Хасекі Гюррем-султан (, , ), більш відома як Роксолана (, близько 1506— , Стамбул) — привілейована хатун, пізніше законна дружина Сулеймана І Пишного, султана Османської імперії, меценатка та філантроп. Перша хасекі-султан, засновниця епохи жіночого султанату, одна з найвпливовіших жінок в історії Османської імперії. Між 1517 та 1520 роками потрапила до гаремуYermolenko G. Roxolana: «The Greatest Empresse of the East». — P. 233., стала коханою дружиною Сулеймана І, з яким вела віршоване листування. Власним коштом будувала мечеті, школи, лікарні для жінок, караван-сараї та кухні в Стамбулі, Едірне, Єрусалимі, Мецці й Медині, опікувалася становищем жінок у гаремах. Сприяла сходженню на престол свого третього сина Селіма II. Оспівана в літературі, образотворчому мистецтві, музиці та кіно. Варіант справжнього імені «Анастасія Гаврилівна Лісовська» з'явився в пізній літературній традиціїAbbott E. A history of mistresses. — HarperFlamingoCanada, 2003. — 510 p. — P. 53.. Входить до переліку найвідоміших жінок давньої та сучасної УкраїниНайвідоміші жінки давньої та сучасної України.
Біографія
Походження
Народилася приблизно в 1506 році. Дані про походження Роксолани суперечливі. У Європі Хюррем була відома як Роксолана. Цим ім'ям уперше її назвав посол Священної Римської імперії в Османській імперії Ож'є Ґіслен де Бусбек, автор виданих в 1589 році у Парижі латиномовних «Турецьких записок» (). У цьому творі він назвав її Роксоланою, спираючись на ймовірне походження Хюррем з території, званої в Речі Посполитій в кінці XVI століття Роксоланія (від племені роксоланів, згаданих Страбоном як жителів Північного Причорномор'я)Roxolana in European Literature… — P. 272.. Численні перевидання твору де Бусбека вже в XVI столітті посприяли поширенню і популяризації вигаданого імені в європейських країнах.
Венеційський посол — Джованні-Баттіста Тревізано — називав її «султанкою з Русі»: «Sultana, ch’è di Rusi».
Михалон Литвин, який був у середині XVI століття послом Великого князівства Литовського в Кримському ханстві, у своєму творі 1548—1551 років «Про звичаї татар, литовців і москвитян» (), описуючи торгівлю рабами вказує, що «і найулюбленіша дружина нинішнього турецького імператора мати першонародженого [сина] його, який буде правити після нього, викрадена була із землі нашої»Михалон Литвин. О нравах татар, литовцев и москвитян / Пер. А. Л. Хорошевич. — М., 1994. — С. 72..
Самуель Твардовський у поемі «Велике Посольство» (написана між 1621 і 1623, видана в 1633) писав, що йому казали турки, що вона була дочкою православного священника з Рогатина — міста в Івано-Франківській області, на території сучасної України. Згодом у художніх творах з'явилося його прізвище — Лісовський.:Ця, що Соліман зве королівською сестрою.
Підлого з Рогатина православного священика була дочкою.
Але Рогатин, як і вся Галичина, не входив до складу Великого князівства Литовського, а був частиною Королівства Польського.
За версією ж польського поета Мавриція Гославського, Роксолана родом із містечка Чемерівці в Хмельницькій області, на території сучасної України. Олександр Галенко вважає, що припущення про таке її походження теж належить до XIX століття і не спирається на надійні докази. Першоджерела XVI століття не фіксують дошлюбного імені й прізвища Хюррем-султан. За польською літературною традицією її справжнє ім'я було ОлександраAbbott E. A history of mistresses. — HarperFlamingoCanada, 2003. — 510 p. — P. 53. й вона була донькою рогатинського священника Гаврила Лісовського, який служив у церкві Святого Духа, яка збереглася й донині. В українській літературі XIX століття дівчину стали називати АнастасієюRoxolana in European Literature… — P. 49., цю версію прийняли деякі радянські історикиУкраїнський радянський енциклопедичний словник: В 3-х т. Т. III. / За ред. М. Бажана. — 1-е вид. — : Головна редакція Української радянської енциклопедії. — 1968. — С. 162.Примітки. До стор. 425 // Кримський А. Ю. Твори в п'яти томах. Т. 4: Сходознавство / Ред. тому О. І. Ганусець. — : Наукова думка, 1974. — 640 с. — С. 636.. Американська дослідниця Галина Єрмоленко припускає, що ім'я Анастасія або Настя з'явилося в літературі під впливом фольклору і, посилаючись на Михайла Орлича, наводить буковинську народну пісню:В Рогатині, на зарінку
Там татари вкрали дівку
Вкрали дівку Настусеньку
Чорнобриву, молоденьку
Та й забрали в Туреччину
Та й продали до гарему.Galina Yermolenko. Roxolana: «The Greatest Empresse of the East», p. 234, 245 Михайло Орлич повідомляв, що чув цю пісню від бабусі. Також він від неї чув, що «начебто на весілля Насті й Сулеймана їздила в супроводі козаків і Настіна мати й інші казки». Ірина Книш називає «старою народною» піснею, яка насправді є переробленим уривком поеми Мавриція Гославського «Поділля» (1827 г.)«До найновіших часій зберігав український нарід пісню:А тая ж то Роксоляна,Що то трясла Сходом,Була наша попадянка,З Рогатина родом.Цю народну пісню поляки переробили на своє:A oważ to Roksolanka,Co to trzesła calim Wschodem,Była nasza PodolankaZ Czemerowiec rodem» . Аналогічної помилки припускає й Орлич.
