Ігор Васильович Стасюк (23 вересня 1938, Бережани — 16 вересня 2019, Львів) — український фізик-теоретик, член-кореспондент Національної академії наук України (1995), доктор фізико-математичних наук (1985), професор.

Біографія

Народився 23 вересня 1938 року у містечку Бережани Тернопільської області.

У 1959 р. закінчив із відзнакою фізичний факультет Львівського державного університету ім. І. Франка. Ще студентом спільно з В. В. Владимировим під керівництвом професора А. Ю. Глаубермана він виконав дослідження, присвячене «новій формі полярної моделі» з уведенням операторів «вузлових елементарних збуджень» (попередники відомих операторів Хаббарда), високо оцінене академіком М. М. Боголюбовим і рекомендоване до публікації в «Докладах академии наук СССР» у вигляді статті.

У 1963 р. успішно захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата фізико-математичних наук на тему «Метод вузлових елементарних збуджень у теорії неметалічних кристалів».

І. В. Стасюк поєднує викладацьку і дослідницьку роботу на кафедрах теоретичної фізики й теорії твердого тіла Львівського державного (нині національного) університету ім. І. Франка, працюючи над розвитком теорії обмінних взаємодій та феромагнетизму в сильно скорельованих електронних системах, зокрема, над формулюванням теореми Віка й розробленням діаграмної техніки для операторів Хаббарда. Одночасно він створив мікроскопічні моделі сегнетоелектриків зі складною структурою водневих зв'язків, які допомогли описати їхні динамічні та термодинамічні властивості, а також запропонував мікроскопічну теорію оптичних ефектів, породжених зовнішніми полями в діелектричних кристалах.

З 1978 до 1983 рр. — працює у Інституті прикладних проблем механіки та математики АН України, а потім у Львівському відділенні Інституту теоретичної фізики АН України. У цей час його наукові інтереси поширюються також на теорію електрон-деформаційних ефектів у напівпровідниках, сполуки з вузькими зонами провідності та кристали з ефектом Яна-Теллера.

У 1985 р. — захистив докторську дисертацію на тему «Теорія індукованих зовнішніми полями ефектів у кристалах із структурними фазовими переходами».

З часу створення у 1990 р. на основі Львівського відділення Інституту теоретичної фізики АН України працював на посаді заступника директора з наукових питань в Інституті фізики конденсованих систем НАН України та до 2016 року очолював відділ квантової статистики, нині є головним науковим співробітником.

У 1995 р. — обраний членом-кореспондентом НАН України.

Помер професор Ігор Стасюк у Львові, похований на 23 полі Личаківського цвинтаря.

Наукова та педагогічна діяльність

Найвагоміші результати пов'язані з теорією твердого тіла. Це розроблені ним математичні методи у теорії багатостанових і ферміонних систем із сильними короткосяжними кореляціями, вивчення ефекту хаббардівських кореляцій та ангармонічних ефектів у високотемпературних надпровідниках, розвиток теорії кінематичних механізмів надпровідного спарювання в межах моделі Хаббарда. Учений відомий також своїми розробленнями в мікроскопічній теорії впливу полів різноманітної природи на властивості та термодинаміку сегнетоелектриків і ян-теллерівських кристалів. Понад десятилітній доробок І. В. Стасюка та його учнів у галузі теорії протонного й іонного перенесення в суперіонних кристалах знайшов продовження в описі властивостей інтеркальованих кристалів. За результатами наукової роботи було опубліковано понад 700 наукових праць у вітчизняних та іноземних виданнях, у тому числі п'яти монографії.

Багато років веде роботу з підготовки наукових кадрів, читає лекції з теоретичної фізики та численні спецкурси (квантова статистика, електродинаміка, теорія твердого тіла, теорія фазових переходів, математичні методи теоретичної фізики) у Львівському національному університеті ім. І. Франка. Він виховав 21 кандидата та 5 докторів наук.

Громадська діяльність

І. В. Стасюк — віце-президент Українського фізичного товариства, дійсний член Наукового Товариства ім. Т. Г. Шевченка. З 1993 р. — заступник головного редактора журналу «Condensed Matter Physics», член редколегії журналу «Phase Transitions», а також голова секції «Фізика сегнетоелектриків», член редколегії низки міжнародних журналів, секцій «Теорія твердого тіла» та «Фізика високотемпературної надпровідності» Міжвідомчої наукової ради при Президії НАН України з проблеми «Фізика твердого тіла», входить до складу секції статистичної фізики Наукової ради НАН України з проблеми «Фізика м'якої речовини», спеціалізованих рад із захисту докторських дисертацій. Він член Міжнародного дорадчого комітету «Домени у фероїках і мезоскопічні структури», виступив організатором багатьох міжнародних конференцій зі статистичної теорії конденсованих середовищ і фізики сегнетоелектриків.

Нагороди та премії

Премія НАН України імені О. С. Давидова за результатами 2013 року. Кавалер ордена «За заслуги» ІІІ ступеня. Почесний доктор Інституту теоретичної фізики ім. М. М. Боголюбова НАН України (2011). Соросівський професор (1996).

Родина

Дружина — Тетяна Крушельницька, фізик, громадсько-політична діячка. Дочка Лариси Крушельницької, онука Івана Крушельницького та Галі Левицької, правнучка Антона та Марії Крушельницьких і Льва Левицького Крушельницька Тетяна Доріанівна // Енциклопедія сучасної України.

Бібліографія Дидух Л. Д., Прядко Л. Ф., Стасюк И. В. Корреляционные эффекты в узкозонных материалах. Львов: Вища школа, 1978. Stasyuk I. V., Shvaika A. M. A model with local anharmonicity in theory of HTSC systems: correlatoin functions and transverse «dielectric susceptibility» Cond. Matt,. Phys. — 1994.- № 3.- p. 134-175. Стасюк И. В., Сабан А. Я. Физика многочастичных систем, 1983, 4, с,93- 102. Стасюк И. В., Левицкий P. P., Сабан А. Я. Теория индуцированных внешними полями эффектов и релаксационных явлений в кристаллах со структурными и сегнетоэлектрическими фазовыми переходами.- в кн.: «Проблемы современной статистической физики». К.: Наукова думка, 1985, с.274-285.

Примітки

Джерела

Вісник НАН України. — 2008. — N 9

Посилання Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Київ Член-кореспондент НАН України Ігор Стасюк: «Я не вважаю, що 75 — це підсумок» / Газета «Світ», № 39-40 (787—788) жовтень 2012