Э, э (E) — кирилична літера, 30-та літера білоруської кириличної та 31-ша літера російської абетки; в інших сучасних слов'янських мовах не вживається. Її вважають запозиченою глаголичною формою «єсть» (Є), котра має вигляд і позначала нейотований звук.
Історія В російській кирилиці знак Э вживають щонайменше з кінця XVI століття. Наприклад, вона багаторазово трапляється в рукописній Познанській збірціДив. напр. включений в неї літопис Рачинського в: ПСРЛ, т. XXXV, М., "Наука", 1980; факсимиле листов еще одной части сборника, повести о Тристане, в: Białoruski Tristan. Kolegium Europy Wschodniej. ISBN 978-83-89185-71-6, списаній (за винятком пізніших останніх сторінок) в кінці XVI століттяСоболевский А.И. - Славяно-Русская Палеография.(в таких словах як «цэсар», «рыцэр» і т. д.). Трапляється вона також у московському 1648 року виданні граматики СмотрицькогоPDF-файл «Грамматика» Милетія Смотрицкаго. Московское изданіе 1648 г.: этѷмоло́гїа . Офіційно в російську абетку Э було включено 1708 року при створенні гражданського шрифту.
В сербському варіанті гражданського алфавіту знаки Э та Є були альтернативами одне одному і позначали один звук — йотований [Е]. Спершу частіше вживали Э, згодом навпаки. Втім обидві літери було відкинуто реформою Вука Караджича.
Таблиця кодів Кодування Реєстр Десятковийкод 16-ковийкод Вісімковийкод Двійковий код Юнікод Велика 1069 042D 002055 00000100 00101101 Мала 1101 044D 002115 00000100 01001101 ISO 8859-5 Велика 205 CD 315 11001101 Мала 237 ED 355 11101101 KOI-8 Велика 252 FC 374 11111100 Мала 220 DC 334 11011100 Windows-1251 Велика 221 DD 335 11011101 Мала 253 FD 375 11111101
В HTML велику літеру Э можна записати як Э або Э, а малу э — як э або э.
Примітки