І-16 (), також загальновживані імена: «Ішак», «Ішачок»; «Rata»; «Mosca», серед іспанських республіканців; «Ластівка» в Китаї — радянський одномісний фронтовий винищувач 1930-х років, одномоторний моноплан, перший серійний літак з шасі, що прибирається. Розроблено ДКБ Полікарпова. І-16 проявив свої високі бойові якості в локальних збройних конфліктах напередодні Другої світової війни та під час неї.
Тактико-технічні дані та опис
Конструкція Фюзеляж літака веретеноподібної форми, утворювався шляхом «надягання» виклеєної оболонки на ажурний каркас, зібраний із одинадцяти шпангоутів, чотирьох лонжеронів та восьми стрингерів. Матеріал каркаса — сосна, ясен, березова фанера «Прима». В місцях, які потребують посилення, встановлювалися сталеві підкоси. Оболонку фюзеляжу виклеювали з березового шпону за допомогою казеїнового клею на спеціальному формоутворюючому болвані. Кожен шар шпону орієнтувався перпендикулярно по відношенню один до одного, а до поздовжньої осі літака — під кутом 45°. Оболонка складалася з лівої та правої половин, товщина від рами № 1 до рами № 7 у верхній частині 5,5 мм, у нижній частині 2,5 мм. Хвостова частина від рами № 7 мала товщину 2,0 мм. Оболонка фюзеляжу встановлювалася на каркас, фіксувалася казеїновим клеєм та оцинкованими цвяхами. Всі місця з'єднань, окантовок і вирізів посилювалися фанерними накладками. Заліз з'єднання фюзеляжу з крилом, також виклеювався на формоутворюючому болвані та приєднувався після стикування центроплана. Після цієї операції вся дерев'яна поверхня фюзеляжу ззовні вкривалася нітроклеєм, потім нітрошпаклевкою, після чого обклеювалася міткалевим полотном, ще раз шпаклювалася та фарбувалася. З внутрішньої сторони на фюзеляж наносилася ґрунтова фарба, далі вкривався емаллю.
Конструкція елеронів і хвостового оперення з дюралюмінію, з подальшим покриттям полотном.
Крило. Лобова частина крила зашивалася зверху на 44,5 %, а знизу на 14,5 % дюралевою обшивкою, завтовшки 0,6 мм. Після цього, все крило обтягувалися полотном та вкривалося чотирма шарами безбарвного аеролака, а потім фарбою.
Шасі. Підйом та випуск шасі здійснювався за допомогою механічного підйомника, розташованого по правому борту кабіни пілота, шляхом намотування тросу на барабан. Дія вимагала 44 оберта. Хвостова опора виконана у вигляді милиці. На останніх серіях милицю замінило невелике колесо діаметром 150 мм.
Озброєння З самого початку І-16 озброювався новітнім кулеметом ШКАС калібру 7,62 мм. Первісно два ШКАСи були встановлені в крилах, давали при стрільбі багато відмов. Причина полягала в тому, що розробники літака встановили кулемет в перевернутому положенні — так виявилося зручніше його конструктивно ув'язати. Механіка кулемета почала давати збої, однак перші І-16 випуску 1934 так і літали з ненадійним озброєнням. Згодом цей недолік було усунуто. Надалі, на заводі № 21, бригада інженерів під керівництвом конструктора Боровкова встановила третій синхронний ШКАС в нижній частині фюзеляжу. Машина одержала позначення І-16 тип 6. У квітні 1936 конструктор літака Микола Миколайович Полікарпов запропонував проект І-16 озброєного гарматами, на додаток до наявних кулеметів. Згодом дві авіаційні гармати ШВАК, разом з двома кулеметами ШКАС, було встановлено на дрібносерійному І-16 тип 12, а надалі на типах 17, 27 та 28. Проведена в 1939 модернізація на додаток до двох синхронних ШКАСів додала великокаліберний кулемет БС, розміщений між нішами шасі. Згодом Березін розробив нову модель, УБ (Універсальний Березіна), що пішла в серію з 1941.
