Феодо́сія, або Теодо́сія, також Кєфє́ () або Ка́фа — місто в Україні, центр Феодосійського району Автономної Республіки Крим. Колишнє місто республіканського підпорядкування. Розташоване в південно-східній частині Криму на березі Чорного моря на тимчасово окупованій території України.
З моменту міжнародної невизнаної анексії Кримського півострова Росією у березні 2014 року Феодосія де-факто входить до складу Південного федерального округу РФ. Де-юре, згідно з адміністративно-територіальним поділом України, Феодосія входить до складу Автономної Республіки Крим, є адміністративним центром Феодосійської міської громади та Феодосійського району, яка є однією з окупованих Росією територій.
Опис Місто є важливим осередком тютюнової промисловості (Феодосійська тютюнова фабрика, заснована 1861 року); заводи: «Море», механічний, арматурний, «Буддеталь», соків; панчішна, мебльова, офсетна фабрики, комбінат будівельних матеріалів, харчова промисловість.
Політехнікум, Феодосійська національна картинна галерея (заснована 1880 року), історико-краєзнавчий музей.
Руїни Генуезької фортеці (рештки мурів та веж).
Приморський кліматичний курорт; лікувальні засоби — клімат, морські купання, грязь озеро Аджиголь, мінеральне сульфатно-хлоридно-натрієве джерело «Феодосія» (Паша-Тепе).
Фізико-географічна характеристика
Географічне положення і межі Феодосія розташована на південному сході Криму на узбережжі Феодосійської затоки та на схилах відрогів хребта Тепе-Оба, який прикриває місто з південного заходу. Хребет, заввишки 302 м над рівнем моря, замикає собою Головну гряду Кримських гір, що простяглася вздовж узбережжя від мису Айя, поблизу Севастополя, до мису Святого Іллі у Феодосії, і обривається в море крутим глиняним уступом. За кілька останніх років обриси мису Святого Іллі значно змінилися через проведення на ньому приватного будівництва. Назва хребта перекладається з кримськотатарської мови відповідно до місця розташування: Тепе-Оба, дослівно — вершина гори, за змістом — кінець гір. Північною частиною міста протікає маловодна річка Байбуга, що впадає в море неподалік від залізничної станції Айвазовська.
Місто оточене територією міської громади та межує: на півночі й сході — з Берегівською селищною радою, на узбережжі межа пролягає між Золотим пляжем та селищем Береговим, далі, огинаючи мікрорайон «Ближні Комиші», йде за декілька кілометрів на північ від об'їзної дороги (Керченського шосе); на заході — з Насипновською сільською радою (адміністративний центр — село Насипне), межа пролягає з тильного боку Лисої гори та західним відрогом хребта Тепе-Оба; на півдні — з Орджонікідзевською селищною радою, межа пролягає в околицях колишнього заводу «Гідроприлад».
Обчислити точну площу міста Феодосії неможливо, оскільки статистичний облік ведеться на території Феодосійської міськради, в якій місто складає лише малу частку.
Гідрографія Велика Феодосійська затока (завширшки 13 км, завдовжки — 31 км) має власну кругову течію, яка постійно оновлює воду біля узбережжя. Біля входу глибина затоки становить 20 — 28 метрів, чого достатньо для приймання суховантажів і танкерів великої водотоннажності. Підхід до порту здійснюється фарватерами та рекомендованими шляхами, що містить прориті вже в самій бухті Феодосії глибоководні канали. Побудований у повоєнний час невеликий нафтовий причал в районі гирла річки Байбуги, до 1990-х років набув непридатного до експлуатації стану і був розібраний. Проєкт будівництва гігантського нафтопірсу був відкинутий ще в радянські часи з екологічних міркувань: наслідки будівництва пірса могли б призвести до зупинки рециркуляції вод затоки та припинення її природного самоочищення. Роботи з перевалки нафтопродуктів з морських танкерів здійснюються без підходу останніх безпосередньо берега. Сучасний рівень нафтоперевального обладнання дозволяє Феодосійській нафтобазі працювати без екологічного збитку для акваторії затоки.
