Гейл Пек (), відома як Джулі Лондон (;  — ) — американська джазова співачка, композиторка, авторка-виконавиця та акторка. Пік популярності як співачки припав на 1950-ті. Визнана найкращою вокалісткою в 1955, 1956 і 1957 роках за версією видання Billboard. Основною причиною успіху співачки вважають її низький голос — «smoky voice». За свою музичну кар'єру Лондон випустила 32 альбоми. Її акторська кар'єра тривала понад 35 років.

Біографія

Гейл Пек народилася 26 вересня 1926 року в містечку Санта Роза, штат Каліфорнія. У її батьків, Джека і Джозефіни Пек (Jack and Josephine Peck), був свій театр, у якому Джулі співала й грала з ранніх років.

Коли їй було 14 років, родина переїхала до Лос-Анджелеса. Незабаром після цього, в 1945-му, вона закінчила Голлівудську Професійну Школу (Hollywood Professional School). Через кілька років одружилася з актором Джеком Веббом, згодом народила дочок Стейсі (Stacy) та Ліза (Lisa). Стейсі була вбита в результаті ДТП у 1996 році.

Як акторка дебютувала для Лондон в 1944 році, після зйомок у пригодницькому фільмі режисера Сема Ньюфілда (Sam Newfield), «Nabonga», в якому акторка зіграла одну з провідних ролей. Менш ніж через рік надійшли пропозиції ролей у фільмах On Stage Everybody і Червоний будинок (The Red House).

У 1953 році розлучилася з чоловіком, а через рік познайомилася з популярним джазовим музикантом і композитором Боббі Трупом (Bobby Troup), який у той час виступав в одному з клубів Лос-Анджелеса. Вони одружилися в 1954 році і прожили разом понад 45 років, до самої його смерті в 1999. У шлюбі народила дочку Келлі (Kelly) і синів-близнюків Джоді і Різа (Jody and Reese). Келлі Труп померла в 2002 році, а в 2010 році помер Джоді.

Хоч ще дитиною Гейл серйозно захоплювалася музикою, особливо співом, студії звукозапису помітили талановиту співачку лише після успішного початку акторської кар'єри. Перший концерт Джулі Лондон відбувся в 1955 році в клубі «881 Club» в Лос-Анджелесі; а згодом вона випустила 32 повноцінних альбоми зі своїми записами. Отримала титул «найпопулярнішої співачки» за версією журналу Billboard в 1955-му, 1956-му і 1957-му роках. У 1957 році співачка з'явилася на обкладинці журналу Life.

Її першою компанією звукозапису була Bethlehem Records, укласти контракт з якою їй допоміг Боббі Труп. Кілька пісень Лондон потрапили на збірку студії 1955-го року «Bethlehem's Girlfriends». Найбільшої популярності вона домоглася після виходу її синглу «Cry Me a River», текст до якого написав її шкільний друг, а музику склав Труп. Диск, реліз якого відбувся в грудні 1955-го року, майже відразу розійшовся мільйонним тиражем у США і приніс величезну славу артистці.

Її ролі в кіно також деколи виявлялися «співаючими», так, Лондон виконала свою пісню у фільмі The Girl Can't Help It у 1956 році.

Крім кар'єри у кінофільмах і музичній індустрії, акторка часто брала участь у різних серіалах і телешоу, найвідомішими з яких були «The Big Valley» і «Adam-12». Вона залишалася в хороших стосунках зі своїм першим чоловіком і навіть брала участь у кількох його проєктах, серед яких був телесеріал «Emergency!» і «Adam-'12».

У 1960-х і 1970-х Лондон активно знімалася у фільмах і серіалах, проте в 90-х кар'єра акторки пішла на спад і закінчилася роллю медсестри Діксі МакКол у популярному американському телесеріалі «Критичний стан!» («Emergency!», 1972—1979)

У 1995 році акторка перенесла інсульт, а після смерті чоловіка у 1999 зовсім ослабла.

Джулі Лондон померла 18 жовтня 2000 року, у віці 74 років. Похована поряд із чоловіком на кладовищі Hollywood Hills Cemetery в Лос-Анджелесі.

Дискографія

Bethlehem's Girlfriends (1955) Julie Is Her Name (1955, U.S. No. 2) Lonely Girl (1956, U.S. No. 16) Calendar Girl (1956, U.S. No. 18) About the Blues (1957, U.S. No. 15) Make Love to Me (1957) Julie (1958) Julie Is Her Name, Volume II (1958) London by Night (1958) Swing Me an Old Song (1959) Your Number Please (1959) Julie…At Home (1960) Around Midnight (1960) Send for Me]] (1961) Whatever Julie Wants (1961) The Best of Julie (1962) Sophisticated Lady (1962) Love Letters (1962) Love on the Rocks (1962) Latin in a Satin Mood (1963) Julie's Golden Greats (1963) The End of the World (1963, U.S. No. 127) The Wonderful World of Julie London (1963, U.S. No. 136) Julie London (1964) In Person at the Americana (1964) Our Fair Lady (1965) Feeling Good (1965) By Myself (1965, produced exclusively for the Columbia Record Club) All Through the Night: Julie London Sings the Choicest of Cole Porter (1965) For the Night People (1966) Nice Girls Don't Stay for Breakfast (1967) With Body & Soul (1967) Easy Does It (1968) Yummy, Yummy, Yummy (1969) The Very Best Of Julie London (1975) Time For Love — The Best Of Julie London (1991) The Ultimate Collection (2006) [3 CD Box Set]

Фільмографія

Nabonga (1944) Джені (Janie) (1944) (unbilled) Алмазна підкова (Diamond Horseshoe) (1945) (bit part) On Stage Everybody (1945) Ніч в раю (Night in Paradise) (1946) (bit part) Червоний будинок (The Red House) (1947) Tap Roots (1948) Task Force (1949) Return of the Frontiersman (1950) Товстун (The Fat Man) (1951) The Fighting Chance (1955)  — «Ця дівчина не може інакше» / (The Girl Can't Help It) — Джулі Лондон Злочин проти Джо (Crime Against Joe) (1956) The Great Man (1956) Drango (1957) Saddle the Wind (1958) Голос в дзеркалі (Voice in the Mirror) (1958) Людина з заходу (Man of the West) (1958) Night of the Quarter Moon (1959) Чудова країна (The Wonderful Country)' (1959) A Question of Adultery (1959) Третій голос (The 3rd Voice) (1960) Історія Джорджа Рафта (The George Raft Story) (1961)  — «Велика долина» / (The Big Valley) — Джулія Саксон''

Примітки

Посилання

Voice in the Mirror: A Tribute to Julie London