Фор Ессозімна Гнассінгбе (; , Афагнан, префектура Лакс, Того) — тоголезький державний й політичний діяч, президент Того з 5 по 25 лютого і з 4 травня 2005 року до 3 травня 2025 року, колишній міністр телекомунікацій, шахт і обладнання. Голова партії «Об'єднання тоголезького народу». Фор Гнасінгбе, син багаторічного авторитарного правителя Ейядеми Гнассінгбе, після закінчення навчання за кордоном розпочав свою політичну кар'єру депутатом парламенту, а в 2003 став членом уряду. 5 лютого 2005 після смерті свого батька, порушивши Конституцію та за активного сприяння армії захопив владу і став главою держави.
Державний переворот викликав протести з боку міжнародної спільноти, особливо Африканського Союзу і Економічного співтовариства західноафриканських держав. Під тиском і впливом введених санкцій, Гнассінгбе звільнив пост глави держави і погодився на проведення президентських виборів. Спірне голосування, що пройшло в квітні 2005 року в атмосфері насильства, заворушень і протестів опозиції, принесло йому перемогу і повернуло йому владу. У березні 2010 й квітні 2015 років він знову переобирався президентом, однак опозиція в обох випадках звинувачувала владу у фальсифікації.
Зовнішня політика президента Гнассінгбе заснована на принципі неприєднання. Він підтримує хороші відносини з країнами регіону, проводить активну співпрацю з Францією, Німеччиною та Китаєм. Хоча під час його президентства відбувається поступове поліпшення захисту прав людини, однак в Того до тепер трапляються випадки обмеження свободи слова та безкарності державних сил безпеки.
Біографія
Раннє життя Майбутній президент Того народився, згідно з офіційною біографією, 6 червня 1966 року в лікарні ордена Сен-Жан-де-Дьє у тоголезькому місті Афагнан, префектурі Лакс, що на південному сході країни.«Yamgnane recalé» , Republicoftogo.com, 2 February 2010 . Його батько, Еядема Гнассінгбе, вихідець з півночі країни із народності Кабьє, а мати, Сабіна Менса Агу, походить з півдня Того. Закінчивши середню школу і протестантський коледж в столиці, Фор Гнассінгбе продовжив вищу освіту у престижному паризькому університеті Сорбонна, де вивчав економіку і міжнародні відносини. Протягом 1982-1985 років навчався у військовій академії Сен-Сір, отримав ступінь бакалавра. Він також має диплом магістра ділового адміністрування американського Університету Джорджа Вашингтона, в якому здобував освіту протягом 1992-1997 років.«Un homme de dialogue et d'ouverture» , Republicoftogo.com, March 19, 2007 .
Після повернення на батьківщину в березні 1999, він успішно балотувався як член правлячої партії «Об'єднання тоголезького народу» до складу Національної асамблеї Того від префектури Блітта (центральна частина країни). У парламенті Гнассінгбе очолив комітет зовнішніх зв'язків і співробітництва. В рамках повноважень він виконував багато місій за кордоном. На виборах у жовтні 2002 знову пройшов до парламенту. З 29 липня 2003 він керував міністерством телекомунікацій, шахт і обладнання, займаючи дану посаду до лютого 2005. Фор Ессозімна брав активну участь в управлінні справами своєї сім'ї, виступаючи фінансовим радником свого батька.
Уже в цей період багато аналітиків розцінювали його як вірогідного претендента на президентський пост і, завдяки цьому, Гнассінгбе користувався певним рівнем привілеїв. Фор був єдиним сином Еядеми Гнассінгбе, який подався в політику. Він досить швидко став популярним, зокрема і серед військових, що забезпечило йому активну підтримку в майбутньому. За розпорядженням тодішнього президента, виборчий ценз на найвищу державну посаду було знижено з 45 до 35 років, що дало можливість Фору Гнассінгбе балотуватися на наступних виборах. Опозиція вкрай негативно оцінила даний крок тоголезької влади. Сам багаторічний диктатор заявив, що ніколи не буде нав'язувати свого наступника власному народу.