Безпосередні околиці Феодосії вкрай бідні річками. Постійно існує лише в літній період річка Байбуга, що бере витік на захід від міста. Багато вулиць старої частини міста, радіально розташовані до затоки, спочатку були дрібними майже пересохлими річками й струмками, що значно наповнюються водою в період танення снігів на схилах гори Тепе-Оба, і в літні зливи. Пізніше всі ці річки були зміщені під вулиці міста, і тепер є зливовою каналізацією. Найзначніші з них: у районі та під сучасною вулицею Дзержинського тече річка, що впадає в затоку за захисним молом Феодосійського порту. Під частиною вулиці Рози Люксембург (Адміральським бульваром), від середньої школи № 1 в бік Вежі Костянтина і далі під набережною Десантників закритий фортечний рів з річкою, що протікає по ньому. Під сучасною вулицею Галерейною протікає річка, яка в позаминулому столітті відділяла місто, що знаходилось на південь, від сільськогосподарських передмість і дач. Невеликі тимчасові водотоки існують в районі мису Іллі.Див., наприклад, .
Орографія Гірський хребет Тепе-Оба прикриває Феодосію з південного заходу, замикаючи собою Головне пасмо Кримських гір, що простягнулося вздовж Південного берега Криму. У бік моря хребет Тепе-Оба закінчується мисом Святого Іллі. Висота хребта Тепе-Оба над рівнем моря — 302 м. На північному заході міста розташована гора Лиса (або ж Паша-Тепе, «голова Паші»), на великій частині якої в шістдесятих роках минулого століття висаджені сосни. Сідловина між Тепе-Оба і Лисою являє собою вузький коридор, що дозволяє західним вітрам, що дмуть з боку гори Клементьєва (хребта Узун-Сирт), розігнатися до значних швидкостей. Через це явища район Челнокі (від назви головної вулиці Челнокова), загальновизнано вважається найбільш вітряним у Феодосії. Разом з тим, повітряні маси, піднімаючись по балках і балочках, якими порізана тильна західна частина Лисої гори, залишають там значно більше снігу, ніж в іншій частині міста, що знаходиться у вітровій тіні. У весняно-літній період вітрова тінь Лисої гори покриває собою всі північні квартали міста, і закінчується в районі Берегового — Приморського.
Клімат Клімат Феодосії близький до клімату Сімферополя. Однак близькість Чорного моря наближає клімат до середземноморського, середня температура цілий рік позитивна. Тому клімат Феодосії — проміжний між степовим і субтропічним. Однак, на відміну від Ялти, у Феодосії можливі набагато нижчі температури. Зима дуже м'яка, а літо спекотне і посушливе. Середньорічна температура повітря становить 11,9 °C, найнижча вона в січні (0,9 °C), найвища — в липні (23,4 °C) Найнижча середньомісячна температура повітря в січні (мінус 7,8 °C) зафіксована в 1950 році, найвища (7,9 °C) — в 1915 році. Найнижча середньомісячна температура в липні (20,7 °C) спостерігалась у 1912 році, найвища (27,4 °C) — в 1938 році. Абсолютний мінімум температури повітря (мінус 25,2 °C) зафіксовано 12 січня 1950 року −25 в січні 2006 року, абсолютний максимум (37,9 °C) — 2 липня 1938 року. У останні 100 років середньорічна температура повітря в Феодосії має тенденцію до підвищення. Протягом цього періоду вона підвищилася приблизно на 1,0 °C. Найбільше підвищення температури припало на період з січня по червень. В середньому за рік у Феодосії випадає 449 мм атмосферних опадів, найменше — в жовтні, найбільше — в серпні. Мінімальна річна кількість опадів (203 мм) спостерігалась у 1902 році, максимальна (698 мм) — в 1939 році. Максимальну добову кількість опадів (109 мм) зафіксовано 23 червня 1977 року. В середньому за рік у місті спостерігається 110 днів з опадами; найменше їх (6) в серпні, найбільше (14) — у грудні. Хмарність в місті порівняно невелика; найменша вона в серпні, найбільша — у грудні.
З півночі та сходу Феодосія відкрита для холодних, сильних вітрів, характерних для зимового періоду. Однак, навіть у найхолоднішому місяці року — лютому — середня температура повітря часто буває вище нуля. Число годин сонячного сяйва становить 2265 на рік, що більше, ніж в Ялті. Температура морської води влітку в середньому +19,8 °C, а в липні — серпні до +21,1 °C. Купальний сезон триває 114 днів на рік, з травня по жовтень.
