ягке, Пасіки, Теребінець, Модринь, Майдан, а тому щоночі Сагринь було переповнене. Скільки їх загинуло поки невідомо… Загалом в Сагрині загинуло 600—700 людей… Усі корінні сагриняни вже поховані, а також кілька родин замордованих поляками з-поміж прибулих. Деякі з них були закопані у місці, де були замордовані і то поспіхом, оскільки люди бояться, щоб поляки не вбили ще й тих, які хоронили родичів, як це було у с. М'ягке, де наступного дня було замордовано і тих, хто повернувся до села»LAC, VKF, Box 25, File 17, Wyciąg z raportu proboszcza prawosławnej parafii w Sahryniu, ks. Mychajła Skaba, w sprawie zniszczenia wsi, 18 III 1944 r., b.p..
Євгенія Юрчук, 1940 р.н. «Справа і зліва все горіло. Просто на нас ішли бандити. Мама взяла мене та молодшенького братика і хотіла сховатись під агрусом, а я боялась і кричала, бо той агрус дуже коловся. Ми тоді залізли у схрон — кіпець з картоплею на чужому городі. Там було вже багато людей, жінки і чоловіки. В кінці погрому поляки знайшли цей схрон, почали витягувати чоловіків. То було найстрашніше: вони їх вбивали і мертвими кидали до нас…»Депортації. Західні землі України кінця 1930 — початку 1950 рр. Документи, матеріали, спогади; у трьох томах. Т.3 Спогади / відп. ред. Ю. Сливка, Львів: Інститут українознавства ім. Крип'якевича, 2002. — С.218-223
Ростислав Савич, 1939 р.н. «Під вечір тато приніс ще одну страшну звістку: у полі знайшли вбитими мого дядька Івана, його дружину Ірину і двох синів — Сергійка який мав 3,5 років і дворічного Володю. Неподалік третю добу лежала важкопоранена жінка, біля якої повзала і ссала груди матері маленька Надія Медвідь, яка нині живе у селі Вишнів Ківерцівського району на Волині.»
Анастасія Крамик, 1933 р.н. «Трупами наших людей були вкриті поля, городи, двори. Ми, мама, бабця, я і моя молодша сестра Галя, чудом залишились живими, бо були у сховищі — викопаній ямі на городі за клунею, на якій зверху був насипаний кіпець. Бандити спалили все село і повбивавши всіх людей, які не встигли заховатись, ходили по дворах, відкривали льохи і якщо когось знаходили, чинили всякі звірства: перерізали шиї, відрізали жінкам груди, вбивали немовлят. Викрикували імена і прізвища знайомих їм селян, імітували плач і крики, і деякі люди, думаючи що то свої, виходили із сховищ і тут же були вбиті. Так до нашого сховища хтось підійшов і кликав мою маму. Мама вже хотіла вийти, думала що то кличе наш батько, але бабця її затримала, сказавши, що батька знає де нас шукати. Ми не вийшли із сховища і таким чином залишились живі.»
Кількість жертв трагедії Під час знищення поляками Сагриня було убито і закатовано, за одними даними, понад 800 українців (М.Микитюк, А.Крамик), за іншими — 1240 (В. Притула), в тому числі понад 100 дітей. На сагринському кладовищі споруджено пам'ятник, на якому викарбувані прізвища 660 українців, які вдалось встановитиДень в історії — поляки знищили українське село Сагринь. У спогадах Р. Савича, 1939 р.н., про кількість жертв сказано наступне: «Пам'ятаю одного разу, десь на початку 50-х років, у Ківерцях до мого тата Василя Степановича прийшов сусід Василь Гнатович Крамлик. Я писав, а вони рахували скільки загинуло невинних людей у селі Сагринь 9-11 березня 1944 року. Вони пам'ятали усіх і приїжджих і односельчан. Тоді ми нарахували біля 1240 чоловік, в тому числі корінних жителів Сагриня коло 700 чоловік. Із цього села залишилось живими 200—300 українців. Складені списки не збереглися. В той час таких фактів і цифр не можна було обнародувати».
У книзі І. Галагіди та М. Іваника «Українські жертви Холмщини та Південного Підляшшя у 1939 та 1944 роках» наведено, підтверджених з різних джерел, прізвища 623 загиблих у Сагрині осіб.Галагіда І., Іваник М. Українські жертви Холмщини та Південного Підляшшя у 1939 та 1944 роках, Львів: Видавництво УКУ, 2021 р., -С.571-572 Загальна кількість убитих, разом із тими, щодо яких не вдалось знайти точних даних, залишається невідомою.
