Упаніша́ди (мн. від , «одкровення», «те, що руйнує невігластво»(С.8).) — давньоіндійські релігійно-філософські брахманські тексти. Центральною темою є концепція єдності атмана — «я», «душі» й абсолютного духа — Брахмана. Написані в різний час (від VII—III ст. до н. д. до XIV—XV ст. н. д.), різними авторами. Упанішади є частиною індійських священних текстів шруті (почуте), і складені у вигляді діалогу учителя з учнем, в якому вчитель пояснює суть Вед.
Загальна кількість упанішад невідома. Існує легенда, що їх 1180 (за кількістю ведичних шкіл). Найповнішою збіркою Упанішад є Муктіка (звільнення), що складається з 108 упанішад. 10 з них стосуються Рігведи, 51 — Яджурведи, 16 — Самаведи і 31 — Атхарваведи.
«Головними» вважаються 11 найдавніших упанішад, що були коментовані Шанкарою: Айтарея (належить до Рігведи); Бріхадараньяка (до Яджурведи); Іша (до Яджурведи); Тайтирія (до Яджурведи); Катха (до Яджурведи); Чхандог'я (до Самаведи); Кена (до Самаведи); Мундака (до Атхарваведи); Мандук'я (до Атхарваведи); Прашна (до Атхарваведи); Шветашватара (до Яджурведи); Упанішади — це також завершальний етап у розвитку Вед.
Примітки
Джерела та література О. Луцишина. Упанішади // Филипович Л. О. Упанішади // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Упанішади (С.?) (С.?)
Посилання
Тексти 70 (всіх нині доступних російською мовою) упанішад з числа 108 основних, включаючи 10 головних, а також класифікація упанішад по групах.