Як-9 — радянський одномоторний літак-винищувач Другої світової війни{cite book |last1 = Angelucci |first1 = Enzo |last2 = Matricardi |first2 = Paolo |title = World Aircraft: World War II, Volume II |series = Sampson Low Guides |place = Maidenhead, UK |publisher = Sampson Low |year = 1978 |isbn = 0-562-00096-8}}. Був розроблений КБ під керуванням Олександра Сергійовича Яковлева. Був наймасовішим радянським винищувачем Німецько-радянської війни. Вироблявся з жовтня 1942 по грудень 1948 р., всього було побудовано 16769 літаків.
Історія створення Як-9 став закономірним продовженням винищувачів Як-1 та Як-7. З конструктивної точки зору він являв собою подальший розвиток Як-7. Мало відрізняючись від нього за зовнішнім виглядом, Як-9 в той же час був з усякого погляду досконалішим. Це природно, оскільки при створенні цього літака було враховано майже дворічний досвід виробництва і бойового застосування Як-1 та існувала можливість ширшого застосування дюралюмінію, в якому країна відчувала вже не такі великі труднощі, як на початку війни. Використання металу дозволило, зокрема, істотно зменшити масу конструкції, а виграш використовувати або для збільшення запасу пального, або для оснащення літака потужнішим озброєнням і різноманітнішим спецобладнанням.
Як-9 був наймасовішим винищувачем радянських ВПС періоду Німецько-радянської війни. У середині 1944 літаків Як-9, Як-9Т і Як-9Д в сумі було більше за всіх інших винищувачів, що знаходилися на озброєнні, разом узятих і вони значною мірою замінили Як-1 і Як-7Б на основних фронтах. Випуск Як-9 на заводі № 153 досягав 20 літаків на день.
Як-9 випускався на трьох великих заводах (№ 153, 166, 82), брав участь у всіх операціях Радянської Армії, починаючи з Сталінградської битви. Всі модифікації винищувача мали відмінні льотно-технічні характеристики, не мали значних конструктивних або експлуатаційних дефектів, що призводять до аварій.
Першим серійним літаком став Як-9 з двигуном М-105ПФ. Як-9 з двигуном М-105ПФ і гвинтом ВИШ-61П був фронтовим винищувачем. Він являв собою серійний літак, прототипом для якого став полегшений варіант літака Як-7ДІ. Від останнього Як-9 мав ряд відмінностей, основні з яких такі: запас пального і число бензобаків зменшені відповідно з 500 кг і чотирьох баків до 320 кг і двох баків (на Як-7ДІ в полегшеному варіанті два консольних бака не заливалися, на серійних Як-9 вони були відсутні); запас мастила зменшено з 50 до 26…30 кг; зняті бомботримачі для зовнішньої підвіски бомб.
Озброєння Як-9 було аналогічне Як-7ДІ — одна мотор-гармата ШВАК з боєзапасом 120 патронів і один (лівий) синхронний кулемет УБС з боєзапасом 200 патронів. Польотна маса в порівнянні з полегшеним варіантом Як-7ДІ збільшилася до 2870…2875 кг, що пояснювалося в основному нижчою культурою виробництва і менш жорстким масовим контролем на серійних заводах у порівнянні з дослідним виробництвом ДКБ О. С. Яковлєва.
Модифікації Головною особливістю Як-9 була здатність створювати на його основі найрізноманітніші за призначенням типи літаків, включаючи фронтовий винищувач із звичайним і важким озброєнням, винищувач далекого супроводу, винищувач-бомбардувальник, винищувач-фоторозвідник, висотний винищувач-перехоплювач, двомісний неозброєний пасажирський літак спеціального призначення, двомісний навчально-тренувальний і вивізний винищувач.