Список поіменно встановлених жертв, вбитих 10 березня
Жителі Сагриня Андрійчук Анастасія, б. в. — проф. невід. Андрійчук Іван, б. в. — селянин. Андрущак Михайло, 56 р. — селянин. Антосюк Зеновія, 21 р. — кравчиня. Антосюк Зінаїда, 16 р. — дитина. Антосюк Лідія, 19 р. — селянка. Антосюк Микола, 17 р. — дитина. Антосюк Михайло, 54 р. — селянин. Антосюк Осип, 20 р.- селянин. Антосюк Сергій, 17 р. — дитина. Антосюк Софія, 50 р. — селянка. Антосюк (Антох) Софія, 20 р. — селянка. Антосюк (Антох) Хома, 30 р. — селянин. Баран Михайло, 43 р. — селянин, сільське прізвисько Бандира. Баран Тетяна, 30 р. — селянка. Барчук Володимир, 16 р. — дитина. Барчук ІН, б. в. — дитина. Барчук ІН, б. в. — дитина. Барчук Ольга, 40 р. — селянка. Білонога Іван, 56 р. — селянин, чоловік Білоноги Софії, батько Білоногів Надії, Маріїта Івана (2 р.). Білонога Іван, 2 р. — дитина, син Білоногів Івана (56 р.) та Софії, брат Білоногів Надії та Марії. Білонога Марія, 12 р. — дитина, донькаБілоногів Івана (56 р.) та Софії, сестра Білоногів Надії та Івана (2 р.). Білонога Надія, 17 р. — дитина, донька Білоногів Івана (56 р.) та Софії, сестра Білоногів Марії та Івана (2 р.). Білонога Параскевія, 66 р. -селянка. Білонога Софія, 40 р. — селянка, дружина Білоноги Івана (56 р.), мати Білоногів Надії,Маріїта Івана (2 р.). Блащук Ольга, 40 р. — проф. невід. Борисюк Марія, 35 р. — селянка. Борисюк Степан, 37 р. — селянин. Бусько ІН, б. в. — дитина. Бусько ІН, б. в. — дитина. Бусько Марія, 70 р. — селянка. Бусько Павло, 52 р. — селянин. Бусько Текля, 46 р. — селянка. Валігура ІН, б. в. — дитина. Валігура Надія, 39 р. — селянка. Василевська Віра, 12 р. — дитина. Василевська Ольга, 21 р. — селянка. Василевський Володимир, 39 р. — селянин. Вільга Василь, 26 р. — селянин. Вільга Зінаїда, 27 р. — проф. невід. Вільга Іван, 75 р. — селянин. Вільга Олена, 55 р. — селянка. Вільга Параскевія, 48 р. — проф. невід. Вільга Роман, 56 р. — селянин. Войцюк (Вайцюх) Оксана, 32 р. — проф. невід. Войцюк (Вайцюх) Юстина, 72 р. — селянка. Волощук Микола, 37 р. — проф. невід. Волощук Павло, 39 р. — проф. невід. Галан Варвара, 38 р. — проф. невід. Гергіль (Герголь) ІН, б. в. — дитина. Гергіль (Герголь) Катерина, 55 р. — селянка. Гергіль (Герголь) Людвіґ, 70 р. — селянин. Гергіль (Герголь) Марія, б. в. — проф. невід. Гергіль (Герголь) Тетяна, 29 р. — селянка. Гершон Антін, 32 р. — проф. невід. Гершон Ганна, 25 р. — проф. невід. Гершон Іван, 1 р. — дитина. ГершонІН, 3 р. — дитина. Гершон Микола, 7 р. — дитина. ГершонПараскевія, 60 р. — селянка. Гершон Софія, 21 р. — селянка. Гершон Софія, 33 р. — селянка. Годлевський Антін, 32 р. — проф. невід. Головко ІН (жін.), б. в. — проф. невід. Головко ІН (чол.), б. в. — проф. невід. Головко ІН, б. в. — дитина. Головко ІН, б. в. — дитина. Гомеля (Гомоляк) Катерина, 35 р. — проф. невід. Грицай Андрій, б. в. — проф. невід. Грицай Іван, 54 р. — селянин. Грицай ІН (жін.), б. в. — проф. невід. Грицай ІН (жін.), б. в. — проф. невід. Грицай Леонтій, 31 р. — селянин. Грицай Лідія, 27 р. — селянка. Грицай Марія, 45 р. — селянка. Грицай Ніна, 14 р. — дитина. Дмитрук Микола, 65 р. — проф. невід. Домбровська ІН(жін.), б. в. — дитина. Домбровська ІН(жін.), б. в. — дитина. Домбровська Марія, 12 р. — дитина. Домбровська Марія, 3,5 р. — дитина. Домбровська Марія, 30 р. — проф. невід. Домбровська Текля, 37 р. — проф. невід. Домбровський Володимир, б. в. — проф. невід. Домбровський Генадій, 5 р. — дитина. Домбровський Григорій, 39 р. — проф. невід. Дорош Ольга, б. в. — проф. невід.