У Львові діє 9 кінотеатрів: «Планета Кіно IMAX», «Планета Кіно», «Кінопалац», «Копернік», «імені Довженка», «Львів», «Київ», «Сокіл» та «Multiplex»; а також автомобільний кінотеатр «Кінопарк». Щороку у Львові проходять фестивалі «Wiz-Art» (фестиваль короткометражних фільмів) та «КіноЛев» (фестиваль «незалежного кіно»).
Історія
1844—1945 У листопаді 1844 року Р. Дохонський і Ю. Вислобоцький на вулиці Театральній, 15, у колишньому Костелі святого Хреста монастиря францисканців, де перед цим розміщувався перший міський театр, показували «туманні картинки» — так званий оптичний театр, попередник сучасного кінематографу. Перший у Львові справжній кіносеанс відбувся 13 вересня 1896 року у фотоательє «Рембрандт» Марціна Аппеля в Пасажі Гуасмана, 8 (нині — проїзд Крива Липа). Використовували вітаскоп Едісона. Покази відбувалися з 13 вересня по 10 жовтня 1896 року . До репертуару входили наступні кінострічки: «Корабель на морі», «Переслідування китайця», «Поїзд», «У дантиста», «Танок дикунів», «Дитячий парк у Парижі», «Шотландський танець», «Танець з серпантином» та «Акробатки».
Перший постійний кінотеатр, «Уранія», відкритий у 1907 році в колишньому театрі Скарбека. З 1913 мав назву «Лев», з 1929 — «Атлантик». Діяв до початку другої світової війни.
Кінотеатр «Копернік» / Студіо / ім. Коперніка У будинку по вул. Коперника, 9 діє кінотеатр, заснований у 1912 році. Протягом своєї 100-літньої діяльності кінотеатр змінював назви і власників: «Санс-Рівал» (1912), «Копернік» (1912—1941, 1944—1946), «Студіо» (1941—1944), «Копернік» (1944—1946), «Кінотеатр ім. Коперніка» (1946—2004), «Кінопалац „Коперник“» (з 2004 року).
Кінотеатр «Еліт» / «Ванда» / «Оаза» / «Муза» / ім. Зої Космодем'янської / «Левеня» У будинку на вул. Січових Стрільців, 11 з 1912 року діяв кінотеатр зі зміною назв і власників: «Еліт» (1912—1918), «Ванда» (1926—1931), «Оаза» (1931—1933), «Муза» (1933—1944), «Кінотеатр ім. Зої Космодем'янської» (1944—1991), «Левеня» (1991—2000). Нині в будинку розміщений навчальний корпус Львівського навчально-наукового інституту Університету банківської справи.
Кінотеатр «Штука» / Кінотеатр «Балтик» / Кінотеатр «Космос» / Кінотеатр «Комсомолець» Від 1926 року в приміщенні Ремісничої палати (пл. Данила Галицького, 1) діяв кінотеатр «Штука», заснований Мареком Парізером. 1934 року перейменований на «Балтик». Зал кінотеатру був розрахований на 290 глядацьких місць і керував ним Францішек Адамський. У 1937—1939 роках кінотеатр «Балтик» був у власності Владислава Баара, Броніслава Новорієра, Фриди Хазін, Зофії Вехшер, але його керівником залишився Ф. Адамський. У 1941—1944 роках кінотеатр діяв під назвою «Космос». 1946 року був перейменований на «Комсомолець» і функціював принаймні до 23 листопада 1946 року. 15 квітня 1946 року у цьому будинку розпочав роботу Львівський обласний театр ляльок'Biriulow J. Rzeźba lwowska od połowy XVIII wieku do 1939 roku: Od zapowiedzi klasycyzmu do awangardy. — Warszawa: Neriton, 2007. — S. 238. — ISBN 978-83-7543-009-7. .
Кінотеатр «Сфінкс» / «Мева» / «Адрія» / ім. 17 Вересня / Кінотеатр ім. Б. Хмельницького У будинку за сучасною адресою вул. Б. Хмельницького, 11 діяв кінотеатр зі зміною назв і власників: «Сфінкс» (1913—1918, 1926—1933), «Мева» (1933, 1941—1944), «Адрія» (1933—1939), «Кінотеатр ім. 17 Вересня» (1946—1949). Від 1949 року він мав назву «Кінотеатр ім. Б. Хмельницького». У 1990-х роках основу репертуару складали стрічки індійського виробництва. 2007 року Львівська міська рада ухвалила рішення про ліквідацію Державного комунального підприємства «Кінотеатр ім. Б. Хмельницького».
