Іва́н Микола́йович Дем'яню́к, відомий ще як Джо́н Дем'я́нюк (; 3 квітня 1920, Дубові Махаринці, Бердичівський повіт, Київська губернія — 17 березня 2012, Бад-Файльнбах, Німеччина) — громадянин СРСР і США українського походження, судимий в Ізраїлі, США, Німеччині та Іспанії за службу в концентраційних таборах Третього Рейху.
Під час Другої світової війни був солдатом Червоної армії і пораненим потрапив у німецький полон.
Івана Дем'янюка з початку 1980-х і до смерті у 2012 році звинувачували у співучасті в нацистських злочинах, проти нього була розгорнута світова медійна кампанія.Марта Онуфрів. Неупереджений погляд на справу Дем'янюка // Українська правда, 26 березня 2009 Протягом семи років Дем'янюк був ув'язнений в Ізраїлі, де його засудили у 1988 році до страти, але Верховний суд у 1993 році виправдав його.
У Німеччині його було звинувачено у співучасті у вбивстві понад 28 000 людей під час служби охоронцем у концентраційному таборі Собібор. Процес Дем'янюка у Мюнхені тривав упродовж 18 місяців, і у травні 2011 року суд засудив його до п'яти років ув'язнення. Вирок так і не набув чинності, оскільки апеляційний суд не встиг винести свого вердикту до смерті Дем'янюка.
Біографія Виріс у бідній сільській родині, у дитинстві пережив Голодомор. До війни працював трактористом у місцевому колгоспі. 1940 року був призваний до Червоної армії, службу проходив в артилерійському з'єднанні. Під час Другої світової війни, у травні 1942 року, отримав поранення у стегно на сході Криму і потрапив у німецький полон. Дем'янюк потрапив у табір для військовополонених в Холмі, де був завербований як хівіStern: Machte die Not ihn zum Mordgehilfen der SS? 13 липня 2009 Die Zeit: Die Fußvölker der «Endlösung» 23 квітня 2009, Nr. 18 Die Tageszeitung: Der Handlanger des Todes 8 квітня 2009 .
У травні 1945 року Дем'янюк звернувся в табір для біженців в баварському місті Ландсгут, отримавши згодом від американської адміністрації матеріальну допомогу як жертва нацистського режиму. До 1952 року працював в різних містах Німеччини, у тому числі шофером для армії США.
У 1952 році разом з дружиною і дочкою емігрував в США. Працював автомеханіком. У 1958 році отримав американське громадянство.
Судовий процес в Ізраїлі У жовтні 1983 року Ізраїль подав заявку на екстрадицію Дем'янюка, яка була здійснена в 1986 році. У квітні 1988 року Дем'янюк був засуджений до смерті, проте в 1993 році Верховний суд Ізраїлю скасував вирок одноголосно, тому що, на думку суддів, було представлено недостатньо доказів того, що Дем'янюк насправді є «Іваном Грозним». Основою для рішення послужили архівні матеріали КДБ, з яких випливало, що прізвиськом «Іван Грозний» було наділено не Дем'янюка, а охоронця табору Собібор — Марченка. Попри те, що 18 незалежних свідків упізнали Дем'янюка як «Івана Грозного», суд визнав сумніви, викликані матеріалами КДБ, достатніми для його звільнення.
Після майже 8-річного ув'язнення в ізраїльській тюрмі суворого режиму поблизу Тель-Авіву Дем'янюк повернувся до США і у 2001 році був відновлений в громадянстві цієї країни, якого його позбавили перед екстрадицією до Ізраїлю.
В 1988 році лорд Томас Деннінг, суддя кримінального суду в Лондоні з багатолітнім досвідом, член Верховного суду Палати лордів Великої Британії, висловив сумніви в законності організованого суду в Ізраїлі (а також в законності депортації Дем'янюка з США до Ізраїлю) і публічно заявивLord Denning, London, Daily Telegraph, 28-Apr-1988копія 1 тексту листа лорда Томаса Деннінґа в Дейлі Телеграф від 28.04.1988 зокрема:
Під час судового процесу на ізраїльського адвоката Дем'янюка Йорама Шефтеля було здійснено напад — людина, чию сім'ю було вбито в часи Голокосту, облила його кислотою, в результаті чого адвокат мало не осліп на одне окоКаневський Д. Й. Шефтель: новий суд над Дем'янюком не має сенсу // «BBC Ukrainian», 12 травня 2009Gold Y. Интервью «самого ненавистного человека в Израиле» // «Kanal 7», 18 березня 2012 .
