Гео́ргіос Скла́вос (; 20 серпня 1888, Бреїла, Румунія — 19 березня 1976, Афіни) — грецький композитор.
Вчився в Афінській консерваторії у Армана Марсіка, бельгійського композитора, який на той час працював у Греції. Закінчив консерваторію в 1913 і від того часу викладав у ній історію музики, гармонію і контрапункт. Пізніше, з 1924 року був професором Пірейської консерваторії аж до 1968.
Перекладаючи з німецької курс історії музики, спричинився до створення грецької (кафаревуса) музичної термінології.
Працював переважно у галузі музичного театру: був автором кількох опер і музики до драматичних спектаклів; паралельно з основною роботою був генеральним директором Національної опери (Етнікі лірікі скіні) в Афінах, а також регулярно публікував рецензії на спектаклі в періодиці.
Належав до грецької національної музичної школи, використовував фольклорні та візантійські музичні теми, які гармонізував та оркестрував у романтичному стилі. Музикознавці відзначали яскравість його оркестрування та щільність музичної фактури.
Твори Опери Ніоба (1919). Лестеніца (1923, виставлена в Афінах 14 березня 1947). Кассіані (1929—1936, виставлена 30 жовтня 1959). Лілія на узбережжі (1937—1941). Амфітріон (1955—1960). Святоюрський ярмарок (1961—1962).
Оркестрові твори Орел (1922). Аркадійська сюїта (1922). Критська фантазія (1922). Героїчна поема (1926). Дві ідилії (1928). Весілля на острові (1937).
Писав також пісні, хори, гармонізував візантійські церковні співи.
Джерела Baker's Biographical Dictionary of Musicians / Revised by Nicolas Slonimsky. New York: Schirmer Books, 1984, p. 2143.