«Вперед і вгору» () — американський комедійно-драматичний мультфільм, створений студією Pixar і випущений компанією Walt Disney. Режисером стрічки став Піт Доктер, який разом із Бобом Пітерсоном і Томом Маккарті також долучився до роботи над її сценарієм. Головних героїв озвучили Ед Аснер, Крістофер Пламмер, Джордан Нагай і Пітерсон. У центрі сюжету — літній вдівець Карл Фредріксен (Аснер), який прив'язує тисячі повітряних кульок до свого будинку та разом із юним бойскаутом Расселом (Нагай) вирушає на ньому в подорож до Південної Америки, щоби виконати колись дану ним дружині обіцянку.

Ідея «Вперед і вгору», натхнена фантазіями про втечу від життя та людей, виникла в Доктера ще 2004 року. Разом із Пітерсном він також хотів створити фільм, сюжетним фундаментом якого була б історія сварливого та старого головного героя. Події стрічки здебільшого відбуваються на вершині пласких гір тепуй, для дослідження яких її автори відправилися в експедицію до Венесуели. Карикатурний і стилізований дизайн персонажів натхнений простими геометричними формами, що відображають особливості характеру героїв. Музику до мультфільму написав композитор Майкл Джаккіно.

«Вперед і вгору» став першою роботою Pixar у стереоформаті. Його прем'єра відбулася 13 травня 2009 року на 62-му Каннському кінофестивалі. У широкий прокат мультфільм вийшов 29 травня в США та 18 червня в Україні. Світові касові збори «Вперед і вгору» склали 735,1 млн доларів, що зробило його шостим найкасовішим фільмом 2009 року. Стрічка отримала загальне визнання критиків, які зокрема відзначили її сценарій, персонажів, візуальну складову, емоційний пролог, тонкий гумор, а також акторську роботу Аснера та музичний супровід Джаккіно. Американський інститут кіно та Національна рада кінокритиків США назвали «Вперед і вгору» одним із десяти найкращих фільмів 2009 року. На 82-й церемонії «Оскар» стрічку номінували на п'ять нагород, зокрема як «Найкращий фільм року», дві з яких зрештою виграла. Станом на вересень 2024 року «Вперед і вгору» входить до списку 250 найкращих фільмів вебсайту IMDb.

Сюжет Хлопчик Карл Фредріксен захоплюється відомим мандрівником Чарльзом Мунцом. Коли Мунц привозить із Південної Америки великий скелет невідомого науці птаха, його звинувачують у брехні та виключають зі складу товариства дослідників. Тоді він знову рушає до місця під назвою Райські Води, давши обіцянку, що не повернеться, поки не спіймає тварину живцем. Карл тим часом знайомиться з дівчинкою Еллі, що так само захоплюється подорожами Мунца. Вона показує хлопцю свій фотоальбом пригод і зізнається, що мріє жити біля водоспаду Райських Вод. Карл обіцяє, що зможе втілити мрію дівчинки в життя.

Згодом Еллі та Карл одружуються, ремонтують покинутий будинок, де вони вперше зустрілися, та заселяють його. Обоє працюють у зоопарку: Карл — продавцем повітряних кульок, а Еллі — наглядачем за тваринами. Подружжя мріє про дітей, однак після викидня Еллі це стає неможливим. Тоді вони починають накопичувати гроші на подорож до Райських Вод, але досягнути мети їм заважають постійні витрати на нагальні побутові потреби. Минає багато років, подружжя старіє. Еллі раптово недужає, потрапляє до лікарні та невдовзі помирає. Перед смертю вона встигає віддати Карлу свій фотоальбом.

Тепер Карл живе один, а його з Еллі будинок опиняється в центрі великої міської забудови, ініціатори якої прагнуть заволодіти земельною ділянкою старого. Одного дня Карл випадково завдає шкоди одному з будівельників, після чого суд визнає його загрозою для суспільства та направляє до будинку для пенсіонерів. Тоді старий вирішує виконати обіцянку, дану дружині, перемістивши свій будинок до Райських Вод. Він прив'язує до нього тисячі повітряних кульок, що здіймають споруду в повітря, та, використовуючи будинок як авіатранспорт, рушає до Південної Америки. В польоті він виявляє, що разом із ним летить випадковий попутник — юний бойскаут Рассел, який раніше навідувався до старого, намагаючись отримати особливий значок відзнаки за допомогу літнім людям.

