Доісторичний період на теренах України тривав досить довго — від появи перших людських істот приблизно 1 млн. років тому аж до часів, коли на узбережжя Чорного моря поширилася давньогрецька цивілізація у вигляді грецьких колоній-полісів і поселень та терени України (південну частину) починає згадувати в письмових пам'ятках Геродот, який звернув увагу на понтійські степи на початку V ст. до н. е., докладно описуючи землю, звичаї та суспільство скіфів зі слів мандрівників.

Палеоліт (1 млн. років тому — 10 тис. років тому)

див. також: Кам'яна доба

Ранній та середній палеоліт

Існують такі основні думки про напрями заселення України: західне (з Центральної Європи) та східне (з Кавказу)С. М. Бібіков, В. М. Гладилін, О. О. Формозов. Найбільш виваженим і переважно одностайно визнаним, є припущення про центральноєвропейське походження індустрій із двобічними формами та про південно-західне (балканське) походження левалуа-мустьєрських індустрій.

Відповідно до новітніх досліджень, палеоліт України поділяється на три послідовні фази розвитку: нижній або ранній (1 млн. — 300 тис. років тому); середній (300 — 40 тис. років тому); верхній або пізній (40 — 10 тис. років тому).

Рання межа нижнього палеоліту визначається на підставі геохронологічного положення найдавніших вірогідних пам'яток ЗакарпаттяГладилин, Ситливый 1990. Умовна межа між раннім і середнім палеолітом регіону проводиться на рівні близько 300 тис. років тому між міндель-рисом (кінцева фаза якого OIS 9) і рисом (OIS 8). Таке положення умовної межі обґрунтовується археологічно підтвердженим впровадженням і поширенням леваллуазьких технологій, перших безсумнівно ймовірних технологій, які вимагали від майстра усвідомлення мети, розуміння причин і передбачення наслідків.

В термінології геостратиграфії четвертинних відкладів України, нижній і середній палеоліт посідає верхній еоплейстоцен і значну частину неоплейстоцену. Нижній палеоліт регіону співвідноситься з приазовським — тилігульським/потягайлівським горизонтами української схеми (Gozhik et al. 2001) або з OIS 23-12/9. Середній палеоліт співвідноситься з тилігульським/потягайлівським — вітачівським горизонтами української схеми (OIS 12/9-3). Водночас мустьєрський етап стосується часу після останнього міжльодовиків'я (OIS 5d-3; тясминський — вітачівський горизонти (Gozhik et al. 2001)). Час стадії OIS 3 (вітачівський горизонт) відзначається співіснуванням середньо- і верхньопалеолітичних пам'яток. Найпізніші середньо-палеолітичні пам'ятки ймовірно існували аж до початку OIS 2 (бузький горизонт).

Кліматичні та ландшафтні умови протягом плейстоцену відзначалися переміжним чергуванням холодних та теплих періодів. Відкриті простори на схід від Карпатських гір не відчували пом'якшувального впливу Атлантики, клімат тут завжди був більш виразно континентальним. Величина і тривалість снігового покриву істотним чином впливали як на розподіл ареалів ссавцівФормозов 1990, так і на досяжність кам'яної сировини.Степанчук 2002а. Неодноразові зміни клімату відбивалися на ареалах, кількісному і якісному складі рослинних та тваринних спільнот, і, відповідно, на можливостях первісної людини в забезпеченні біологічними і мінеральними ресурсами.

Простежується виразне збільшення числа пам'яток у тепліші періоди. Це притаманно і для стоянок нижнього палеоліту, і для ранніх пам'яток середнього палеоліту. З часу останнього міжльодовиків'я зв'язок між екологічними умовами і поширенням палеолітичних пам'яток набирає іншого вигляду. Спостерігається скорочення ареалів поширення пам'яток у посушливі й холодні періоди (OIS 5d, OIS 4) і, навпаки розширення цієї території в тепліші відрізки часу (OIS 5с-а, OIS 3).

