Харациноподібні (Characiformes) — ряд риб класу променеперих (Actinopterygii), одна з основних ліній остаріофізів (Ostariophysi). Вони є одним із найрізноманітніших в морфологічному та екологічному плані рядів риб. Як група відомі ще з 1843 року, коли Йоганн Петер Мюллер виділив нову родину під назвою CharacinenMüller, J. 1843:315. Beiträge zur Kenntniss der natürlichen Familien der Fische. Archiv für Naturgeschichte v. 9 (pt. 1): 292—330.
Ряд належить до групи отофізи (Otophysi), яка, крім харациноподібних, включає ще 3 ряди: коропоподібні (Cypriniformes), сомоподібні (Siluriformes) та гімнотоподібні (Gymnotiformes). Харациноподібні вважаються сестринською групою Siluriformes і Gymnotiformes.
Склад Харациноподібні є однією з найчисельніших груп прісноводних риб. Постійно описуються нові види, переважно з Неотропіки. На середину травня 2026 року до складу ряду Characiformes включали 2 підряди, 28 родин, 294 роди та 2402 види рибTable 1. Genera/Species of Fishes by Family/Subfamily through 2026. Eschmeyer's Catalog of Fishes. Online Version, Updated 19 May 2026.
Станом на середину 2026 року класифікація харациноподібних мала такий виглядEschmeyer's Catalog of Fishes Classification. California Academy of Sciences (07.06.2026): Підряд Citharinoidei Родина Citharinidae Родина Distichodontidae Підряд Characoidei Родина Crenuchidae Родина Alestidae Родина Lepidarchidae Родина Hepsetidae Родина Tarumaniidae Родина Erythrinidae Родина Parodontidae Родина Cynodontidae Родина Serrasalmidae Родина Hemiodontidae Родина Anostomidae Родина Chilodidae Родина Curimatidae Родина Prochilodontidae Родина Lebiasinidae Родина Ctenoluciidae Родина Chalceidae Родина Triportheidae Родина Gasteropelecidae Родина Bryconidae Родина Iguanodectidae Родина Acestrorhynchidae Родина Spintherobolidae Родина Stevardiidae Родина Characidae Родина Acestrorhamphidae Харацинові incertae sedis
Поділ харациноподібних на 2 підряди був здійснений на основі морфологічних ознак; молекулярні дані свідчать, що Cithariniformes є окремим рядом рибBruno F Melo, Brian L Sidlauskas, Thomas J Near, Fabio F Roxo, Ava Ghezelayagh, Luz E Ochoa, Melanie L J Stiassny, Jairo Arroyave, Jonathan Chang, Brant C Faircloth, Daniel J MacGuigan, Richard C Harrington, Ricardo C Benine, Michael D Burns, Kendra Hoekzema, Natalia C Sanches, Javier A Maldonado-Ocampo, Ricardo M C Castro, Fausto Foresti, Michael E Alfaro, Claudio Oliveira. Accelerated Diversification Explains the Exceptional Species Richness of Tropical Characoid Fishes. Systematic Biology, Volume 71, Issue 1, January 2022, Pages 78–92.
Поширення Харациноподібні широко розповсюджені у водоймах більшої частини Америки та Африки.
Африканські харациноподібні належать до пʼятьох родин (Citharinidae, Distichodontidae, Alestidae, Lepidarchidae та Hepsetidae) і разом нараховують 247 видів у 42 родах. Вони поширені на південь від басейну річки Ніл та пустелі Сахара й населяють більшу частину решти континенту, за винятком його півдня. Максимальне різноманіття виявляють у вологих районах: басейн річки Конго, Західна Африка та Нижня Гвінея.
