Тарденуазька культура — археологічна культура часів пізнього мезоліту, 7 — 4 тисячоліття до нашої ери, одночасна з пізнім етапом свідерської культури, поширеної в лісовій смузі.
Назва Назва «Тарденуазька культура» походить від стоянок в околицях містечка (північна Франція).
Поширення Тарденуазька культура поширена в Західній і Центральній Європі.
В Україні в Нижньому Придністров'ї (Гребениківська стоянка), Дніпровому Надпоріжжі (Кізлевий острів), Криму (Мурзак-Коба, Фатьма-Коба, Шан-Коба) і Північному Кавказі.
Господарство Стоянки Тарденуазької культури, розташовані переважно на піскових надмах (у Криму — в печерах), належали групам людності, які займалися мисливством, рибальством і збиральництвом.
Вироби Для Тарденуазької культури характеристичні мікролітичні кам'яні вироби геометричних форм, вживані як вкладні до кістяних і дерев'яних знарядь (гарпунів, наконечників списів, ножів).
Суспільний лад Суспільний устрій — матріархально-родовий лад.
Див. також Доісторична Франція
Джерела