Миха́льченко Мико́ла Іва́нович ( 15 лютого 1942, Косичі Суразького району Брянської області — , місто Київ) — український соціальний філософ радянської і пострадянської епох, студент, співробітник і викладач шкіл і установ Київської Академії, автор статей і підручників, політолог, соціолог; завідувач відділом теорії та історії політичної науки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, доктор філософських наук, професор, член-кореспондент НАН України; почесний президент Української академії політичних наук, перший віцепрезидент Асоціації політичних наук України, генеральний директор Всеукраїнської соціологічної служби, Заслужений діяч науки і техніки України.

Біографічна довідка Микола Іванович Михальченко народився 15 лютого 1942 року в с. Косичі Суразького району Брянської області. Закінчив залізничне відділення Харківського технікуму промислового транспорту в 1960 році.

1960—1961 — Єнакієвський металургійний завод, старший складач потягів; 1961—1964 — служба в лавах Радянської Армії; 1961—1969 — філософський факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка; 1969—1991 — Національна академія наук України: в Інститутах філософії та соціології пройшов шлях від молодшого наукового співробітника до завідувача відділом; 1973 — захист кандидатської дисертації; 1987 — захист докторської дисертації; 1988 — професор;

1991—1994 — радник, керівник служби з питань внутрішньої політики Президента України; 1992 — член колегії з питань гуманітарної політики Державної думи України; 1993—2012 — президент (з 2012 — почесний президент) Української академії політичних наук, генеральний директор Всеукраїнської соціологічної служби; 1994—2002 — Інститут соціології НАН України, завідувач відділу, головний науковий співробітник; з 2002—2008 — головний науковий співробітник відділу теоретичних та прикладних проблем політології Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України; 2008—2021 — завідувач відділу теорії та історії політичної науки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України. 28.02.2021 — помер у віці 79 років. Похований на Лісовому кладовищі біля своєї матері.

Особисте життя Дружина — Скоблікова Людмила Вадимівна (1948), її дочка Ксенія, зять Юрій та онуки Ігор і Аріна, син — Олександр (1975) — юрист.

Наукові інтереси Коло наукових інтересів: філософія історії, філософія політики, філософія освіти, духовне і політичне життя суспільства, соціальні інститути та суспільні відносини, світоглядні проблеми українського суспільства.

У працях розглядає методологічні та світоглядні проблеми соціального пізнання; об'єктивні та суб'єктивні фактори історичного процесу; рушійні сили політичного і духовного життя суспільства; філософські та світоглядні процеси освіти, зокрема, вищої; генезис суспільних відносин і соціальних інститутів у різного типу цивілізаціях, регіонах, країнах; процес розвитку вищої освіти як системи підготовки кадрів. Підготував 38 кандидатів і 34 доктори наук.

Праці М. І. Михальченко є автором (співавтором) понад 350 наукових праць, зокрема 15 монографій (6 індивідуальних і 8 у співавторстві).

Основні наукові праці: Н. И. Михальченко. Коммунистическая идеология и деятельность масс. — К. : Наук. думка, 1976 Н. И. Михальченко. Политическая идеология как форма общественного сознания. К. : Наукова думка,1981, — 262 с. Н. И. Михальченко. XXVII съезд КПСС о формировании политического сознания масс. — К. : «Знание», 1987. Н. И. Михальченко. Марксистская политическая идеология. — К. : Наук. думка, 1991. — 277 с.; ISBN 5120013880 Н. И. Михальченко. Беловежье. Л. Кравчук. Украина 1991—1995. — К. : Український центр духовної культури, 1996 М. І. Михальченко, Самчук З. Ф. Україна доби межичасся — Дрогобич: «Відродження», 1998 М. І. Михальченко, B.C.Журавський, О. Ю. Кучеренко. Політична еліта України: теорія і практика трансформації. — К. : Логос, 1999. Н. И. Михальченко. Украинское общество: трансформация, модернизация или лимитроф Европы? — К. : Институт социологии НАН України, 2001. — 440 с. М. І. Михальченко. Україна як нова історична реальність: запасний гравець Європи. — Дрогобич, 2004 М. Михальченко, Л. Губерський, В. Андрущенко. Соціальна філософія. Історія, теорія, методологія. — К. : Генеза, 2006 М. Михальченко. Украинская региональная цивилизация: прошлое, настоящее, будущее. — К. : ИПиЭНИ, 2013.

Державні нагороди Заслужений діяч науки і техніки України (19 квітня 2001)  Орден «За заслуги» III ст. (2002) Орден «За заслуги» II ст. (21 січня 2012)  Лауреат премії НАН України імені Д. І. Чижевського (2003).

Примітки

Література Михальченко, Микола Іванович //

Джерела Помер відомий український політолог Микола Михальченко // УНІАН, 1.3.2021 Некролог М.І. Михальченка// Сайт НАН України, 2.3.2021 Некролог М.І. Михальченка// Сайт Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса, 1.3.2021

Посилання Михальченко Микола Іванович // Сайт Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса Раціональний романтик [Текст]: до 70-річчя М. І. Михальченка / [уклад. Ю. Шайгородський]. — К. : Центр соціальних комунікацій, 2012. — 60, с. : фотогр. https://ipiend.gov.ua/employee/mykhalchenko-mykola-ivanovych/ https://ipiend.gov.ua/wp-content/uploads/2018/07/nz_75_79.pdf https://www.youtube.com/watch?v=VaLxHAQJlZE