Кінотеатр «Пакс» / Кінотеатр ім. 27 липня / Кінотеатр ім. В. Короленка У будинку на вул. Короленка, 3 працював кінотеатр зі зміною назв і власників: «Пакс» (1935—1939), «Сатурн» (1941—1944), «Кінотеатр ім. 27 липня» (1944—1946), «Кінотеатр ім. В. Короленка» (1946—1990). У 1990—2016 роках в приміщенні кінотеатру діяв Російський культурний центр імені О. С. Пушкіна, від 13 жовтня 2018 року — «Будинок воїна».
Кінотеатр «Байка» / «Зірка» У будинку на вул. Зеленій, 88 працював кінотеатр зі зміною назв і власників: «Байка» (1932—1944), «Зірка» (1944—1997). У 1997—2020 роках у приміщенні діяв нічний клуб «Picasso».
Кінотеатр «Марисенька» / Кінотеатр «Піонер» В будинку на площі Генерала Григоренка, 5 діяв кінотеатр зі зміною назв і власників: «Марисенька» (1918—1941), «Москва» (1944—1948), дитячий кінотеатр «Піонер» (1965—1990). 1941 року у приміщенні кінотеатру також діяв Державний театр мініатюр, а на часі німецької окупації — театр СС та поліції. Нині в будівлі діє Львівський академічний духовний театр «Воскресіння».
Кінотеатр «Ванда» / Кінотеатр ім. І. Франка У будинку на площі Міцкевича, 10 працював кінотеатр зі зміною назв і власників: «Ванда» (1908—1909), «Байка» (1909—1912), «Геліос» (1912—1917), «Фатаморгана» (1917—1931), «Міраж» (1931—1939), «Кінотеатр хроніки» (1939—1940), «Централь» (1942—1944) «Кінотеатр ім. І. Франка» (1944—1990-і). У 1987 році в будинку сталася пожежа. У 1989 році кінотеатр ім. Івана Франка (219 місць) за рік відвідало 247,716 глядачів, а 1990 року тут відбувалося в середньому 10 кіносеансів на день. Впродовж наступних років будинок дійшов до стану руйнації. Поблизу нього у 1990 та 1992 роках проводили молодіжний фестиваль альтернативної культури та нетрадиційних жанрів мистецтва «Вивих». Відвідувачі фестивалю якось вирішили розмалювати обгорілі стіни, через це будинок отримав назву «вивихнутого». Будівлю демонтували у січні 1998 року.
Кінотеатр «Хроніка» / Кінотеатр ім. Лесі Українки У будинку на площі Міцкевича, 6/7 працював кінотеатр зі зміною назв і власників: «Авеню» (1908—1912, 1923—1930), «Дрімленд кіно» (1912—1914), «Втіха» (1914—1915), «Рай» (1930—1943), «Луна» (1943—1945), «Хроніка» (1945—1946), «ім. Лесі Українки» (1946-2000-і), «Касандра» (2000-і), кінокафе «Люм'єр» (до 2007). У 1980-х роках в приміщенні фойє відкрили ігрові автомати. Уже в пострадянський період кінотеатр перейменували на «Кассандру», згодом тут відкрилося кінокафе «Люм'єр», але успіху у львів'ян вони не здобули, тому 2007 року Львівська мерія вирішила їх ліквідувати. Нині на другому поверсі будинку містяться ресторан та казино клубу «Спліт», а на першому — магазин ювелірних виробів та взуттєвий магазин «Vario», а також комунальна установа «Інститут стратегії культури» та громадська організація «Інститут просвіти».
Кінотеатр «Фаун» / Кінотеатр «Спартак» У будинку на сучасному проспекті Свободи, 5 діяв кінотеатр під різними назвами: «Фаун» (1913), «Казино» (1913—1916), «Кінотеатр Польських легіонів» (1916—1917), «Кіно новини» (1917—1926), «Казино» (1926—1929), «Дніпро» (1944-2000-і). Поруч під різними назвами існував інший кінотеатр — «Емпайр» (1938—1939), «Кінотеатр ім. Пушкіна» (1939), «Спартак» (1944-1990-і). Тепер тут розміщений торговий центр «Плазма».
Кінотеатр «Європа» / Кінотеатр «Україна» / Галицький центр кіномистецтв Кінозаклад у приміщенні давнього Галицького іпотечного банку, що на сучасному проспекті Шевченка, 1 був відкритий 1937 року і за час свого існування не раз змінював власників, разом із тим назви: «Європа» (1937—1939), «Україна» (1944—1991), Галицький центр кіномистецтв (1991—2007). У свій час «Європа» був одним із найбільших кінотеатрів міста — 704 глядацьких місця. Під час другої світової війни тут розташували міське відділення Кримінальної поліції — Кріпо. Після закінчення війни мережа кінозакладів дуже швидко відновила діяльність і кінотеатр «Європа» вже як кінотеатр «Україна» діяв до 2006 року. 2016 року розпочалося будівництво торгово-розважального центру на місці демонтованої 2007 року прибудови глядацької зали та прилеглої пл. Галицька, 15 — просп. Шевченка, 3.
