Миха́йло Іва́нович Росто́вцев (*10 листопада 1870, ЖитомирРостовцев М. Общество и хозяйство в римской империи. Том IРостовцев Михаил Иванович — Биография , сайт «ПомниПро» Ростовцев Михаил Иванович (1870—1952) , сайт «Энциклопедия Царского Села»  — †20 жовтня 1952, Нью-Гейвен, США) — український історик античного світу і археолог.

Член Російської академії наук. Доцент і професор (1901—1918) Петербурзького університету. Від 1918 року в еміграції в Англії та з 1920 року — в США.

Біографія Син дійсного таємного радника Івана Яковича Ростовцева, колишній викладач латинської мови, обіймав посади опікуна Оренбурзького навчального округу та члена Державної ради Російської імперії. Його прадід Павло Ростовцев був купцем, вихідцем з міста Ростова Великого (від чого — прізвище); його дід Яків дослужився до директора гімназії й чину таємного радника, отримавши права спадкового дворянстваСанкт-Петербургские Антиковеды: Ростовцев Михаил Иванович (1870—1952) .

Розпочавши навчання в класичній гімназії в Житомирі, в 1888 р. закінчив Київську Першу гімназію зі срібною медаллю. За твір «Про управління римськими провінціями в останній період республіки» (), був представлений в київське відділення Товариства класичної філології і педагогіки, й отримав Пироговську премію. Розпочав навчання в Київському університеті, перевівся в Петербурзький університет, який закінчив у 1892 р.. По закінченні університету був залишений для підготовки до професорського звання. У 1892—1895 рр. викладав в Царськосельській Миколаївській гімназії.

У 1895—1898 роках перебував у навчальному відрядженні за кордоном Російської імперії, здавши перед цим магістерські іспити. У 1899 р. став приват-доцентом Санкт-Петербурзького університету, а також викладачем Вищих жіночих (Бестужевських) курсів. У тому ж році він захистив магістерську дисертацію (тема — про відкупну систему в Римі).

З 1901 р. був одружений з Кульчицькою Софією Михайлівною.

У 1902 році був обраний професором університету на кафедрі стародавньої історії та класичної філології, в 1903 р. захистивши докторську дисертацію (про римські тесери). Крім того, викладав в Олександрівському ліцеї. Займався вивченням античної живопису в боспорських склепах в Керчі.

1907 р. одружився з балериною Надією Сайчук та усиновив двох малолітніх дітей дружини від першого шлюбу — Олександра та НаталіюВід першого шлюбу з героєм російсько-японської війни полковником Опанасом Сайчук.

У червні 1914 р. був обраний в члени-кореспонденти Прусської академії наукЭ. Д. Фролов. Исповедь великого ученого: к публикации латинской автобиографии Ульриха фон Виламовиц-Меллендорфа // Э. Д. Фролов. Парадоксы истории — парадоксы античности. , 2004. — С.377-391. . Член Петербурзької Академії Наук (1917). Член-кореспондент Британської академії (1917).

З 1918 р. — в еміграції (з 1920 р. — в США). На еміграції отримав світове визнанняЖурнальный зал | НЛО, 2009 N95 | СЕРГЕЙ КРИХ — М. И. Ростовцев: быть в образе и быть образом Глава I. Профессора ::: Анциферов Н. П. — Из дум о былом ::: Анциферов Николай Павлович ::: Воспоминания о ГУЛАГе :: База данных :: Авторы и тексты О кафедре. Институт истории. Санкт-Петербургский государственный университет . Викладав в університеті Вісконсіна та Єля (з 1925). З 1928 по 1936 р. брав участь у написанні «Кембриджської історії стародавнього світу».Див.: Зуев В. Ю. Материалы к библиографии М. И. Ростовцева // Скифский роман. , 1997. — С.213—217; Парфянский выстрел. , 2003, — С.318—387 (див. два розділи: «Птолемеевский Египет Ростовцева» и «Селевкидовское царство Ростовцева», які є публікацією оригінального авторського російського тексту двох розділів з ​​VII тому The Cambridge Ancient History).

У 1930-е роки проводив розкопки античного міста Дура-Европос в Сирії.

Гіпотеза Ростовцева про витоки савроматів і сарматів

У IV—II ст. до н. е. античні автори розрізняли сарматів і савроматів, однак, вже древні римляни почали ототожнювати їх, зокрема, Пліній Старший у I ст. н. е. писав:

після чого ці дві назви надовго стають синонімами.

В 1910-х роках Михайло Ростовцев, опираючись на археологічні дані, висловив і далі обстоював гіпотезу, що ці назви стосувалися різних народів. На противагу йому у Радянському союзі притримувалися версії про тотожність назв — її обстоювала «московська школа» істориків на чолі з професором Борисом Граковим і саме вона відображена у радянських енциклопедіях.

Ростовцев пропонував розділити культуру Поволжя, Приуралля і Дону на два періоди: савроматську (VI—III ст. до н. е.) і сарматську (починаючи з II ст. до н. е.)

Професор розрізняв ці дві культури за поховальним обрядом: У савроматів поховання є колективними і являють собою великі квадратні могили, з дромосами-коридорами, які ведуть в могилу. Над могилами насипані кургани, самі поховання орієнтовані на захід. Натомість сарматські поховання є індивідуальними і починають з'являтися за Доном лише з ІІ ст. до н. е. , вони являють собою вузькі ями, що є впускними могилами і орієнтовані на південь або північ.

Зрештою, ці ідеї були не прийняті в Радянському Союзі: Граков критикував Ростовцева у своїх статтях,Граков Б. Н. а самого Ростовцева у 1928 виключили з Академії наук СРСР і лише у 1990 році поновили посмертно.

У XXI ст. українські вчені, зокрема, доктор історичних наук Симоненко Олександр, опираючись на результати останніх археологічних досліджень, схиляються до гіпотези Ростовцева, в той час як в Росії панівною лишається переоформлена радянська версія, яка на початку 2000-х отримала нову назву «Скіфо-сибірський світ».

Праці Михайло Ростовцев — автор низки цінних праць про грецьку та скіфську старовину на півдні Україні, зокрема:

«Античная декоративная живопись на юге России» (1914), «Скифия и Боспор» (1925).

Серед інших праць:

«О новейших раскопках в Помпеях» («Ж. Мин. Народного Просвещения» за 1893 г.); «Войны Цезаря в Галлии, Германии и Британии» (, 1894); «Etude sur les plombs antiques» (в «Revue numismatique», 1897 — 99); «История государственного откупа в римской империи(от Августа до Диоклетиана)» (, 1899); Эллинистическо-римский архитектурный пейзаж, (, 1908); Studien zur Geschichte des romischen Kolonates, B.- Lpz., 1910; Рождение римской империи, (П., 1918); The social and economie history of the Roman Empire, Oxf., 1926; A history of the ancient world, v. 1 — 2, Oxf., 1926 — 27; Mystic Italy, N. Y., ; Dura-Europos and its art, Oxf., 1938; The social and economic history of the hellenistic world, v. 1 — 3, Oxf., 1941.

Примітки

Джерела та література Скржинська М. В. Ростовцев Михаїл Іванович //

Фролов Э. Д., Михаил Иванович Ростовцев (1870—1952) // Портреты историков: Время и судьбы. Т.2. Всеобщая история. Москва — Иерусалим, 2000.

Посилання Ростовцев М. І. //

Біографія М. І. Ростовцева Праці Ростовцева Труды М. И. Ростовцева…