Основу життєзабезпечення в нижньому і особливо в середньому палеоліті становили тваринні запаси. До числа життєво-необхідних ресурсів слід відносити також і мінеральні джерела у вигляді родовищ кам'яної сировини. Територія України багата на її поклади, однак їх просторовий розподіл далеко не рівномірнийRyzhov et al. 2005. Дуже важливі для палеолітичної людини мінеральні ресурси, особливо багаті в Закарпатті, в долині Дністра, на півночі і північному сході України, в КримуБондарчук 1960Ковнурко 1962. Первинні поклади сировини майже відсутні в басейнах Середнього і Нижнього Дніпра та Південного Бугу — винятком є так звані кремені кристалічного щиту поблизу р. Велика Вись, притоки Південного БугуПетрунь 2004. Вторинні поклади-зосередження крем'янистих порід пов'язані з алювіальними відкладами в долинах великих річок (Дністер, Південний Буг, Дніпро, Десна, Сіверський Донець). Таким чином, досяжність усталених покладів крем'яної сировини в первинному заляганні, була просторово звуженою протягом всього плейстоцену і це накладало істотні обмеження на хід розселення і освоєння земель. Просторовий розподіл передбачувано найбільш надійних і досяжних джерел сировини, здебільшого збігається з місцями розташування більшості територіальних угруповань середньо-палеолітичних пам'яток.

Існують певні закономірності в територіальному поширенні видів промислової мегафауни. Особливості кримського, волино-придністровського, середньо-дніпровського і степового ареалівБибикова, Белан 1979 зберігають своє значення і для пізнього етапу середнього палеоліту. Варіабельність (змінність) просторового поширення фауни свідчить насамперед про сталий взаємозв'язок між ландшафтно-кліматичними особливостями територій і тваринами, для життєдіяльності яких ці особливості були найбільш прийнятнимиSoffer 1989; Starkel 1994.

Труднощі в забезпеченні харчовими біоресурсами також зумовлювалися всеосяжними і сезонними кліматичними змінами, що призводило до міграцій та зміщення ареалів поширення тварин. Істотними є три чинники: ландшафтний, континентальності клімату, і снігового покриву. Ландшафтний чинник виявляв себе в дихотомії нерівного і рівнинного ландшафту; водночас перший тип ландшафту, завдяки своїй мозаїчності, був продуктивнішим, отже привабливішим для давнього населення. Чинник континентальності клімату проявлявся в різкості перепадів добових і річних циклів температур, тривалості і суворості зим; континентальність клімату знижувалася в західному і південному напрямкахВеличко 1988; Gamble 1999; Hernández Fernández 2006; Bocquet-Appel et al. 2005. Привабливішими для тварин, і, відповідно, для первісного населення були місця з менш контрастним кліматичним режимомАлексеева 1990; Верещагин, 1988; Верещагин, Баришников 1985; Musil 1985; Baryshnikov et al. 1994; Putshkov 1991. Чинник снігового покриву, безпосередньо пов'язаний із вологістю клімату, виявлявся в таких властивостях як потужність, тривалість тримання і щільність; його дія посилювалася у напрямку на північ і схід. Всі чинники значною мірою змінювали ареали поширення і склад мегафауни. Найбільш затишними, отже-й, найбагатшими на біоресурси були зони нерівного ландшафту передгір'їв і, загалом, крайній південь та західні землі України. Ці ж території відзначалися великими запасами якісної кам'яної сировини, зосередженими у первинних покладах.

