Сябри́ (однина — «сябер»Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 239. Сябер, «сябро», «сябр»Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 909. Сябр або «сябор») — категорія селян, які спільно володіли (як члени того самого роду, так і не споріднені між собою) і користувалися орною землею та іншими земельними угіддями чи також спільно працювали в інших родах господарства (зокрема бджільництві, а також рибальстві, соляному промислі тощо).
Походження слова «сябер» (, ) неясне: на думку деяких мовознавців, воно утворене від *sem-ro (спорідненого з *sěmьja — «сім'я») шляхом додання вставного b; інші дослідники пов'язують його з праіндоєвропейським коренем *se/*so — «свій». Малопереконливі версії, що виводять слово «сябер» від східногерманського *sembura або від гуннської родоплемінної назви Σάβειροι.
Сябринне володіння й господарство було розвинене у Київській Русі (на його характер існують різні погляди), значно поширилося Центральною і Східною Україною у XVI—XVII ст. (тоді — території Великого князівства Литовського), у добу її колонізації, але поступово перетворилося на подвірноспадкове володіння. Залишки сябринного господарства (зокрема громадське користування пасовищами, луками тощо) зберігалися до початку XX ст.
Інше У білоруській мові слово сябры (однина — сябар) означає «друзі». Такого слова в подібному значенні більше нема в жодній слов'янській мові. Проте в західних діалектах української присутні цімбор, іноді цимбор «приятель, побратим, друг».цімбор // Вільний тлумачний словник «Сябрами» іноді називають білорусів — С. 909.. «Сябри» — білоруський вокально-інструментальний ансамбль, створений у 1974 році Деякі дослідники пов'язують зі словом «сябр» походження термінів родичівства «пасерб», «пасербиця».
Література
Гурбик А. О., Гуржій О. І. Сябри //
Посилання
Примітки