Невідомо, наскільки первинні «старі народні» пісні про Роксолану і чи датуються вони терміном раніше 1880 року, коли ім'я Анастасія Лісовська з'явилося у Михайла Орловського в історичній повісті «Роксолана або Анастасія Лісовська»Орловський М. Я. Роксолана або Анастасія Лісовська: Іст. повість. — Кам'янець-Подільський: Тип. Подол. губерн. виправлення, 1883.. Київський історик Володимир Грабовецький стверджував, що при пошуках в архівах в галицьких міських і земських актових книгах не виявив згадки роду Лісовських до середини XVI століття. Михайло Орловський, вслід за Маврицієм Гославським, писав, що Роксолана була родом не із Рогатина, а із Чемеровець.
У султанаті Сулейман I Пишний, син Селіма І Грізного, був одним з найвідоміших османських султанів. У Європі його звали Пишний, в Османській імперії — Кануні (Законодавець) — за створення законів, спрямованих на захист інтересів феодалів, закріплення селян за їхніми земельними ділянками, які належали поміщикам — фактично, це було введення кріпацтва.
Імовірно, Хюррем привезли до невільничого ринку в Кафі, звідки дівчинка потрапила на Аврет Пазари (Жіночий Ринок) у Стамбулі, на якому й була куплена. Шейх Кутб аль-Дін аль-Нахравалі, один з релігійних діячів Мекки, був у Стамбулі наприкінці 1557 року й записав у спогадах, що Хюррем стала служницею при дворі Ханчерлі Фатьми-султан (дочки принца Махмуда, сина султана Баязида ІІ). Ханчерлі подарувала свою служницю в гарем Сулеймана ще до того, як він став султаном.
У гаремі Бабус-сааде («Брами блаженства») їй дали ім'я Хюррем (по-перськи — радість).
Махідевран, мати принца Мустафи, рабиня албанського чи черкеського походженняPeirce L. P. The Imperial Harem… — P. 55., почала ревнувати султана до Роксолани. Сварку між нею і Махідевран у своєму звіті за 1553 описав венеційський посол Бернардо Наваджеро:
Першого сина Роксолана народила в жовтні 1522 року. За законами віри, султан міг мати чотирьох законних дружин та стільки наложниць, скільки міг утримувати. До Сулеймана османські султани не брали офіційних шлюбів уже близько століття, всіх дітей їм народжували наложниці. Жінки, що народжували синів, приймали іслам і ставали фаворитками.
Перша фаворитка Сулеймана — Фюлане. Народила сина Махмуда, який помер 9-річним 30 жовтня 1521 року під час епідемії віспи. А також доньку — Фатму Нур-султан(1516–1561). Друга — Гюльфем. Її син Мурад (нар. 1519) теж помер у 1521 від віспи (17 жовтня). Третя — Махідевран Султан (також знана як Гюльбахар — Весняна троянда). У 1515 народила сина Мустафу (страчений 6 жовтня 1553 у міжусобицях за наказом батька). А у 1525 — доньку Разіє Султан (померла у 1571). Четвертою фавориткою Сулеймана стала Хюррем.
Шлюб та гучне весілля Сулеймана і Хюррем відбулися в 1530 році. Султан призначив їй посаг у 5 тисяч золотих. Також Сулейман запровадив спеціально для Хюррем титул хасекі (), другий за значущістю в гаремі після валіде — щоб позбавити першості титул башкадин (), який за традиційною гаремною ієрархією належав матері старшого сина султана — Махідевран.
