Миха́йло Григо́рович Ли́сенко (12 жовтня 1906, Шпилівка — 8 травня 1972, Київ) — український радянський скульптор і педагог; професор з 1947 року; член Спілки художників України з 1938 року. Член-кореспондент з 1958 року та дійсний член з 1970 року Академії мистецтв СРСР. Батько скульптора Богдана Лисенка, дід мистецтвознавця Людмили Лисенко.

Біографія Народився рокуЗапис про народження Михайла Лисенка 29 вересня (ст. ст.) в метричній книзі за 1906 рік Покровської церкви села Шпилівки Сумського повіту Харківської губернії // ДАСО. Ф. 744. Оп. 1. Спр. 373. Арк. 549зв–550. У низці джерел, у тому числі в Енциклопедії сучасної України, Великій радянській енциклопедії тощо зазначено помилкову дату народження — 16 (29) жовтня 1906 року. Сам Лисенко в автобіографіях зазначав датою свого народження 29 жовтня 1906 року. в селі Шпилівці (нині Сумський район Сумської області, Україна) в бідній багатодітній селянській родині. Інвалід з дитинства — внаслідок туберкульозу кісток мав горб на спині, після перелому ноги кістки зрослися неправильно, нога не згиналася у коліні та була коротша за іншу на 12 сантиметрів. На початку 1920-х років виховувався у дитячому будинку в Сумах, пізніше переведений до дитячого будинку для обдарованих дітей у ХарківЛисниченко Ирина. Скульптор Наталья Дерегус: «Пока колонна художественного института двигалась на Крещатик, студенты могли зайти домой к профессору Лысенко и, чокнувшись бокалами, поздравить его с праздником». // Факты. — 2011. — 1 ноября. . У 1926 році вступив до Харківського художнього інституту, який закінчив 1931 року (викладачі Леонора Блох, Іван Севера). Працював у ньому протягом 1938—1941 років.

З 1944 року викладав на кафедрі скульптури у Київському художньому інституті: впродовж 1946—1960 років — завідувач кафедри, у 1960—1971 роках керівник навчально-творчої майстерні скульптури. Член ВКП(б) з 1948 року. Се­ред учнів: Семен Андрейченко, Михайло Ба­ланчук, Василь Бородай, Володимир Виноградський, Василь Вінайкін, Олександр Вітрик, Іван Горовий, Віктор Греча­ник, Ірина Довженко, Валентин Зноба, Галина Кальчен­ко, Борис Климушко, Марія Константинова, Флоріан Коцюбинський, Микола Красотін, Яків Куленко, Людмила Кулябко-Корецька, Клавдія Лискова, Микола Олексієнко, Василь Полоник, Олександр Скобліков, Юлія Скоблікова, Віктор Сухенко, Микола Су­ходолов, Віктор Таранченко, Борис Улья­нов, Людмила Чаус, Володимир Чепелик, Валерій Шве­цов, Олександр Шлапак.

Жив у Києві з 1944 по 1959 рік в будинку на вулиці Великій Житомирській № 8/14, потім на Редутному провулку № 6. Помер у Києві 8 травня 1972 року після тяжкої поїздки до Туркменістану. Похований на Байковому кладовищі. Надгробок у 1974 році виконали скульптори Олександр Вітрик та Віктор Су­хенко.

Творчість Працював у галузі монументальної і станкової скульптури (пам'ятники, скульптурні композиції, портрети). Серед робіт: скульптурні композиції «Героїка громадянської вій­ни» і «Героїка соціалістичного будівництва» (для радянського павільйону на Всесвітній виставці у Нью-Йорку, 1939, металізований цемент; у співавторстві з Левом Муравіним);

станкова скульптура «Китай борется» (1933); горельєф «В катівні фашизму» (1935, гіпс); «Генерал Іван Панфілов» (1942, гіпс); «Клятва», «Мати-Вітчизна» (1945; меморіальний комплекс «Пагорб Слави» у Львові); «Тарас Шевченко» (1945); «Тарас Шевченко» (1947, гіпс; Харківський художній музей); «Вірність» (1947); «Олеко Дундич» (1949, металосплав; Національний художній музей України); «Микола Щорс» (1951, мармур уральський; Національний художній музей України)Київський державний музей українського мистецтва. Каталог художніх творів (експозиція). Державне видавництво образотворчого мистецтва і музичної літератури УРСР. — Київ, 1958. — С. 68.; «Олександр Пуш­кін» (1951); «Олександр Пушкін і Адам Міцкевич» (1951); «Володимир Ленін у кріслі» (1951); «Олександр Пушкін і Микола Гоголь» (1952); «Олександр Пушкін в Україні» (1956); «За робітничу справу» (1957); «Василь Касіян» (1958); «Материнство» (1959); «Дів­чина» (1959); «Дмитро Гнатюк» (1960); «Тарас Шевченко» (1961); «Герой Соціалістичної Праці Одарка Пелагеча» (1961, оргскло); «Народний артист СРСР Іван Мар'яненко» (1962, пісковик); «Ревнощі» (1963); «Робітниця І. Мальцева» (1964); «Олексій Шовкуненко» (1964); «Над Дніпром (Тарас Шевченко)» (1964); «Юність» (1965); «В ім'я життя» (1965); «Думи мої, думи…» (1965); «Ланкова К. Ба­ранова» (1966); «Володимир Затонський» (1967, гіпс тонований); «Генерал Пилип Жмаченко» (1967); «Агатангел Кримський» (1969); «Двічі Герой Радянського Союзу Олексій Федоров» (1969); «Професор Володимир Шевальов» (1971, оргскло); «Петро Вершигора» (1971); «Абель» (1971); «Михайло Стельмах» (1972); «Микола Бажан» (1972). </div>