Як-9 мав 22 основних модифікації, з яких 15 будувалися серійно. На Як-9 встановлювалися п'ять різних нових і модифікованих типів двигунів, шість варіантів числа й обсягу бензобаків, сім варіантів озброєння і два варіанти спецобладнання. Крім того, у Як-9 було два різновиди крила, що істотно відрізнялися: змішаної і суцільнометалевою конструкцій. Всі модифікації Як-9, крім вихідної конструкції, мали спеціальні індекси.
Як-9 з М-106ск Дослідний літак, спроба поліпшити характеристики Як-9 за рахунок встановлення потужнішого двигуна М-106ск оснащеного одношвидкісним нагнітачем. Літак вийшов на випробування в жовтні 1942 р. Проте двигун працював незадовільно і винищувач залишився в єдиному екземплярі.
Як-9 з М-107А Літак випробовувався в грудні 1942 року. Перспективний двигун М-107А при таких самих габаритах як і М-105ПФ мав набагато більшу потужність, але виявився ще «сирим» і одного разу через його відмову літак зазнав аварії, в якій ледь не загинув льотчик-випробувач П. М. Стефановський. Цей варіант Як-9 був виготовлений лише в одному екземплярі.
Як-9Д
Ця модифікація відрізнялася від базової моделі великим запасом палива (ЯК-9 320 кг, Як-9Д 480 кг). Паливо розміщувалося не в двох баках як на Як-9, а в чотирьох: двох кореневих по 208 л і двох консольних по 117 л. Максимальна дальність польоту досягла 1400 км. Виробництво ЯК-9Д почалося в березні 1943 р. (замість Як-9) і тривало до травня 1944 Всього було виготовлено 3068 винищувачів ЯК-9Д.
Як-9Т
На літаку в розвалі блоку циліндрів двигуна М-105ПФ була встановлена 37 мм гармата НС-37. Через велику довжину гармати, кабіну льотчика зсунули назад на 0,4 м, також було проведено посилення конструкції і агрегатів. Боєзапас складався з 30-32 снарядів для гармати НС-37 і 200–220 патронів для синхронного кулемета УБ. Маса секундного залпу становила 3,74 кг. 37-мм гармата дозволила збільшити дистанцію відкриття стрільби: для порушення бойового порядку бомбардувальників 1000–1200 м; окремо не маневреним бомбардувальникам 500–600 м. Як-9Т з успіхом застосовувався для атаки наземних цілей. Бронебійні снаряди з дистанції 500 м під кутом 45 градусів пробивали броню товщиною 30 мм. Проте сильна віддача гармати приводила до того, що у бік цілі йшло лише перші кілька снарядів. У звіті про військових випробуваннях літака зазначалося: «льотчик, який літає на Як-9Т, повинен бути свого роду снайпером і вміти вражати літак ворога напевно — з першого пострілу»http://combatavia.info/index1yak9.html. Наприкінці 1943 р. літак використовувався для боротьби з морськими цілями противника на Чорному морі. У період з березня 1943 р. по червень 1945 р. було побудовано 2748 літаків Як-9Т.
Як-9ТД Літак Як-9Т зі збільшеним запасом палива, мав чотири баки як на Як-9Д. Випускався у 1944 р.
Як-9К Модифікація Як-9Т на якій замість 37 мм гармати НС-37 була встановлена 45 мм гармата НС-45. Зазор між порожнім валом редуктора гвинта та стволом гармати, що проходив крізь нього, становив лише 0,75 мм. Для зменшення сили відбою, яка становила 7 тс, ствол НС-45 забезпечили дульним гальмом. Але, все ж при стрільбі на невеликих швидкостях літак розгортало, а льотчик відчував різкі поштовхи. Було рекомендовано вести стрільбу короткими чергами по 2-3 постріли. Маса секундного залпу Як-9К досягла 5,53 кг. У квітні-червні 1944 р. побудували серію Як-9К з 53 літаків. За час військових випробувань винищувачі провели 51 повітряний бій, в ході яких було збито 8 FW-190 A-8 і 4 BF-109 G (зустрічей з бомбардувальниками не було). Свої втрати склали 1 Як-9К. Середня витрата 45-ти мм патронів на збитий літак противника склав 10 штук. Як-9К не стали випускати великою серією через ненадійність роботи гармати НС-45.
