Гімнокалі́ціум (Gymnocalycium) — рід кактусових з кулеподібним, злегка сплощеним стеблом, з безліччю округлих горбків і часто з щільними, розчепіреними та розгалуженими колючками.
Етимологія
Гімнокаліціуми отримали свою назву завдяки абсолютно голим, без жодної волосини бутонам (у перекладі з — «гола» та — трубка).
Зовнішній вигляд
Рід Гімнокаліціум включає близько 70 видів і багато різновидів: поряд з карликовими, стебла яких не перевищують 4 см у висоту, є крупні види, стебла яких досягають 50 см у висоту та маси понад 40 кг. Стебла, як правило, кулясті, забарвлення варіює від червоно-коричневих до фіолетових відтінків зеленого кольору.
Останніми десятиріччями виведено декілька декоративних безхлорофільних форм: молочно-рожеві, червоні, лилові, жовті. У більшості видів коріння мочкувате, у деяких — ріпоподібне. У більшості видів ребра розділені на горбки поперечними борозенками, які знаходяться під ареолами. Особливістю горбків є клиноподібний виступ, направлений до основи стебла. Колючки різноманітні за довжиною та забарвленням, ростуть або пучком в сторони, або павукоподібно притиснуті до стебла.
З віком кількість ребер і довжина колючок змінюються, що ускладнює визначення видів.
Більшість гімнокаліціумів цвіте переважно з 2 — 3-річного віку. Бутони з'являються з ареол, розташованих на верхівці рослини. Квіти білі, сіруваті, зеленуваті, жовті, рожеві, червоні, дзвіночко-воронкоподібні, 3 — 10 см у довжину та в діаметрі. Плоди сірувато-зелені, з червонуватим чи блакитним відтінком, овальної форми, до 2 см в діаметрі, та 4 см у довжину.
Місця зростання
Гімнокаліціуми — найтиповіші кактуси Південної Америки: ростуть поодиноко, групами або дернинами, зустрічаються на величезних просторах від холодної Патагонії до субтропіків на півдні Бразилії та на південному сході Болівії. У Болівії ростуть в посушливій області біля висохлих соляних озер. Тут, наприклад, можна знайти покритий вапняним налітом гімнокаліціум Анісітса (Gymnocalycium anisitsii), відоміший під старою назвою гімнокаліціум блідосіруватий (Gymnocalycium griseopallidum). Найвідоміші райони зростання гімнокаліціумів знаходяться в Аргентині і Парагваї. Тут був знайдений один з найвідоміших, але важкий для культивування вид — гімнокаліціум Міхановича (Gymnocalycium mihanovichii). Гімнокаліціуми зустрічаються майже в усіх провінціях Уругваю, де вони ростуть разом з видами з родів нотокактус (Notocactus), віґінсія (Wigginsia), фрайлея (Frailea).
Утримання та догляд
Гімнокаліціуми надають перевагу в зимовий період не дуже низькій температурі (мінімум + 10 °С), в іншому випадку вони можуть загинути. Сухого ґрунту цей вид не переносить, тому взимку його потрібно трохи поливати. Більшість гімнокаліціумів мешкає в зоні субтропіків Південної Америки, але досить високо в горах. Вони надають перевагу свіжому повітрю і не люблять дуже сильної спеки. Часто їх можна зустріти на ґрунтах, що утворилися в результаті вивітрювання гірських порід. Кактусоводам важливо стежити за тим, що період зростання у гімнокаліціумів триває і восени, полив починають скорочувати поступово і закінчують в жовтні. Кактуси можна потроху поливати взимку, але так, щоб вода надходила в ґрунт знизу. Обережний полив рослин починають у березні. Гімнокаліціуми найкраще почувають себе на ґрунті, багатому гумусом та поживними речовинами. Оптимальна земляна суміш: 40 % листового прегною, 30 % дернового ґрунту, 30 % крупнозернистого піску цегляної та гравійної крошки. Активне зростання рослин починається влітку. Поливати їх в цей час слід регулярно. Якщо ці умови дотримані, — чекайте рясного цвітіння: одна квітка буде зміняти іншу. Найбільш примхливі, вкрай чутливі до умов культури гімнокаліціуми можна прищеплювати. Деякі з них, однак, можуть рости на власних коріннях при дуже уважному і ретельному догляді. Прищеплені мутанти гімнокаліціума Міхановича можна зустріти в продажу у вигляді невеликої червоної або помаранчевої кулі на зеленій підщепі. Оскільки мутант не містить хлорофілу, він не може живитися самостійно і цілком залежить від підщепи.