пам'ятники 61-му комунарові у Миколаєві (1936, бронза, граніт; у співавторстві з Левом Муравіним); Поліні Осипенко у Бердянську (1941); «Бать­ківщина-Мати» на Пагорбі Слави у Львові (1947, у співавторстві); Миколі Щорсу у Києві (1949–1954, бронза, граніт; у співавторстві з Василем Бородаєм і Миколою Суходоловим, архітектори Олександр Власов, Олексій Заваров); Радянським воїнам, які загинули при визволенні селища Брюховичів у липні 1944 року (1956; вул. Львівська (старий цвинтар), смт Брюховичі, Львівська область); «Мати-Вітчизна» (1956; бетон, вул. Львівська, смт Брюховичі, Львівська область). Демонтований та перенесений у 2023 році до меморіального музею тоталітарних режимів «Територія Терору» у Львові; Івану Франку у Сваляві (1959); Миколі Лисенку у Києві (1954–1962); Олександру Пушкіну у Києві (1954–1962)Творчество украинского скульптора М. Г. Лысенко; «Партизанський рейд» у Сумах (1947, установлений у 1960); Володимиру Леніну у Запоріжжі (1964, бронза, граніт; разом з Миколою Суходоловим, архітектори Борис Приймак і Вадим Ладний); Харитону Фролову у Лебедині (1967); Володимиру Затонському у Хмельницькому (1969, граніт; архітектор Анатолій Ігнащенко); Сидору Ковпаку у Путивлі (1971, чавун, залізобетон; у співавторстві з Віктором Сухенком, архітектори Семен Тутученко, Анатолій Ігнащенко); Тарасові Шевченку в Ашгабаті (1972); Загиблим зем­лякам «Лебедина пісня» у Лебедині (1975); «Пам'ятник мирним жителям і військовополоненим, розстріляним у Бабиному Яру» у Києві (1976); Тарасові Шевченку у Парижі (1978); Івану Франку у Вінніпезі (1984); Андрію Малишку в Обухові (1984, у спів­авторстві); Івану Франку у Хмельницькому (2007). </div> <small>Пам'ятник Миколі Лисенку<small>Пам'ятник Миколі Щорсу<small>Пам'ятник Володимирові Затонському<small>Пам'ятник Іванові Франку<small>Пам'ятник Тарасу Шевченку в Парижі Брав участь у всеукраїнських мистецьких виставках з 1935 року, всесоюзних з 1946 року, закордонних з 1939 року. Персональні посмертні виставки пройшли у Києві у 1978 та 2006 роках.

Окремі твори зберігаються в Національному художньому музеї України, Національному музеї історії України, Музеї театрального, музичного та кіно-мистецтва України, Національному музеї Тараса Шевчен­ка, Харківському, Одеському, Сумському, Севастопольському художніх музеях, Звенигородському кра­єзнавчому музеї.

Відзнаки Нагороджений орденами Леніна, Трудового Червоного Прапора; почесні звання СРСР Заслужений діяч мистецтв УРСР з 1943 року; Народний художник УРСР з 1960 року; Народний художник СРСР з 1963 року;

Вшанування пам'яті

У 1974 році на кіностудії імені Олександра Довженка було створено документальний фільм «Пам'ять людська» про життєвий та творчий шлях Михайла Лисенка. У Шпилівці, за ініціативи краєзнавця Г. Петрова, у 1976—1988 роках та з 2006 проводять Лисенківські свя­та; у школі, де він навчався у 1976 році відкрито кімнату-музей Михайла Лисенка. Ім'ям скульптора був названий теплохід. У 1986 році, до 80-ліття з дня народження Михайла Григоровича Лисенка, на будинку, за адресою Велика Житомирська № 8/14, де жив Лисенко, була відкрита меморіальна дошка. Автор — його син Богдан Лисенко. У 2006 році, до 100-річчя з дня народження митця, була випущена ювілейна монета «Михайло Лисенко» номіналом 2 гривні Ювілейна монета «Михайло Лисенко» . З 2006 року ім'я скульптора носить Сумська дитяча художня школа. У 2011 році меморіальна таблиця встановлена у Харкові, на будинку на вулиці Культури № 9-А, де була його майстерня у 1936–1941 роках (скульптор Фелікс Бетліємський). 2021 року в Сумах пройшов художній пленер і виставка «Стежками Лисенка».

Примітки

Література Лысенко Михаил Григорьевич [Изоматериал]: лич. дело чл. Союза художников УССР. — К., [б. и.], 1951—1972. — 280 с. // Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України: ф. 581, оп. 2, д. 170. ;

Лисенко Михайло Григорович // ;