Судовий процес у США 2001 року в США почався новий процес проти Дем'янюка, в якому були пред'явлені архівні матеріали, які переконали суд, що Дем'янюк під час Другої Світової війни служив охоронцем у різних концентраційних таборах, серед яких були й винищувальні табори, які ще мають назву «табір смерті». Вважається доведеним, що він служив як мінімум у таборах Собібор і Майданек, в концентраційному таборі Флоссенбюрг та вишкільному таборі для військовополонених Травники. У червні 2004 року суд знову позбавив Дем'янюка американського громадянства. У грудні 2005 року ухвалено рішення про депортацію Дем'янюка в Україну. Процедура щодо встановлення відсутності загрози тортур в Україні тривала до кінця 2006 року. Спроби Дем'янюка домогтися скасування рішення про депортацію не увінчалися успіхом, але затримали її ще на два роки. 24 березня 2009 року імміграційне відомство США оголосило про контакт з німецьким урядом про екстрадицію Дем'янюка до Німеччини.
У березні 2009 року суд ухвалив рішення про видачу Дем'янюка Німеччині. Однак, 14 квітня, після того, як співробітники імміграційної служби забрали Дем'янюка з його будинку, його родичам вдалося домогтися від Федерального суду США рішення відкласти екстрадицію.
Судовий процес в Іспанії 7 січня 2010 року Верховний суд Іспанії запросив міжнародний ордер на арешт Івана Дем'янюкаІспанський суд зажадав екстрадиції Дем'янюка. Суд вимагав екстрадувати Дем'янюка до Іспанії, де його могли звинуватити в причетності до загибелі іспанців у концтаборі СС Флоссенбург. У цьому таборі він був наглядачем під час Другої світової війни. За даними суду, всього в таборі утримувалися 150 громадян Іспанії. В повідомленні наголошувалося, що Дем'янюк міг бути виданий Іспанії після того, як завершиться суд у Мюнхені.
Судовий процес у Німеччині
За даними розслідування, проведеного Центром з розкриття злочинів нацистів в Людвігсбурзі, Іван Дем'янюк з березня і до середини вересня 1943 працював охоронцем в концтаборі Собібор, попри те, що Інститут національної пам'яті Польщі не підтвердив існування документів про Дем'янюка як охоронця таборів Майданека, Собібора чи Треблінки. Ці матеріали були передані в прокуратуру міста Мюнхена. У лютому 2009 року німецька сторона підтвердила справжність службового посвідчення СС, що зберігалося в США і належало Дем'янюку.
В ході цього процесу була змінена юридична практика відносно колишніх нацистських злочинців. Попередня практика встановилася після рішення верховного суду ФРН від 1969 року, який вирішив, що для визнання провини, пов'язаної з нацистськими злочинами, необхідно довести особисту участь у них підсудного. Часто знайти відповідні докази було неможливо. Проте в ході розгляду у справі Дем'янюка слідчі ухвалили, що пособництвом нацистам може вважатися будь-яка діяльність в концтаборі, яка сприяла його функціональності.
У наданому прокуратурою Мюнхена в суді 13 липня 2009 року офіційному обвинувальному висновку Дем'янюк був звинувачений в пособництві у вбивстві в 27 900 випадках. Головним доказом служить видане на його ім'я посвідчення СС за № 1393. Крім того, звинувачення спирається на документ, в якому стверджується, що в 1943 році Дем'янюка було переведено в Собібор.
Суд над Дем'янюком розпочався 30 листопада 2009 року.
14 квітня 2010 року експерти підтвердили справжність посвідчення Івана Дем'янюка, виданого йому нацистами в «Собіборі».
Утім, кілька криміналістів заявили, що посвідчення має ознаки фальшування: суд запрошував тих експертів, які вважають документ автентичним. Інші, які вважають це підробкою, суд проігнорував. На відповідні запити захисту відмовили.
Відомий у світі експерт у справах щодо нацистських злочинцівChristiaan F. Rüter, DDR-Justiz und NS-Verbrechen Кристіан Рютер побачив у справі Дем'янюка різке відхилення від звичної практики юриспруденції ФРН і зазначив: «Дрібних виконавців чужих наказів у Західній Німеччині не судили, а в НДР їх судили. Там усім охоронцям концтаборів висунули типове обвинувачення — пособництво. Дали по чотири або шість років. Але після об'єднання Німеччини усіх реабілітували як жертв сталінізму і ще й виплатили компенсації».