ТТД за типами літаків Технічні характеристикиТип І-16451012 (І-16П)15 (УТИ-4)171824272829Екіпаж 1 (пілот) 2 1 (пілот)Довжина, м 5,860 5,985 6,074 5,985 6,074 6,130 6,074 6,13Розмах крил, м 9,0 9,004Висота, м 3,25 3,218Площа крил, м² 14,5Маса порожнього, кг 961 1118,5 1327 1160 1156,2 1425,5 1433,5 1490 1335,5 1403,1 1547Маса споряженного, кг н/д н/д н/д н/д 1 353,2 н/д н/д 1 751 н/д н/д 1 776Нормальна злітна вага, кг 1354 1508 1716 1718 1458,2 1810 1830 1941 1807,9 1988 1966Маса корисного навантаження, кг н/д н/д н/д н/д 342 н/д н/д 451 н/д н/д 419Маса палива, кг н/д н/д н/д н/д 105 н/д н/д 190 н/д н/д 190Двигун М-22 М-25А М-25В М-25А М-25В М-62 М-63 М-62 М-63Потужність, к. с. 480 730 750 730 750 800 900 800 900 Льотні характеристикиТип І-16451012 (І-16П)15 (УТИ-4)171824272829Максимальна швидкість на висоті, км/г / висота в м. 362 / 0 346 / 2000 390 / 0 445 / 2700 398 / 0 448 / 3160 393 / 0 431 / 2400 398 / 0 450 / 2800 385 / 0 425 / 2700 413 / 0 461 / 4400 440 / 0 489 / 4800 н/д 427 / 0 463 / 2000 419 / 0 470 / 4480Посадочна швидкість, км/г 107 117 126 129 118 131 132 130,5 131 150 131Швидкість вертикальна у землі, м/хв н/д н/д н/д н/д н/д н/д н/д 938 н/д н/д н/дПрактична дальність, км 680 540 525 520 364 417 485 440 458 н/д 440Практична стеля, м 7440 9100 8270 8240 8960 8240 9300 9700 н/д 9950 9800 Швидкопідйомність, м/с 11,4 14,2 14,7 11,5 14,8 11,5 17,2 14,7 н/д 15,6 14,7Час набору висоти, м/хв 3000 / 4,4 5000 / 9,9 3400 / 4,0 5400 / 7,7 3000 / 3,4 5000 / 6,9 3000 / 4,36 5000 / 8,9 3000 / 3,38 5000 / 6,39 3000 / 4,36 5000 / 8,9 3000 / 2,9 5000 / 5,4 3000 / 3,4 5000 / 5,2 н/д 3000 / 3,2 5000 / 5,55 3000 / 3,3 5000 / 5,8 Час віражу, с 12-14 14-15 16-18 16-17 16-18 17-18 17 17-18 17-19 16-17Довжина розбігу, м н/д 220 260 275 248 280 210 260 230 210 н/дДовжина пробігу, м н/д 200 288 395 278 405 475 300 405 240 н/дНавантаження на крило, кг/м² 93,1 103,5 118 100 124 125 133 124,2 136,5 135Тягооснащеність, Вт/кг 362 353 321 329 360 304 321 353,6 н/д н/д 350 ОзброєнняТип І-16451012 (І-16П)15 (УТИ-4)171824272829Гарматно-кулеметне,кількість×калібр в мм2×7,62 ШКАС4×7,62 ШКАС2×20 ШВАК2×7,62 ШКАСвідсутне2×20 ШВАК2×7,62 ШКАС4×7,62 ШКАС2×20 ШВАК2×7,62 ШКАС1×12,7 УБС2×7,62 ШКАССумарна потужність зброї, кВтСолонин М. «На мирно спящих аэродромах…»н/д3921016010163921016433Секундний залп, кгн/д1,163,1403,141,163,141,22Загальна вага зброї, кгн/д4410601064410644
Історія створення
Початковий період
На початку 1932 у авіаконструктора М. М. Полікарпова з'являються перші ескізи майбутнього І-16, що згодом отримав робоче позначення ЦКБ-12. Розробку перспективного швидкісного літака конструктор почав влітку 1932, в ініціативному порядку. У травні 1933 року ВПС РСЧА виявляють зацікавленість до проекту та видають Полікарпову на нього завдання. У листопаді 1933 року керівництву ВПС показаний дерев'яний макет ЦКБ-12. Прототип був представлений у двох варіантах капотування двигуна: з кільцем Тауненда і капотом NACA. Після аеродинамічних випробувань конструктори зупинилися на капоті NACA. Фюзеляж літака веретеноподібної форми, з шасі, що прибираються вручну лебідкою (44 оберти), закритий ліхтар кабіни. 22 листопада 1933 Рада Праці та Оборони СРСР приймає рішення про запуск літака у серійне виробництво під позначенням «І-16». Наприкінці 1933 були побудовані два прототипи: з радянським двигуном М-22 і американським «Райт-Циклон» F-2 (не висотний варіант).
Випробування 30 грудня 1933 льотчик-випробувач заводу № 39 В. П. Чкалов вперше підняв в небо ЦКБ-12 з двигуном М-22 обладнаний лижами (що не прибиралися), показавши непогану швидкість — 303 км/г на висоті 1000 м та 283 км/г на висоті 5000 м. 18 лютого 1934 відбувся політ другого прототипу, теж обладнаний такими лижами, але з двигуном «Райт-Циклон» F-2, з трилопатевим повітряним гвинтом «Гамільтон Стандарт». Цього разу результат був ще кращий — на висоті 1000 м була досягнута швидкість 361 км/г. Чкалов вважав новий літак складним в пілотуванні. В лютому 1934 року обидві дослідні машини були підготовлені для першого етапу Державних випробувань. Випробування та доведення літака тривали до жовтня 1934. 16 лютого 1934 літак з двигунами М-22 та «Райт-Циклон» F-2 облітали відповідно льотчики-випробувачі Коккінакі та Степанчонок, так само на лижах. Пізніше літак з двигуном М-22 випробували Юмашев та Чернавський. Спільна думка випробувачів — літак небезпечний в управлінні, але льотні характеристики і головне швидкість, під час випробувань були отримані непогані. 1 і 2 березня 1934 Чкалов здійснив 75 зривів на штопор, які показали відмінні результати при виведенні з нього.