Історія
Основні віхи в історії міста: 6 століття до н. е. — заснування міста Теодосія («Богом дана») вихідцями з грецького міста Мілет (Мала Азія); 355 рік до н. е. — війська боспорського царя Левкона I опанували місто; його було включено до складу Боспорського царства; 3 століття — перша згадка нового імені міста — Кафа; 370 рік — місто розграбували й зруйнували гуни; 1234 рік — поява в Кафі генуезьких купців 1266 рік — генуезці виторгували у монгольського намісника Уран-Тимура руїни Кафи для заснування свого поселення; 1289 рік — в Кафі з'являється призначений з Генуї консул; 1299 рік — Кафа спалена Ногаєм; 1308 рік — на вимогу хана генуезці залишили Кафу; 1313 рік — з дозволу хана генуезці повернулися до міста, Кафа отримала регулярне планування з поділом на власне місто («чітта»), цитадель та передмістя («борго»)Мустафін О. Перлини в степу. Розмови про минуле українського Півдня. Х., 2023, с.113; 1340 рік — Кафу відвідав Ібн Баттута, який нарахував в її гавані дві сотні кораблівМустафін О. Перлини в степу. Розмови про минуле українського Півдня. Х., 2023, с.114; 1345—1347 роки — облога Кафи ханом Джанібеком, спалах епідемії чуми; 1434 рік — поразка генуезців під Карагозом, визнання протекторату кримського хана над містом; 1475 рік — османи опанували місто, почався османський період його історії. У цей час у Кафі діяв один із найбільших невільничих ринків. Щороку тисячі чоловіків, жінок і дітей вивозили кораблями в усі куточки тогочасного мусульманського світу. Через Кафу проходили шляхи більшості невільницьких караванів, власниками яких були як піддані Кримського ханства (татари, османи, греки, вірмени, італійці), так і навіть деякі руські князі та козаки.. 1568 рік — засновано османський еялет Кефе з центром у місті Кафа; 1616 рік — Запорожці на «чайках» під проводом гетьмана Петра Сагайдачного знищили османський флот і захопили Кафу; 20 липня 1771 року — під час російсько-турецької війни 1768—1774 років Кафу захопили запорозькі козаки полковника Опанаса Ковпака. Почався російський період історії міста; 1787 рік — за наказом Катерини II місто перейменовано на Феодосію у межах «Грецького проєкту» (за часів імператора Павла I воно знову стало Кафою, і лише за Олександра I знову Феодосією). У 1918—1921 роках місто потерпало від червоного терору, в ході якого більшовицькими силами у місті було розстріляно близько 8 тисяч осіб. Радянська влада у місті була встановлена остаточно у 1920 році У листопаді 1941 року, в ході Другої світової війни, місто було тимчасово окуповане німецькими військами. У квітні 1944 року звільнено радянською армією. З 1954 року — у складі Кримської області була передана Українській РСР. У 1970-х роках місто отримало статус курорту. 24 серпня 1991 року — місто увійшло до складу незалежної України. У березні 2014 року — тимчасово окуповано російськими військами, 18 березня разом з іншими землями Кримського півострову анексовано РФ.
Населення Антична Феодосія була другим за значенням містом європейської частини Боспорської держави з населенням 6-8 тисяч осібАнтичная Феодосия, с. 102 «Слабка археологічна вивченість не надає можливості більш-менш точно визначити площину Феодосії та чисельність її населення»; інформація про непрямий метод, що використаний був у даному випадку, надана на сторінках 101—102 наукового видання «Антична Феодосія» (професор ТНУ, д.і.н. Е. Б. Петрова) — рос. мовою. Не постраждавши від нашестя гунів, що спустошило береги Керченської протоки, Феодосія, проте повільно приходила в занепад, що завершився низкою пожеж і руйнувань, що датуються другою чвертю VI століття. Чернець Єпіфаній, який у IX столітті пройшов шлях апостола Андрія Первозванного, зауважив: «А Феодосія нині не має навіть сліду людського»Антична Феодосія, С. 133 .