Захоплення влади
Після раптової смерті батька 5 лютого 2005, Фор Гнассінбе здійснив державний переворот і захопив владу. Згідно з конституцією, після смерті президента тимчасові повноваження глави держави переходять до спікера Національної асамблеї. Протягом 60 днів організовуються президентські вибори, які і визначають нового державного лідера. Однак на момент смерті багаторічного диктатора Еядеми Гнассінбе спікер тоголезького парламенту Фамбаре Уаттара Натчаба, що мав за конституцією стати тимчасовим президентом, перебував в сусідньому Беніні.
Натчаба відмовив повертатися на батьківщину через страх вбивства армією, повністю підконтрольною сину покійного авторитарного правителя. Національна асамблея Того, в якій були відсутні представники опозиції, отримувала прямі інструкції по звільненню з посади основного конкурента Гнассінгбе, а війська, прийнявши присягу на вірність Фору Ессозімні, закрили всі сухопутні кордони держави. Начальник штабу тоголезької армії генерал Закарі Нейндджа заявив, що рішення передати владу Фору Гнассінгбе було прийнято, щоб уникнути вакууму влади.
Африканський Союз рішуче засудив захоплення влади Гнассінгбе, назвавши події військовим переворотом. Керівник організації Олусегун Обасанджо заявив, що Африканський Союз «не визнаватиме жодних неконституційних змін влади в Того». Євросоюз, ООН і Франція закликали нове керівництво до «суворого дотримання конституційних процедур».
7 лютого парламент Того вніс зміни до основного закону, скасувавши обов'язкове проведення президентських виборів протягом 60 днів після смерті правителя. За словами нового голови парламенту внесені поправки дозволяють спікеру законодачого органу виконувати повноваження президента до кінця його терміну, тобто до 2008 року. Скориставшись вдалим моментом, Гнассінгбе привели до присяги як виконувача обов'язків глави країни з метою «забезпечення стабільності» у Того. Під час церемонії «інавгурації» у столиці пройшов ряд студентських протестів. Однак демонстранти були затримані поліцією, а в країні ввели заборону на мітинги протягом двох місяців.
9 лютого президент Гнассінгбе оприлюднив своє перше повідомлення, в якому пообіцяв зменшити соціальну напруженість в державі і провести «вільні та прозорі вибори якомога швидше». У відповідь на держпереворот, держави ЕКОВАС скликали спеціальний саміт в Нігері, який не визнав нового президента і засудив незаконний спосіб зміни влади. Ситуація загострилась ще більше, після того, як тоголезьким урядовцям було відмовлено у в'їзді на територію Нігерії, яка, до того ж, на знак протесту відкликала свого посла з Того.Держави ЕКОВАС зажадали прибуття президента на переговори в Ніамей, а в разі відмови повідомили про загрозу негайного введення санкцій і виключення країни з регіональної організації. Президент Гнассінгбе відмовився відвідати Нігер особисто, відправивши делегацію на чолі з прем'єр-міністром. Лідери країн ЕКОВАС на зустрічі представників закликали лідера Того поважати принципи основного закону і в черговий раз підтвердили можливість введення санкцій. У цей же час, з 11 по 12 лютого в Ломе пройшли протести опозиції. Поліція жорстоко відреагувала на акти будь-якого непослуху і відкрила вогонь по демонстрантах. В результаті стрільби 3 людини загинули. На виправдення дій нового президента, міністр закордонних справ Того Кока Тозаун заявив, що «краще мати санкції і бути в мирі й стабільності, ніж спуститись до громадянської війни».
В умовах всезростаючого тиску країн ЕКОВАС та міжнародної спільноти, 18 лютого президент Гнассінгбе звернувся з національним зверненням до громадян, заявивши про проведення «в інтересах нації» президентських виборів протягом 60 днів, а також скасував раніше введену ним заборону на публічні збори. Однак країни ЕКОВАС все одно сприйняли ці заходи недостатніми і ввели санкції та ембарго на поставки зброї. США навіть пригрозили припиненням всієї військової допомоги й переглядом міждержавних відносин з Того.