22 березня 1934 почалися експлуатаційні випробування на Качинському аеродромі у Криму. Машина під керуванням Коккінакі з двигуном М-22 літала з прибраним шасі з метою отримання повних швидкісних характеристик. Результати були гарні. Біля землі максимальна швидкість склала 359 км/год, а на необхідних 5000 метрах — 325 км/год. Але система приводу шасі була вельми ненадійною, тому на другому екземплярі, з «Райт-Циклоном», Чернавський шасі не прибирав. 14 квітня на цьому літаку при пробігу після посадки зруйнувався вузол кріплення правої стійки шасі і він ліг на фюзеляж. 25 квітня 1934 Чкалов вилетів до Москви на І-16 з двигуном М-22.
Державні та військові випробування Із 7 вересня по 12 жовтня 1934 тривали Державні випробування на підмосковному аеродромі НДІ ВПС у Щелково, які літак не витримав. Державною комісією було винесено низку жорстких зауважень. Командувач ВПС РККА Я. І. Алксніс зробив висновок, що наразі І-16 «не може вважатися військовою винищувальною машиною» та дозволив керувати машиною тільки досвідченим пілотам. А в цей час, тим не менш, йшла підготовка до виробництва винищувача на заводах № 39 в Москві та № 21 в Горькому.
З 28 серпня по 3 листопада 1935 десять І-16 випуску заводу № 39 проходили військові випробування в 107-й авіаескадрильї Брянської авіабригади, отримавши загалом схвальні відгуки стройових пілотів.
Дебют 1 травня 1934 літак з двигуном М-22 пролетів під час параду в Москві.
В листопаді 1934 на Ходинці в присутності Сталіна та інших партійних керівників Чкалов демонстрував на І-16 фігури вищого пілотажу.
У березні 1935 побудовані спеціально підготовлені І-16 для першої «Червоної п'ятірки» (Коккінаки, Шевченко, Супрун, Євсєєв, Преман) та проведено демонстраційні польоти над Москвою.
У 1935 І-16 експонувався на міжнародній авіаційній виставці в Мілані (як спортивний літак АСБ).
Виробництво в СРСР
Серійне виробництво І-16 тип 4 з двигуном М-22 розпочато у 1934 на заводах № 39 (план до кінця року — 50 літаків) та № 21 в (план — 250 літаків). У 1935 виробляється з мотором М-25, радянська копія американського «Райт-Циклон» F-3 (Wright-Cyclone SGR 1820 F-3). Літак продовжував доопрацьовуватися, серійні конструкторські бюро вносили зміни, в результаті чого на Горьківському авіазаводі № 21 цей літак отримав позначення «Тип 5». Вироблявся, також, на авіазаводах № 153 (Новосибірськ) та № 458 (Ростов-на-Дону).
Кількість вироблених І-16 перший в світі винищувач, виготовлений в таких масових кількостях. Загалом на авіазаводах СРСР, І-16, разом з навчально-тренувальними УТИ-2 та УТИ-4, вироблено у кількості 10 292 машини. Завод 1934 1935 1936 1937 1938 1939 1940 1941 1942 № 39 (Москва) 50 4 4 — — — — — - № 21 (Горький) — 527 902 1881 1070 1571 2207 336 - № 153 (Новосибірськ) — — — 6 105 264 503 423 - № 458 (Ростов-на-Дону) — — — — — — — 356 83Всього 50 531 906 1887 1175 1835 2710 1115 83 Джерело: Сайт «Военная литература», Маслов М. Истребитель И-16. — М.: Армада, 1997. Глава 1939 год (рос.)
Випуск І-16 за типами починаючи з 1938: Рік 1938 1939 1940 1941 1942 Всього тип 5 274 53 — — — 327 тип 10 508 426 — — — 934 тип 12 12 — — — — 12 тип 15 (УТИ-4) 352 635 1103 1016 83 3189 тип 17 27 314 — — — 341 тип 18 — 177 — — — 177 тип 24 — 155 760 19 — 934 тип 27 — 59 — — — 59 тип 28 — 16 277 — — 293 тип 29 — — 570 80 — 650 Джерело: Сайт «Военная литература», Маслов М. Истребитель И-16. — М.: Армада, 1997. Глава 1939—1940 (рос.)
Виробництво в інших країнах
Іспанія. У серпні 1938 виробництво І-16 тип 10 було розгорнуто на авіазаводі SAF-15 в Аліканте. До кінця року завод закінчив 4 машини, позначені Сн-001 — Сн-004. Ці перші І-16 іспанського складання були озброєні лише двома кулеметами на крилах, тому займали проміжне положення між типами 5 та 10.