Найважливішим нижньо-палеолітичним розташуванням є Королеве в Закарпатті, чотири найдавніші культурно-хронологічні комплекси якого (VIII, VII, VI, V-с) на підставі геохронологічної позиції і техніко-типологічних особливостей кам'яної індустрії стосуються нижнього палеоліту. Загальні хронологічні рамки існування VIII/V-с культурно-хронологічних комплексів Королевого визначаються гюнцем (VIII-й комплекс) і міндель-рисом (V-с комплекс). Подібні королівським, нижньопалеолітичні матеріали виявлено також у поверхневих зборах біля сіл Рокосове і Малий Раковець (Закарпаття). З часом міндель-риського міжльодовиків'я дотичні знахідки в похованому алювії лівої притоки Південного Бугу біля Меджибожа в Хмельницькій областіПясецкий 2001; Рековец 2001. Хоча кам'яні вироби тут поодинокі, місце-знаходження є важливим, оскільки надійно засвідчує перебування давніх гомінід у межах Дністровського басейну. У цій місцевості відома також низка культурних стоянок з матеріалами архаїчного вигляду, що зібрані у сучасному алювії Дністра (Лука-Врублівецька І, ІІ) (Борисковский 1953; Гладилін 1985; Праслов 1984). До числа нижньопалеолітичних пам'яток, виходячи з техніко-морфологічних рис кам'яного інвентарю і загальних геоморфологічних умов знахідок, відноситься кілька місць на поверхні давніх річкових і морських терас (місцезнаходження типу Ечкі-Даг і Гаспра в Криму, Непоротове VI, Бабин І, Буківна IV на ДністріКлюкин и др. 1990Щепинский, Клюкин 1992Zuk 1995;Рідуш, Степанчук 2003. Олдувайський вигляд колекцій кримських місцезнаходжень дає певні підстави вважати їх найдавнішими на теренах країни.

Заселення території України

Виходячи з лакунарного способу хронологічного та просторового поширення пам'яток, немає жодних підстав розглядати заселення території як безперервний процес, який відзначався одноразовим проникненням, а надалі поступовим зростанням кількості населення та розширенням освоєних територій. Навпаки, є підстави вважати, що хід заселення території України в нижньому і середньому палеоліті був переривчастим та мав ознаки множинних прибуттів і відтоків населення. Головним чинником, який зумовлював переривчастість та вибірковість освоєння території, виступають екологічні зміни, які обмежували доступність біологічних та мінеральних запасів. Зміни в чисельності та доступності ресурсів життєзабезпечення безпосередньо впливали і на демографічні показники заселення. Відмінність фізичного типу носіїв нижнього і середнього палеоліту, також не дає підстав стверджувати про безсумнівну наступність нижньо- та середньо-палеолітичного населення.

Перше проникнення носіїв найдавніших індустрій на територію Східноєвропейської рівнини і в Крим відбулося близько 1 млн. років тому. Первісне населення могло проникати сюди через Балкани, з території Малої Азії та Закавказзя, та з північного заходу — з Центральної Європи. Типологічний вигляд галькових індустрій, відкритих на високих морських терасах Криму не суперечить ймовірній ео- чи нижньо-плейстоценовій епосі. На користь можливості проникнення населення крізь терени Центральної Європи свідчить зосередженість імовірно найдавніших пам'яток континентальної України на схід від Карпат у Подністров'ї (Буківна IV, Лука-Врублівецька, Бабин І, Непоротове VI, Меджибіж). Але цілком імовірним може бути і просування населення в басейн Подністров'я з півдня, вздовж Карпатських гір. Про це свідчить наявність досить численних древніх пам'яток на території сучасних Молдови та Румунії (Дубосари, Погребя, Бугіулешть, Басков, Бекулешть, Козарніка тощо). Скрутнішим є північно-східний напрямок заселення України: в обхід чорноморсько-каспійського озера із кавказького центру розселення гомінід. Досить ранні пам'ятки, вік яких оцінюється в 1,5-0,5 млн років (Богатирі, Цимбал, Ігнатенків Куток) є в Прикубанні, але на суміжних територіях України і Російської Федерації не лише не відомі подібні за віком пам'ятки, а й відрив у віці становить до 400 тис. років.

Поява на теренах Східної Європи перших носіїв справжніх верхньопалеолітичних технологій засвідчує початок у регіоні перехідного періоду від середнього до верхнього палеолітуАникович 2000. З цього часу в регіоні співіснують середньопалеолітичні і верхньопалеолітичні індустрії, а також архаїчні індустрії перехідного періодуПраслов, Рогачев 1982Рогачев и др. 1984Аникович 1991; 2000; 2003; 2005a;Djindjian et al. 1999. Симбіотичні ознаки останніх, є імовірним відбиттям процесів культурної «мутації» і утворюються як наслідок взаємодії між місцевим населенням і прийшлими людьми сучасного фізичного вигляду. Кінець перехідного періоду позначається часом найпізніших середньопалеолітичних пам'ятокЧабай 2003.