Під тиском з боку міжнародного співтовариства, парламент Того 21 лютого анулював раніше внесені до конституції зміни. Гнассінгбе, хоч і не погодився із таким рішенням Національної асамблеї, однак, був змушений піти у відставку з посади і передати президентський пост спікеру законодавчого органу Бонфу Аббасу. Вітаючи цей крок, 26 лютого 2005 року ЕКОВАС скасувало санкції по відношенню до Того. Голова Африканського союзу Обасанджо назвав указ тоголезького парламенту «перемогою демократії».
Президентські вибори 2005 року На початку березня тимчасовий президент Того Бонф Аббас назначив дату президентських виборів на 24 квітня. Гнассінгбе став головним претендентом на президентську посаду, провівши активну виборчу кампанію. Опозиція зажадала відкласти голосування, стверджуючи, що вона отримала занадто мало часу для належної підготовки до них, а також через насилля, яке сколихнуло всю країну. 18 квітня 2005 року у результаті зіткнень прихильників протиборчих таборів, 7 людей загинули і близько 150 отримали поранення. Міністр внутрішніх справ Того Франсуа Боко закликав до відстрочення волевиявлення, побоюючись спалаху громадянської війни у разі повторення актів насильства. У відповідь на це діючий президент Бонф Аббас негайно звільнив його і оголосив, що вибори будуть проведені відповідно до графіка.
Гнассінгбе представив свою передвиборчу програму у вигляді списку з 20 обіцянок. Вони передбачали виконання наступного: примирення і забезпечення єдності суспільства, міжнародного співробітництва, підвищення безпеки, розвиток демократії, справедливості й свободи, належного управління, розвиток громадянського суспільства, умов для молоді та покращення освіти, поліпшення становища жінок і пенсіонерів, створення нових робочих місць і поліпшення економічної свободи, розвиток міст і житлового будівництва, створення великих державних проектів, поліпшення охорони здоров'я, розвиток сільського господарства, спорту і культур, ремесел і туризму, підвищення доступності кредитів, поліпшення комунікації.Практично не маючи конкуренції, в умовах розгулу насильства Гнассінгбе здобув переконливу перемогу, набравши 60,6 % голосів. Представники опозиції звинуватили владу у фальсифікації. На її думку, вибори супроводжувалися розкраданням і знищенням урн в тих районах, в яких опозиція отримала сильну підтримку. Для того, щоб пом'якшити соціальну напруженість в країні, Фор Гнассінгбе і лідер опозиції Гілкріст Олімпіо провели в Абуджі ряд переговорів по створенню спільного «уряду національної єдності», проте діалог закінчився невдачою.
Відразу ж після оголошення результатів на вулицях Ломе розпочалися масові протести прихильників опозиції. Обраний президент відразу заперечив будь-які фальсифікації і закликав мітингувальників підтримати «єдність держави». Спостерігачі від ЕКОВАС заявили, що порушення на виборах справді не вплинули на їх авторитет. Західноафриканські спостерігачі повідомили, що голосування «виконало необхідні критерії і загальні правила організації виборів».
Кардинально іншу оцінку голосування висловив Європейський парламент, який, як і тоголезька опозиція, піддав сумніву його результати. У прийнятій резолюції зазначалось, що «обставини, при яких було проведене волевиявлення, не забезпечили принципів прозорості, плюралізму і свободи громадян вирішувати своє майбутнє». Національна асамблея Того назвала рішення Європарламенту «ворожим», підкресливши, що ЄС не направляв своїх спостерігачів на вибори. Інші міжнародні правозахисні організації зазначили, що вільна участь у виборчому процесі була неможлива, зокрема в зв'язку з політикою влади на залякування громадян, арешти прихильників опозиції і незаконні обмеження на свободу зібрань, асоціацій і свободу вираження власної думки.