Решта харациноподібних, а це значно багатша за видовим різноманіттям група, є мешканцями Нового Світу. Вони живуть в південно-західній частині США, Мексиці, Центральній і Південній Америці, сягаючи центральних частин Чилі та Аргентини. Найбільше їхнє різноманіття за кількістю родин, родів та видів (близько 90 %) спостерігається в НеотропіціMônica Toledo-Piza, Eduardo G. Baena, Fernando C. P. Dagosta, Naércio A. Menezes, Marcelo Ândrade, Ricardo C. Benine, Vinicius A. Bertaco, José Luís O. Birindelli, Gert Boden, Paulo A. Buckup, Priscila Camelier, Fernando R. Carvalho, Ricardo M. C. Castro, Junior Chuctaya, Eva Decru, Eddy Derijst et al. Checklist of the species of the Order Characiformes (Teleostei: Ostariophysi). Neotropical Ichthyology , Volume 22, Number 1 (2024), pp. 1—548. В цьому регіоні харациноподібні становлять понад третину всіх прісноводних риб.
Харациноподібні населяють різноманітні екосистеми, від швидкоплинних річок Анд та Кордильєр до лінзових озер заплавних рівнин в низинах Америки та Африки. Вони домінують в екологічних системах низинної частини басейнів річок Неотропіки.
Опис Харациноподібні сильно різняться за розміром. Африканська риба-голіаф (Hydrocynus goliath) може виростати до 133 см завдовжки і важити до 50 кг, плодоїдні тамбакі (Colossoma macropomum) та хижі великі трахіри (Hoplias aimara) з Південної Америки сягають 108 см і 40 кг та 100 см і 40 кг відповідно. В той же час серед представників ряду є дуже багато дрібних риб, а розмір деяких зовсім мініатюрних видів не перевищує 26 мм стандартної (без хвостового плавця) довжини.
Початково харациноподібні як група були виділені за особливою будовою плавального міхура. Відмінною особливістю представників ряду є їхній невеликий жировий плавець, позбавлений кісткового або хрящового скелета, він розташований між спинним і хвостовим плавцями. До діагностичних ознак представників ряду належать, як правило, добре розвинені зуби, глоткові зуби зазвичай присутні, але не спеціалізовані, вусики відсутні, 3-5 зябрових променів, анальний плавець короткий або помірної довжини (має менше 45 променів), черевні плавці присутні, мають по 5-12 променів, тіло майже завжди вкрите лусками, луски ктеноїдні, бічна лінія часто викривлена, іноді неповна.
Спосіб життя Всі сучасні види харациноподібних є прісноводними. Представники цього ряду надають перевагу зарослим рослинами місцям зі спокійною течією.
Вони часто мають спеціалізовану анатомію ротової порожнини, що в поєднанні з різноманітними формами тіла, дозволяє їм адаптуватися до різноманітних трофічних ніш у водних екосистемах Неотропіки та Африки. Серед харациноподібних є ненажерливі хижаки, мігруючі детритофаги, травоїдні види, спеціалізовані лускоїди та понад 1200 видів мініатюрних тетр. До числа хижих видів належать піраньї (Pygocentrus і Serrasalmus), щукоподібні харацинові з родів Hepsetus, Hydrocynus, Boulengerella і Ctenolucius. Всі вони мають гострі зуби та харчуються іншими видами риб.
Деякі види (наприклад, представники родини Prochilodontidae) домінують у басейнах різних річок з точки зору загальної біомаси риби. Ці та інші види харациноподібних екологічно важливі й відіграють ключову роль кругообігу речовин у рівнинних річкових системах та як «інженери» потоку вуглецю екосистем.
Розмноження Щодо способу розмноження виділяють три основні групи: Види, що вільно нерестяться. Види з заплідненням «про запас». Види, що піклуються про потомство.
Види, що вільно нерестяться зазвичай відкладають ікру серед дрібнолистих рослин або просто у воду — самиця та самець туляться один до одного тілами, в цей час виділяються ікра та сім'яна рідина; більша частина харациновидних розмножується саме таким чином.
Філогенія Філогенетика та класифікація харациноподібних, цієї великої сукупності часто маловідомих видів із великою морфологічною різноманітністю та нерідко конвергентною еволюцією, тривалий час залишалися суперечливими. Незважаючи на докладені зусилля, відсутня загальна схема філогенетичних зв'язків всередині ряду, заснована на поглибленому дослідженні морфологічного різноманіття цієї групи риб. Багато ключових таксономічних досліджень не збігаються за своїми результатами, а висунуті гіпотези про спорідненість окремих родин базувалися на аналізі обмеженого числа таксонів. Тим не менш, була надана вагома підтримка монофілії ряду на основі морфологічних синапоморфій. Однак новіші аналізи, проведені на основі молекулярних даних, поставили під сумнів попередні висновки.