Як-9П
Дослідний варіант Як-9. Замість синхронного 12,7 мм кулемета УБ на літаку була встановлена 20 мм гармата ШВАК. Як-9П виготовлений в березні 1943 р.
Країни, що використовували Як-9
Військово-повітряні сили Албанії отримали 12 літаків у 1951 році. Болгарія Військово-повітряні сили Болгарії
Як-9ДД Джеймса Еріка Сторрара, командира 234 Sqn, RAF
Військово-повітряні сили КНДР
Військово-повітряні сили КНР
Авіація Монгольської Народної Армії отримала 34 літаки на початку червня 1945 року. Всі літаки були зняті з озброєння у 1954 році.
Повітряні сили Польської Армії Військово-повітряні сили Польщі використовували декілька літаків з 1947 по 1953 рік. Військово-морські сили Польщі
Військово-повітряні сили СРСР
Трофейні, захоплені в Північній Кореї Угорщина Військово-повітряні сили Угорщини отримали 120 одиниць Як-9П у 1949 році. В Угорщині літак називали «Vércse» (Боривітер).
Armée de l'Air Ескадрилья Нормандія-Німан
Військово-повітряні сили Югославії
Участь у збройних конфліктах З 1942 по 1945 рік літак активно брав участь в усіх операціях ВПС СРСР.
З 1950 Як-9 брав участь у корейській війні, на боці КНДР.
Тактико-технічні характеристики Джерело: Медведь А. Н., 208, стр. 59, 88; Шавров, 1988. ТТХ винищувачів Як-9Як-9Як-9ДЯк-9ДДЯк-9ТЯк-9КЯк-9ПДЯк-9У Технічні характеристикиЕкіпаж 1Довжина, м 8,5 8,6 8,66 8,67 8,55Розмах крила, м 9,74 10,74 9,74Площа крила, м² 17,15 17,65 17,15Маса порожнього, кг 2200 2350 2346 2298 2291 2310 2512Маса нормальна злітна, кг 2873 3174 3276 3025 3028 2845 3204Маса палива, кг 322 486 630 330 475 320 380Двигун 1×М-105ПФ 1×ВК-105ПФ 1×М-105ПФ 1×ВК-105ПФ 1×М-105ПД 1×М-107АПотужність, к.с. (кВт) 1× 1180 (868) 1× 1160 (853) 1× 1500 (1103) Льотні характеристикиМаксимальна швидкість на висоті, км/год (м) 512 (0) 552 (1800)577 (3900) 535 (0) 567 (1659)591 (3650) 522 (0) 564 (1000)584 (3900) 533 (0) 574 (2100)597 (3930) 518 (0) 573 (3750) 500 (0) 615 (8000) 575 (0) 636 (2500)672 (5000)Посадкова швидкість, км/год 130 143 145 144 142 130 140Практична дальність, км 848 1360 2285 735 598 575 675Практична висота, м 10750 9800 9400 10000 10000 13100 10650Тривалість набору висоти 5000 м, хв 5,1 6,1 6,8 5,5 6,5 5,3 5,0Тривалість віражу на 1000 м, с 16-17 26 26 18-19 21-24 19 20Навантаження на крило, кг/м² 167 192 191 176 176 143 183Тягооснащеність, Вт/кг 306 272 263 283 283 334 350Розбіг, м 320 370 400 380 345 375 375Пробіг, м 485 550 500 500 455 460 530 ОзброєнняГарматне 1× 20 мм ШВАК 120 патр. 1× 37 мм НС-37 30 патр. 1× 45 мм НС-45 29 патр.1× 20 мм ШВАК 120 патр.Кулеметне 1× 12,7 мм УБС 200 патр. ні 2× 12,7 мм УБС
Примітки