Заява Івана Дем'янюка
8 грудня 2010 року Іван Дем'янюк зробив заяву «з приводу рішення продовжити судовий процес в нинішній Німеччині, спадкоємиці Третього райху, винесений без жодних на те юридичних підстав аморальними суддями — з порушенням засад справедливого судового розгляду, супроти правди, законності, а навіть самих основ правосуддя».Заява Івана Дем'янюка від 8 грудня 2010 р. // Народний оглядач, 8.12.2010
В заяві Іван Дем'янюк зазначає, що
Третя заява Івана Дем'янюка під час суду в Німеччині
22 лютого 2011 року газета Süddeutsche Zeitung повідомила, що Іван Дем'янюк погрожує оголосити двотижневе голодування, якщо суд в Мюнхені не прийме до розгляду документи на його захист, і що він назвав суд проти нього політично мотивованим процесом. Раніше повинні були пройти перші виступи прокуратури перед судом. Однак адвокат Івана Дем'янюка подав низку клопотань про залучення нових доказів у справі. Свій намір голодувати Дем'янюк пояснив у наступній заяві:
Вирок Прокуратура базувала свої обвинувачення на посвідченні, згідно з яким пан Дем'янюк належав до підрозділу СС «Травники», члени якого працювали в таборах охоронцями. Адвокати підсудного твердили, що посвідчення було підробкою КДБ. Але фахівці на процесі визнали посвідчення справжнімБі-бі-сі: У Німеччині помер засуджений за пособництво нацистам Іван Дем'янюк .
12 травня 2011 року Іван Дем'янюк був засуджений Баварським земельним судом (Мюнхен) до п'яти років позбавлення волі за співучасть у масовому вбивстві 28 060 людейFAZ: Demjanjuk zu fünf Jahren Haft verurteilt . Але, враховуючи стан здоров'я 91-річного Івана Дем'янюка, його було відпущено на свободу з поміщенням в будинок для осіб похилого віку, оскільки власного помешкання чи родичів в Німеччині він не має, а виїзд з країни йому заборонений.
Вирок так і не набув остаточної чинності — адвокати Дем'янюка подали апеляцію, але суд вищої інстанції не встиг винести свого вердиктуУ Німеччині помер Іван Дем'янюк через смерть фігуранта справи.
Смерть і посмертні звернення Оскільки Дем'янюк після позбавлення громадянства й екстрадиції зі США вважався особою без громадянства, то він не міг виїхати з Німеччини. І, зважаючи на стан здоров'я, його було примусово поселено до будинку для літніх осіб в містечку Бад-Файльнбах.
За даними німецької поліції, Дем'янюк помер уві сні 17 березня 2012 року на 92-му році життя. Кількома роками пізніше адвокат Дем'янюка Ульріх Буш подав позов в баварську прокуратуру на персонал будинку, оскільки, за його твердженням, Іванові Дем'янюку було введено знеболювальні препарати, навмисне у великих дозах — щоби привести пацієнта до смерті.
Син Дем'янюка Іван (Джон) Дем'янюк молодший, який проживає в США, відізвався на смерть: «Мій батько спочив у Бозі як жертва радянської та німецької брутальних систем. Він любив життя, родину й людство. Історія доведе, що Німеччина використала його як цапа-відбувайла, аби перекласти на безпомічного українського військовополоненого провину за вчинки нацистів».
Після смерті Івана Дем'янюка родичі просили, щоб його поховали в Сполучених Штатах, де він жив. Єврейські організації були проти цього, стверджуючи, що його поховання стане центром неонацистської діяльності. Та через нові відкриті факти про ймовірну помилку феміди урядовці погодилися і 31 березня 2012 року Івана (Джона) Дем'янюка таки поховали у США. Заради уникнення конфронтації родина й урядовці не оприлюднювали місце поховання, хоча, імовірно, це є українська частина кладовища Бруклін Гайтс у штаті Огайо.
Суперечливості й особливості справи
14 квітня 2011 року Агентство Associated Press оприлюднило зміст звіту ФБР США, згідно з яким КДБ СРСР «дуже ймовірно, сфабрикував» нацистське посвідчення особи Івана Миколайовича Дем'янюка (Джона Дем'янюка), обвинуваченого в участі у вбивстві євреїв у концтаборі Собібор на території окупованої Польщі. Ця інформація зберігалася в таємниці протягом останніх 25 років.