Олександр Рослін (, 15 липня 1718, Мальме — 5 липня 1793, Париж) — шведський художник доби пізнього бароко і рококо, портретист.

Біографія коротко Народився в місті Мальме, Швеція. Художнє навчання отримав в столиці — місті Стокгольм, у Г.Шрьодера. Працював в різних країнах Європи — Німеччині, Італії, Російській імперії, Польщі, Франції. З 1752 року мешкав в Парижі, де через рік став членом Королівської Академії живопису. Два роки (1775—1777) працював в Петербурзі, в 1778-му в Варшаві, потім повернувся в столицю Франції, де помер у 1793 р.

Жіночі портрети Росліна Вважають, що живопис стилю рококо зародився у Франції. Культурні зв'язки сусідніх країн і панівні моди доби досить швидко зробили мистецтво рококо інтернаціональним, здебільшого при королівських дворах чи в аристократичних садибах.

Рослін, що перебрався в Париж у 1752 р., аби мати успіх, повинен був укладатись в панівну моду розвиненого рококо. І його портрети цього періоду цілком в стілістиці рококо — трохи збряклі кольори, перевага в палітрі ніжних відтінків рожевого і блакитного, добре відтворення мод(Віконтеса Маргарита де Гріньян, 1753 р.) Але його художня манера зазнала еволюції. Міцні реалістичні традиції мистецтва Швеції і класицизм Франції з його різкістю і конкретністю спричинили появу портретів на межі стилів — «Дама під покривалом», 1768 р. Кольори яскраві, манера портрета різка і реалістична, від стилістики рококо залишилися лише модна сукня і галантна поведінка. В портреті королеви Швеції 1775 р. Рослін просто покинув компліменти і малює стару королеву старою, ніяк не приховуючи хворобливого і зморшкуватого обличчя, не роблячи королеву ні молодою, ні надто люб'язною. Ще різкішим і реалістичним він був в чоловічих портретах, де від рококо лише маска галантності чи люб'язна посмішка.

Ніяких компліментів собі не робить Рослін і на пізньому автопортреті 1790 року. Лише багатий костюм — свідок матеріального успіху, що досяг художник. Обличчя спокійне, зморшкувате, старість ніяк не прихована.

Портрет архітектора Жана Перроне з дружиною

Серед портретів Росліна заслуговують уваги зовнішньо скромні і досить правдиві портрети митців-колег — старого Франсуа Буше, жінки-художниці Анни Валайе-Костер, вченого Карла Ліннея, архітектора Ж. Перронне.

Останній (Портрет архітектора Перроне з дружиною) — це подвійний портрет. Дружина архітектора зручно розмістилася в кріслі біля столу, де працює чоловік. На ній вишукана сукня з квітами і мереживом, на обличчі — багато косметики, що робить її обличчя схожим на порцелянову ляльку. Галантна поза і урочиста сукня справляють враження, що вона присіла на хвилинку, аби підскочити і швидко попрямувати на чергове свято. Поряд з нею стоїть чоловік, що зайнятий творчістю.

В його руках циркуль і модель павільйону. Він щойно вимірював щось на моделі і наче випадково обернувся до художника. Він зовсім не грає натхнення, не удає з себе працівника, як деякі аристократи з паперами і книжками. Архітектор дійсно працює. Робоча поза, момент творчого пошуку — рідкісні в живопису рококо, що так вигідно відрізняє і цей твір Росліна.

Вибрані твори

«Автопортрет в червоному», погруддя «Якоб Фредерік Клейнкнехт», 1747, німецький композитор і музикант «Етьєн Жора́», 1750, французький художник, Лувр «Княгиня Мнішек», 1752 «Карл Фредерік Аделкранц, королівський топограф і архітектор», 1754 «Княгиня Анастасья Іванівна Трубецькая», 1757, Національна галерея Вікторії, Австралія «Жозеф-Марі Вьєн», овал, 1757, французький художник, Версальський палац «Франсуа Буше», овал, 1760, Версальський палац «Сезар Габріель де Шуазель», міністр фінансів, 1762 «Георг-Адам Штернберг», дипломат австрійського імператора, 1762 «Князь Ульріх Шеффер», дипломат Швеції у Парижі, 1763 «Графиня де Егмонт Піньятеллі», 1763, Інститут мистецтв, Міннеаполіс «Абель-Франсуа, Маркіз де Маріньї», 1764, Нац. Музей Версаль та Тріанон «Жан-Франсуа Мармонтель», 1767, французький письменник, Лувр «Анрі-Леонар Бертен», 1768, Версальский палац «Джон Дженнингс з братом і сестрою», 1769, Національний музей Швеції «Король Швеції Густав III з двома братами», 1771, Національний музей Швеції «Шарль-Ніколя Кошен», художник, 1774, Нац. Музей Версаль та Тріанон «Луїза Ульріка Пруська», королева Швеції, 1775, Національний музей Швеції «Князь Олександр Борисович Куракін», 1776, Португалія «Російська імператриця Катерина II», 1776, Національний музей Швеції «Графиня Катерина Чернишова», 1776, Третьяковська галерея, Москва «Князь Андрій Кирилович Розумовський», 1776 «Наталя Петрівна Голіцина», 1777, пушкінська Пікова дама. «Іван Іванович Бецькой», 1777, Ермітаж «Князь Микита іванович Панін», 1777, Музей образотворчих мистецтв імені Пушкіна, Москва «Августа Сюзанна Рослін, дочка художника», 1781 «Портрет графа З. Г. Чернишова», Ермітаж, Санкт-Петербург «Зоя Гіка», молдавська принцеса «Художниця Анна Вальє Косте» «Луї Жан-Марі Добантон», французький науковець, 1791 «Марія Амалія Австрійська», княгиня Пармська

Джерела Leksykon malarstwa od A do Z. Warszawa: Muza S.A., 1996, s. 622. ISBN 83-7079-621-4. Ian. Chilvers: Oksfordzki leksykon sztuki. Warszawa: Arkady, 2002, s. 572. ISBN 83-213-4157-8. Per Bjurström Roslin. — Höganäs: Wiken, 1993. Magnus Olausson Alexander Roslin. — 2007. — ISBN 978-91-27-08838-2

Див. також Бароко Рококо Портрет Пастель Французьке мистецтво

Примітки

Посилання