Початок поділу харациноподібних датується ще серединою XIX ст., коли була виділена в окрему родину група африканських риб, що відповідає сучасним Distichodontidae і Citharinidae. Згодом як окремі родини були визнані Alestidae, Erythrinidae, Ctenoluciidae, Crenuchidae, Lebiasinidae, Anostomidae, Hemiodontidae, Curimatidae, Gasteropelecidae, Serrasalmidae. Класифікація ряду на рівні родини залишалася загалом стабільною до першого десятиліття XXI ст. Варіанти, що пропонувалися на основі морфологічної філогенетики, включали від 10 до 18 родин. Найпроблематичнішою групою в складі ряду була тодішня родина Characidae, яка охоплювала більше половини видів харациноподібних. Склад цієї родини, а також зв'язки між основними лініями харациноподібних лишалися невизначеними.
Згодом було проведено кілька досліджень з використанням морфологічних та/або молекулярних підходів, спрямованих на філогенетичну діагностику Characidae та оцінку взаємозв'язків вищого рівня в межах цієї родини. Дослідження Oliveira et al. (2011)Claudio Oliveira, Gleisy S. Avelino, Kelly T. Abe, Tatiane C. Mariguela, Ricardo C. Benine, Guillermo Ortí, Richard P. Vari & Ricardo M. Corrêa & Castro. Phylogenetic relationships within the speciose family Characidae (Teleostei: Ostariophysi: Characiformes) based on multilocus analysis and extensive ingroup sampling. BMC Evolutionary Biology, Volume 11, Number 275 (2011) запропонувало радикальні зміни в таксономічних угрупуваннях, автори суттєво обмежили родину Characidae, видаливши з її складу багато видів до таксонів, які отримали статус нових родин (Bryconidae, Chalceidae, Iguanodectidae, Triportheidae, Acestrorhynchidae, Cynodontidae). Висновки цього раннього філогенетичного аналізу узгоджуються з результатами наступних досліджень, отриманих на основі комбінованих молекулярних і морфологічних наборів даних.
Еволюційні зв'язки між харациноподібними за Betancur-Rodriguez et al. (2017) та Nelson, Grande & Wilson (2016):
Сучасна класифікація Characiformes на рівні родини є результатом молекулярно-філогенетичного аналізу. Зокрема вже зменшена родина Characidae була розділена ще на 4 окремі родини: Spintherobolidae, Stevardiidae, Characidae та AcestrorhamphidaeBruno F. Melo, Rafaela P. Ota, Ricardo C. Benine, Fernando R. Carvalho, Flavio C.T. Lima, George M.T. Mattox, Camila S. Souza, Tiago C. Faria, Lais Reia, Fabio F. Roxo, Martha Valdez-Moreno, Thomas J. Near, Claudio Oliveira. Phylogenomics of Characidae, a hyper-diverse Neotropical freshwater fish lineage, with a phylogenetic classification including four families (Teleostei: Characiformes). Zoological Journal of the Linnean Society, Volume 202, Number 1 (2024), pp. 1—37.
Підряд Citharinoidei, що включає 2 африканські родини Distichodontidae та Citharinidae, є монофілетичною групою, сестринською для решти харациноподібних, які, в свою чергу, утворюють монофілетичний підряд Characoidei. Різні автори розташовують Citharinoidei всередині або поза межами ряду харациноподібних, останні виділяють окремий ряд цитариноподібних (Cithariniformes). Хоча спільне походження Characiformes і Cithariniformes підтверджується сімома морфологічними синапоморфіями, молекулярні філогенетичні дослідження розглядають їх як парафілетичну групу, яка перебуває в складних родинних зв'язках з представниками рядів Siluriformes та Gymnotiformes.
Скам'янілості Станом на 2022 рік було відомо 25 викопних видів харациноподібних, з яких 21 віднесений до восьми різних родин, а ще чотири вважаються incertae sedis у складі Characiformes.