Кінотеатр «Штука» / Кінотеатр «Химера» / Кінотеатр «Київ» У триповерховій кам'яниці, на сучасному проспекті Шевченка, 8, збудованій близько 1880 року, у 1892—1898 роках перебувало Наукове Товариство ім. Шевченка. В подвір'ї цієї кам'яниці у 1912 році фірма Івана Левинського збудувала кінотеатр «Штука», згодом перейменований — на «Химера»). За радянських часів кінотеатр почав називатись «Київ», що функціював до 2015 року. 2015 року Виконавчий комітет Львівської міськради затвердив містобудівні умови та обмеження на реконструкцію цього будинку, тобто дозволили новим власникам провести реконструкцію будівлі колишнього кінотеатру «Київ» «за рахунок надбудови частково третього та мансардного поверхів». 28 серпня 2020 року в приміщенні колишнього кінотеатру «Київ» відкрився приватний океанаріум.
Кінотеатр Корсо / Кінотеатр ім. Щорса / Кінотеатр ім. Т. Шевченка В будинку на проспекті Шевченка, 28, діяв кінотеатр зі зміною назв і власників: «Корзо» (1912—1926), «Варшава» (1926—1928), «Пан» (1928—1938), «Ріальто» (1938—1944), «Піонер» (1944—1950), «Кінотеатр ім. Щорса» (1950—1990-і), «Кінотеатр ім. Т. Шевченка» (1990-ті). Поступово кінотеатр припинив діяльність. У 2009—2012 роках приміщення належало товариству «Просвіта». Від 2012 року тут розташований ресторан імпровізацій «Грушевський Cinema Jazz».
Кінотеатр «Аполло» / Кінотеатр ім. Кірова У будинку на сучасній вул. Чайковського, 7 в приміщенні Галицького музичного товариства у квітні 1911 року було відкрито кінотеатр «Аполло». Власником кінотеатру був інженер Казимеж Кропйовський. Це був елітний, в якому демонстрували найновіші кінострічки, а квитки на кінопокази коштували майже на рівні з квитками на театральні вистави. На початку діяльності кінотеатру у глядацькому залі було 598 місць, але до кінця 1930-х років їх кількість збільшено до 700. У 1916 році Казимеж Кропйовський був мобілізований до війська, і кінотеатр перейшов у власність спілки, до якої входили: інженер Станіслав Фред, урядовець магістрату Станіслав Зборовський та журналіст Едмунд Кольбушовський. У січні 1930 року «Аполло» почав демонструвати звукові фільми і став другим звуковим кінотеатром Львова. У травні 1935 року «Аполло» був одним з двох кінотеатрів Львова, де відбувалися безкоштовні покази репортажу з похоронної процесії Юзефа Пілсудського. Від грудня 1939 року, вже як кінотеатр імені Кірова, власниками якого були: Данута Павловська, Владислав Фред, Станіслав Зборовський. У реєстраційному списку кінотеатрів зазначено, що ця спілка власників довела кінотеатр до занепаду. «Аполло» остаточно припинив свою діяльність, у 1943 році, під час німецької окупації. Нині у будинку діє Львівська обласна філармонія.
1945—1991 У радянський період кількість кінотеатрів у Львові стрімко збільшувалася. У 1960 році у місті було відкрито кінотеатр «Львів» — перший широкоформатний кінотеатр в Україні, тоді — один з найкращих в СРСР.
Кінотеатр «Орлятко» / Кінотеатр «Сокіл» / «Львівський кіноцентр» Кінотеатр «Орлятко» був відкритий у грудні 1978 року у будинку на вул. Володимира Великого, 14-А, посеред парку «Горіховий гай». Цей кінотеатр був розрахований на дитячу публіку. У часи Незалежності його перейменовано на «Сокіл». У середині 1990-х років кінотеатр припинив свою діяльність, проте відновив її у 2003 році. Довший час у «Соколі» відбувалися нерегулярні кіносеанси, але ухвалою «Про реорганізацію закладів культури» Львівської міської ради від 18 грудня 2014 року реорганізовано способом перетворення на ЛКП «Львівський кіноцентр». 20 березня 2015 року відбулося урочисте відкриття кіноцентру. Більшість показів тут відбувається мовою оригіналу з українськими субтитрами. Також відбуваються покази кіно, знятого на плівку, з архівів Львівської обласної контори кінопрокату. У кіноцентрі є кінозал з плівковим та цифровим проєкторами, зручна зона відпочинку та кафе.
Кінотеатр «Дружба»