Герої потрапляють у раптовий шторм, після якого будинок Карла опиняється у Південній Америці, а саме над тепуй біля водоспаду Райських Вод. Випадково випавши назовні разом із Расселом, Карл вирішує далі йти до цілі пішки, тягнучи за собою будівлю, яка досі тримається в повітрі. Шляхом старий і хлопець зустрічають великого нелітаючого птаха, якого Рассел називає Кевіном, і пса на прізвисько Даг, чий ошийник здатен озвучувати його думки людською мовою. Попри первісні заперечення Карла, тварини все ж приєднуються до компанії героїв. Пізніше старий обіцяє хлопцю, що в разі чого захистить птаха.

Наступного дня Карл і Рассел розуміють, що Кевін — самиця, що має пташенят неподалік. Пташка прямує до своїх дітей, а Карла та Рассела невдовзі оточує зграя собак із нашийниками, як у Дага. Вони ведуть героїв до свого хазяїна, яким виявляється вже похилий Чарльз Мунц, що весь цей час жив на своєму дирижаблі у Південній Америці. Під час розмови з ним Карл розуміє, що впродовж багатьох років мандрівник полював на Кевін, через що повністю втратив глузд. Після того, як Рассел проговорився про пташку, Мунц погрожує Карлу, натякаючи, що позбавив життя всіх інших дослідників, які траплялись йому в Райських Водах. Завдяки Кевін, яка виявляється неподалік, героям вдається втекти.

Карл вирішує допомогти Кевін дістатися її пташенят, однак їх все ж наздоганяє Мунц, який підпалює будинок Карла, змушуючи старого рятувати дім. Тим часом лиходій ловить пташку та летить геть на своєму дирижаблі. Після цього Карл і Рассел прямують до водоспаду, де будинок нарешті приземляється, коли в його кульках стає замало гелію. Карл заходить у свій дім, де вирішує переглянути фотоальбом пригод Еллі. Виявляється, що перед своєю смертю дружина заповнила його світлинами їхнього подружнього життя, написавши на останній сторінці: «Дякую за пригоду, тепер шукай собі нову!». Натхнений Карл виходить надвір і бачить, що Рассел за допомогою повітродуву і декількох кульок полетів рятувати Кевін самотужки. Старий викидає зі свого будинку зайві речі, щоб той став легшим і міг знову здійнятися у повітря.

Рассел дістається дирижабля, проте Мунц одразу полонить хлопця та наказує собакам викинути його за борт. Карл встигає долетіти на своєму дубинку та врятувати Рассела, після чого разом із Дагом також визволяє Кевін. Усі разом вони намагаються втекти, проте на заваді їм знову стає Мунц. В останній момент герої встигають вистрибнути назад із будинку, а Мунц, що стрибає за ними, зазнає невдачі та падає вниз, розчиняючись у хмарах. Будинок теж швидко знижується та зникає з виду. Пізніше стає відомо, що він приземлився саме біля водоспаду Райських Вод. Тепер Карл, Рассел і Даг беруть керування над дирижаблем. Вони возз'єднують Кевін із її дітлахами та повертаються додому. На церемонії нагородження бойскаутів Рассел нарешті отримує значок «За допомогу людям похилого віку». Карл, який прийшов замість відсутнього батька хлопця, натомість чіпляє йому значок, який старому подарувала Еллі, коли він вперше з нею зустрівся.