Після смерті матері султана Айше Хафси Султан у 1534 році Роксолана стала управителькою гарему. Після пожежі 25 січня 1541 в Старому палаці, де розташовувався гарем, домоглася його перенесення до султанської резиденції Топкапи, місця засідань уряду.
У дні розлуки (Сулейман зробив 13 військових походів) Роксолана і султан листувалися віршами перською, турецькою і арабською. Збереглося 8 листів Хюррем до Сулеймана, написаних між 1528 та 1557 роками. Писали їх палацові писарі, але деякі — мають оригінальні автографи султани.
Роксолана запропонувала султанові збудувати мечеть, названу його ім'ям — Сулейманіє-Джамі. У ній і похована.
Барельєф Сулеймана Пишногона КапітоліїОсманська імперія за доби СулейманаАпартаменти валіде в палаці Топкапиваліде і її служниці — сучасна експозиція2008В останні роки життя Роксолана намагалася не розлучатися з чоловіком. Зиму кінця 1557- початку 1558 року вони провели в Едірне, разом повернулися до Стамбулу. За переказами, ще до її смерті султан присягнув не мати інших жінок.
Хюррем Султан померла 15 або 18 квітня 1558 року. Похована в мавзолеї, збудованому на подвір'ї мечеті Сулеймана. Сулейман проводив активну діяльність на її честь, по всій імперії збудував велику кількість об'єктів, присвячених їй.
Султан помер в ніч з 5 на 6 вересня 1566 під час військового походу на Угорщину. Тіло падишаха перевезли до Стамбулу і поховали поруч з Роксоланою.
Хюррем народила султану 6 дітей — 5 синів (четверо з яких загинули, борючись за трон (як і Мустафа, син Махідевран)) і доньку Міхрімах.
син Мехмед () (жовтень 1522 — 6 листопада 1543), донька Міхрімах () (близько 1522 — 25 січня 1578), яку Сулейман, за переказами, любив найбільше, на її честь збудував мечеть. У 1539 видана за Рустема-пашу, який 28 листопада 1544 року став великим візиром. син Селім () (28 травня 1524 — 12/15 грудня 1574), єдиний з синів пережив батька. син Абдуллах () (помер у 1526), син Баязид () (1525 або 1526 — 25 вересня 1561), одразу після смерті Роксолани здійняв повстання проти батька і брата. Зазнав поразки, переховувався в Персії, де його стратили за наказом Сулеймана. син Джихангір () (1530 — 27 жовтня 1553). За переказами, помер з жалю за братомМиллер Ю. Искусство Турции . — М.-Л.: Искусство, 1965. — С. 29-30. (за іншою версією — через те, що Мустафа призвичаїв його до опію).
Сулейман IТиціан, приблизно 1530«Камерія»(ймовірно, портрет Міхрімах)Тиціан, приблизно 1555Селім IIневідомий авторневідомий рікСулейман з сином Баязидоммініатюра, 1560-ті
Описи сучасників
Сучасники Роксолани описували її скоріше як милу, ніж красиву. Венеційський посол Бернардо Наваджеро у 1553 році доповідав:
Венеційський посол Домініко Тревізано казав, що Роксолана молода, але не красива (), а стамбульський люд вважав її за відьму.
У 1554 році Тревізано писав про Роксолану із Стамбулу:
Політична діяльність З початку правління Роксолани розпочався період, який історики називають правлінням привілейованих жінок, правлінням султан або жіночим султанатомТермін жіночий султанат ввів османський історик Ахмет Рефік Алтинай у 1916 році у своїй книзі з однойменною назвою. Перевидання — Ahmet Refik Altınay. Kadınlar Saltanatı. — Tarih Vakfı Yayınları, Mayıs 2005. — 400 p. — ISBN 975-333-192-4 — коли дружини султанів значно впливали на політичні дії своїх чоловіків (друга половина XVI — перша половина XVII століття).
Згідно із протоколом османського двору, Хюррем разом із донькою Міхрімах написала листи до польського короля Сигізмунда II Августа (1548 і 1549 рік) і відповіла на листи дружини та сестри перського шаха Тахмаспа I (1555 і 1557 рік).
Ймовірно, як дружина султана, сприяла безпечному перебуванню в Стамбулі Дмитра «Байди» Вишневецького у 1553–1554 роках.Сергійчук В. Дмитро Вишневецький. — К. : Україна, 2003. — С. 78. —