Класифікація
Вперше рід Gymnocalycium був описаний у 1844 р. Людвігом Пфайфером (), який і дав йому цю назву. З тих пір був запропоновано цілу низку різних систематик роду Gymnocalycium, що базуються головним чином на будові насіння. Згідно з останніми у роді виділяють шість підродів: Gymnocalycium, Macrosemineum, Microsemineum, Muscosemineum, Pirisemineum і Trichomosemineum, чотири з яких, у свою чергу, містять одинадцять секцій.
Едвард Андерсон (Edward F. Andersson) у своїй фундаментальній праці «THE CACTUS FAMILY» (2001) розділяє рід Gymnocalycium на 71 вид до яких долучаються ще 39 підвидів:
Gymnocalycium albiareolatum Gymnocalycium ambatoense Gymnocalycium amerhauseri Gymnocalycium andreae Gymnocalycium andreae subsp. andreae Gymnocalycium andreae subsp. carolinense Gymnocalycium andreae subsp. matznetteri Gymnocalycium andreae subsp. fechseri Gymnocalycium andreae subsp. longispinum Gymnocalycium angelae Gymnocalycium anisitsii Gymnocalycium anisitsii subsp. anisitsii Gymnocalycium anisitsii subsp. multiproliferum Gymnocalycium baldianum Gymnocalycium bayrianum Gymnocalycium berchtii Gymnocalycium bodenbenderianum Gymnocalycium bodenbenderianum subsp. bodenbenderianum Gymnocalycium bodenbenderianum subsp. intertextum Gymnocalycium borthii Gymnocalycium bruchii Gymnocalycium buenekeri Gymnocalycium calochlorum Gymnocalycium capillaense Gymnocalycium carminanthum Gymnocalycium castellanosii Gymnocalycium catamarcense Gymnocalycium catamarcense subsp. catamarcense Gymnocalycium catamarcense subsp. acinacispinum Gymnocalycium catamarcense subsp. schmidianum Gymnocalycium chiquitanum Gymnocalycium deeszianum Gymnocalycium delaetii Gymnocalycium denudatum Gymnocalycium erinaceum Gymnocalycium eurypleurum Gymnocalycium eytianum Gymnocalycium gibbosum Gymnocalycium gibbosum subsp. gibbosum Gymnocalycium gibbosum subsp. ferox Gymnocalycium horstii Gymnocalycium hossei Gymnocalycium hybopleurum Gymnocalycium hyptiacanthum Gymnocalycium hyptiacanthum subsp. hyptiacanthum Gymnocalycium hyptiacanthum subsp. paucicostatum Gymnocalycium hyptiacanthum subsp. schroederianum Gymnocalycium kieslingii Gymnocalycium leeanum Gymnocalycium leptanthum Gymnocalycium mackieanum Gymnocalycium marsoneri Gymnocalycium marsoneri subsp. marsoneri Gymnocalycium marsoneri subsp. matoense Gymnocalycium megalothelon Gymnocalycium mesopotamicum Gymnocalycium mihanovichii Gymnocalycium monvillei Gymnocalycium monvillei subsp. monvillei Gymnocalycium monvillei subsp. achirasense Gymnocalycium monvillei subsp. brachyanthum Gymnocalycium monvillei subsp. horridispinum Gymnocalycium mostii Gymnocalycium mucidum Gymnocalycium netrelianum Gymnocalycium neuhuberi Gymnocalycium obductum Gymnocalycium ochoterenae Gymnocalycium ochoterenae subsp. ochoterenae Gymnocalycium ochoterenae subsp. herbsthoferianum Gymnocalycium ochoterenae subsp. vatteri Gymnocalycium oenanthemum Gymnocalycium paediophilum Gymnocalycium paraguayense Gymnocalycium parvulum Gymnocalycium pflanzii Gymnocalycium pflanzii subsp. pflanzii Gymnocalycium pflanzii subsp. argentinense Gymnocalycium pflanzii subsp. dorisiae Gymnocalycium platense Gymnocalycium pugionacanthum Gymnocalycium quehlianum Gymnocalycium ragonesei Gymnocalycium rauschii Gymnocalycium riojense Gymnocalycium riojense subsp. riojense Gymnocalycium riojense subsp. kozelskyanum Gymnocalycium riojense subsp. paucispinum Gymnocalycium riojense subsp. piltziorum Gymnocalycium ritterianum Gymnocalycium rosae Gymnocalycium saglionis Gymnocalycium saglionis subsp. saglionis Gymnocalycium saglionis subsp. tilcarense Gymnocalycium schickendantzii Gymnocalycium schroederianum Gymnocalycium spegazzinii Gymnocalycium spegazzinii subsp. spegazzinii Gymnocalycium spegazzinii subsp. cardenasianum Gymnocalycium stellatum Gymnocalycium stellatum subsp. stellatum Gymnocalycium stellatum subsp. occultum Gymnocalycium stenopleurum Gymnocalycium striglianum Gymnocalycium stuckertii Gymnocalycium taningaense Gymnocalycium terweemeanum Gymnocalycium tillianum Gymnocalycium uebelmannianum Gymnocalycium uruguayense