Актори озвучування

Ед Аснер — Карл Фредріксен (), 78-річний вдівець і продавець повітряних кульок на пенсії. За словами режисера, для ролі головного героя їм був потрібен актор, здатний грати буркотливого старого та водночас залишатися комічним. Аснер, відомий своєю роллю Лу Гранта у класичному телесеріалі і , був «ідеальним» кандидатом. Репліки Карла спеціально адаптували для актора: речення зробили коротшими та додали більше слів з великою кількістю приголосних звуків. Одного разу на студії звукозапису Аснер оступився та серйозно пошкодив голову, вдарившись нею об сталевий кут. Після отримання медичної допомоги він наполіг на продовженні сесії, зрештою записавши свої репліки з забинтованою головою. Джордан Нагай — Рассел (), 8-річний дослідник природи. Спочатку персонаж задумувався більш «нестримним», але в процесі його дещо змінили, враховуючи спокійний і тихий характер Нагая. Режисер згадував, що на пізніх етапах роботи над фільмом голос хлопця , через що тон деяких записаних ним реплік довелося потім штучно підвищувати. Для самого Нагая, що отримав роль у віці семи років, Рассел став першою та натепер останньою роллю в повнометражному кіно. Боб Пітерсон — Даг (), золотистий ретривер, нашийник якого дозволяє йому говорити. Голос Дага подібний до голосу, який сам Пітерсон, за його словами, використовує в спілкуванні з власними собаками. Фраза «Тепер ми знайомі, і я вас люблю», яку Даг говорить при першій зустрічі з Карлом, натхнена словами, які Пітерсон почув від незнайомої дитини, коли працював вожатим у таборі. Крістофер Пламмер — Чарльз Мунц (), старий дослідник і кумир дитинства Карла, який виявляється антагоністом стрічки. Режисер так коментував акторські можливості Пламмера: «[Він] здатен читати телефонну книгу, змушуючи вас сидіти на краю свого крісла». Джон Ратценбергер, якого традиційно можна почути в кожному фільмі Pixar, цього разу озвучив одного з будівельників. Юну Еллі озвучила Елізабет, восьмирічна донька Доктера; спочатку планувалося, що її долучення буде тимчасовим, проте всім настільки сподобалась робота дівчинки, що вона отримала повноцінну роль у фільмі. Лідера собачої зграї Мунца на прізвисько Альфа також озвучив Пітерсон. Бету, Гамму та Омегу, інших собак зграї, відповідно озвучили Делрой Ліндо, Джером Ранфт і Джош Кулі. До решти членів акторського складу увійшли (диктор кінохроніки), Мікі Макговен (офіцер поліції Едіт), Денні Манн (будівельник Стів), і (Джордж та Ей Джей, медбрати притулку «Темні дуби»). Режисер фільму Піт Доктер озвучив Штрауха, вожатого табору скаутів; також він відповідальний за звуки птаха Кевін.

Український дубляж Українською мовою фільм дубльовано студією Le Doyen на замовлення Disney Character Voices International. Режисер дубляжу — Анна Пащенко, перекладач — Федір Сидорук. Головні ролі дублювали такі актори:

Історія створення Робота над фільмом почалася 2004 року. Режисером та сценаристом стрічки став Піт Доктер, один із ветеранів Pixar, який до того створив «Корпорацію монстрів» (2001). Разом із ним до проєкту як співрежисер і сценарист доєднався Боб Пітерсон. Невдовзі Пітерсону довелося відлучитися, щоби допомогти з роботою над «Рататуєм», після чого його на три місяці замінив , режисер і сценарист стрічки «Станційний доглядач» (2003), що була одним із головних джерел натхнення для «Вперед і вгору». Загалом написання сценарію зайняло близько трьох з половиною років, а процес анімації тривав майже рік. Продюсером стрічки вперше у своїй кар'єрі став Джонас Рівера. Загальний бюджет фільму, без урахування витрат на маркетинг, склав близько 175 млн доларів.

Концепція та ідея

Концепція «Вперед і вгору» натхнена фантазією про летючий будинок як засіб втечі від світу, що стає занадто нестерпним. Режисеру, що зазвичай важко зносив перебування в соціумі, така ідея була особисто близька. Також Доктер і Пітерсон давно хотіли створити фільм, головним героєм якого був би буркотливий старий; на їхню думку, це мало великий потенціал для жартів. Отже, історія «Вперед і вгору» виникла як поєднання двох елементів: герой похилого віку та його будинок, здатний літати. Крім того, режисер згадував колись намальований ним на серветці ескіз, на якому він зобразив старого з купою повітряних кульок у руці. Саме на основі цього рисунку зародилася первісна ідея стрічки.