Охорона у природі
Gymnocalycium albiareolatum — статус: «Види на межі зникнення» Gymnocalycium amerhauseri — статус: «Види під загрозою вимирання» Gymnocalycium andreae — статус: «Найменший ризик» Gymnocalycium anisitsii — статус: «Найменший ризик» Gymnocalycium baldianum — статус: «Найменший ризик» Gymnocalycium bayrianum — статус: «Найменший ризик» Gymnocalycium berchtii — статус: «Найменший ризик» Gymnocalycium bodenbenderianum — статус: «Найменший ризик» Gymnocalycium bruchii — статус: «Найменший ризик» Gymnocalycium calochlorum — статус: «Найменший ризик» Gymnocalycium capillaense — статус: «Найменший ризик» Gymnocalycium castellanosii — статус: «Найменший ризик» Gymnocalycium chiquitanum — статус: «Даних недостатньо» Gymnocalycium denudatum — статус: «Види під загрозою вимирання» Gymnocalycium erinaceum — статус: «Найменший ризик» Gymnocalycium eurypleurum — статус: «Найменший ризик» Gymnocalycium gibbosum — статус: «Найменший ризик» Gymnocalycium glaucum — статус: «Найменший ризик» Gymnocalycium horstii — статус: «Види під загрозою вимирання» Gymnocalycium hossei — статус: «Найменший ризик» Gymnocalycium hyptiacanthum — статус: «Найменший ризик» Gymnocalycium kieslingii — статус: «Найменший ризик» Gymnocalycium kroenleinii — статус: «Найменший ризик» Gymnocalycium marianae — статус: «Уразливі види» Gymnocalycium marsoneri — статус: «Найменший ризик» Gymnocalycium mesopotamicum — статус: «Найменший ризик» Gymnocalycium mihanovichii — статус: «Найменший ризик» Gymnocalycium monvillei — статус: «Найменший ризик» Gymnocalycium mostii — статус: «Найменший ризик» Gymnocalycium neuhuberi — статус: «Види на межі зникнення» Gymnocalycium nigriareolatum — статус: «Найменший ризик» Gymnocalycium ochoterenae — статус: «Найменший ризик» Gymnocalycium oenanthemum — статус: «Види під загрозою вимирання» Gymnocalycium paraguayense — статус: «Уразливі види» Gymnocalycium pflanzii — статус: «Найменший ризик» Gymnocalycium pugionacanthum — статус: «Найменший ризик» Gymnocalycium ragonesei — статус: «Види на межі зникнення» Gymnocalycium reductum — статус: «Найменший ризик» Gymnocalycium rhodantherum — статус: «Найменший ризик» Gymnocalycium ritterianum — статус: «Найменший ризик» Gymnocalycium robustum — статус: «Найменший ризик» Gymnocalycium saglionis — статус: «Найменший ризик» Gymnocalycium schickendantzii — статус: «Найменший ризик» Gymnocalycium schroederianum — статус: «Найменший ризик» Gymnocalycium spegazzinii — статус: «Найменший ризик» Gymnocalycium stellatum — статус: «Найменший ризик» Gymnocalycium stenopleurum — статус: «Найменший ризик» Gymnocalycium striglianum — статус: «Найменший ризик» Gymnocalycium taningaense — статус: «Найменший ризик» Gymnocalycium uebelmannianum — статус: «Найменший ризик» Gymnocalycium uruguayense — статус: «Уразливі види»
Див. також
Систематика кактусових
Примітки
Джерела
Нико Вермёлен. Кактусы. Пер. с англ. Л. Р. Ермаковой. — М.: Издательский Дом «Кладезь», 1998. — 144 с. с ил. ISBN 5-85292-021-5 Борисенко Т. И. Кактусы. Справочник, — Киев: Наукова думка, 1986 г., — 286 с., ил. Буренков А. А. Кактусы в гостях и дома., — Феникс, 2007 г., — 472 с. — ISBN 978-966-651-431-1 Ян Ван дер Неер. Все о кактусах. — Санкт-Петербург: ООО «СЗКЭО» Кристалл", 2004 — 208 с., ил. — ISBN 5-306-00348-6 Турдиев С. и др. Кактусы. (Издание 2-е). Алма-Ата, «Кайнар», 1974 г. Edward F. Anderson. «The Cactus Family». 776 р. ISBN 0 881924989. p. 347–363 . Gymnocalycium: A Collector's Guide. A. A. BALKEMA / ROTTERDAM / BROOKFIELD / 1995, 1995. 332 pages. ISBN 905410192X; ISBN 9789054101925
Посилання
Український сайт про кактуси та кактусистів